ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 922/2360/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І.С. - головуючого, Багай Н.О., Сухового В.Г.,
секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,
за участю представників:
Товариства з обмеженою відповідальністю
«Шокрос Імпорт-Експорт та Спедишінс ГмбХ» - не з`явився,
Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш»
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 (у складі колегії суддів: Ільїн О.В. (головуючий), Гребенюк Н.В., Хачатрян В.С.)
та рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2021 (суддя Шарко Л.В.) у частині стягнення витрат за послуги перекладу та нотаріального посвідчення документів
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 (у складі колегії суддів: Ільїн О.В. (головуючий), Гребенюк Н.В., Хачатрян В.С.)
та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2021 (суддя Шарко Л.В.) у частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 4 965,00 євро
у справі № 922/2360/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шокрос Імпорт-Експорт та Спедишінс ГмбХ»
до Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш»
про стягнення 289 722,93 євро (9 592 842,11 грн),
ВСТАНОВИВ:
У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Шокрос Імпорт-Експорт та Спедишінс ГмбХ» (далі - ТОВ «Шокрос Імпорт-Експорт та Спедишінс ГмбХ») звернулося до суду з позовом до Акціонерного товариства «Завод «Електроважмаш» (далі - АТ «Завод «Електроважмаш») про стягнення заборгованості за контрактом від 11.07.2018 № 238-03/178-ВК у сумі 289 722,93 євро (9 592 842,11 грн) у тому числі: 264 851,60 євро - основний борг; 3 541,35 євро - пеня; 8 400,90 євро - додатковий штраф у розмірі 10 % від простроченої суми платежу; 12 928,08 євро - 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов контракту від 11.07.2018 № 238-03/178-ВК щодо оплати поставленої позивачем продукції.
Також позивач просив стягнути з відповідача судові витрати зі сплати судового збору, з оплати послуг перекладача та нотаріуса при перекладі та посвідченні документів, що додані до позову; витрати на правову допомогу адвоката.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.09.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021, позов задоволено частково. Стягнуто з АТ «Завод «Електроважмаш» на користь ТОВ «Шокрос Імпорт-Експорт та Спедишінс ГмбХ» 264 851,60 євро основного боргу; 1 554,33 євро пені; 12 887,88 євро - 3% річних; 8 400,90 євро додаткового штрафу в розмірі 10 % від простроченої суми платежу; витрати зі сплати судового збору в сумі 4 315,42 євро (еквівалент 142 885,17 грн); 10 850,00 грн витрат, понесених позивачем на оплату послуг перекладача та нотаріуса при перекладі та посвідченні документів.
Додатковим рішенням Господарського суду Харківської області від 24.09.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021, стягнуто з АТ «Завод «Електроважмаш» на користь ТОВ «Шокрос Імпорт-Експорт та Спедишінс ГмбХ» витрати на правову допомогу в сумі 4 965 євро відповідно до пункту 4.1 договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 07.06.2021. У частині стягнення адвокатських витрат відповідно до пункту 4.4 договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 07.06.2021 у сумі 11 421,55 євро (еквівалент 359 175,77 грн за курсом НБУ станом на 14.09.2021) відмовлено.
Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій у частині стягнення витрат за послуги перекладу та нотаріального посвідчення документів, а також витрат на правову допомогу, у грудні 2021 року АТ «Завод «Електроважмаш» подало касаційні скарги, у яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2021 в частині стягнення витрат за послуги перекладу та нотаріального посвідчення документів, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції; скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2021 у частині витрат на правову допомогу в сумі 4 965,00 євро та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зменшити витрати на правову допомогу адвоката у зв`язку з розглядом цієї справи.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 922/2360/21 за касаційною скаргою АТ «Завод «Електроважмаш» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2021 в частині стягнення витрат за послуги перекладу та нотаріального посвідчення документів з підстав, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК, призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.03.2022.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.01.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 922/2360/21 за касаційною скаргою АТ «Завод «Електроважмаш» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2021 в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 4 965,00 євро з підстав, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.03.2022.
16.03.2022 судовий розгляд справи № 922/2360/21 Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду не відбувся, зважаючи на Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, згідно з яким в Україні було введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Відповідно до Указу Президента України від 14.03.2022 № 133/2022 строк дії воєнного стану в Україні було продовжено з 05 години 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.04.2022 справу № 922/2360/21 було передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Багай Н.О., Суховий В.Г.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.04.2022 касаційні скарги АТ «Завод «Електроважмаш» у справі № 922/2360/21 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.06.2022.
Справа розглядається судом касаційної інстанції у розумний строк з урахуванням Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (із змінами).
Сторони в судове засідання своїх представників не направили.
Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.
Так, за змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.
Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення зазначеним учасникам справи ухвал з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, висновки Європейського суду з прав людини у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії», також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційних скарг по суті за відсутності зазначених представників.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Предметом касаційного оскарження у справі, що розглядається, є судові рішення першої та апеляційної інстанцій у частині вирішення питання розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме витрат на професійну правничу допомогу та витрат за послуги перекладу та нотаріального посвідчення документів.
Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, позов ТОВ «Шокрос Імпорт-Експорт та Спедишінс ГмбХ» про стягнення з АТ «Завод «Електроважмаш» заборгованості з оплати поставленої позивачем продукції за контрактом від 11.07.2018 № 238-03/178-ВК задовольнив частково. Разом із тим при вирішенні питання розподілу судових витрат суди попередніх інстанцій дійшли висновку про доведення позивачем належними і допустимими доказами понесення ним витрат на оплату послуг перекладача та нотаріуса при перекладі та посвідченні документів у сумі 10 850,00 грн та витрат на правову допомогу в сумі 4 965 євро відповідно до пункту 4.1 договору про надання професійної правничої (правової) допомоги від 07.06.2021, які підлягають стягненню з відповідача.
У касаційній скарзі, поданій АТ «Завод «Електроважмаш» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та рішення Господарського суду Харківської області від 14.09.2021 у частині стягнення витрат за послуги перекладу та нотаріального посвідчення документів, скаржник зазначив, зокрема, що судами попередніх інстанцій не було належним чином з`ясовано та перевірено відповідні обставини та докази, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, чим порушено положення статей 86, 236 ГПК; судом апеляційної інстанції в порушення статті 269 ГПК на стадії апеляційного провадження було прийнято докази, додатково подані позивачем, які не були предметом розгляду місцевого господарського суду.
У касаційній скарзі, поданій АТ «Завод «Електроважмаш» на постанову Східного апеляційного господарського суду від 06.12.2021 та додаткове рішення Господарського суду Харківської області від 24.09.2021 в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 4 965,00 євро, скаржник послався, зокрема на те, що судами попередніх інстанцій при вирішенні питання стягнення зазначених витрат застосовано статтю 126 ГПК без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду, щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, не було застосовано частину 5 статті 129 ГПК та не взято до уваги, що позивачем завищено та не відповідає критерію реальності заявлена до стягнення сума судових витрат у розмірі 4 965,00 євро, при цьому судами безпідставно не було враховано заяву відповідача про зменшення розміру таких витрат. При обґрунтуванні підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, скаржник послався на те, що судами при вирішенні справи в оскаржених судових рішеннях застосовано зазначені норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 910/16322/18, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 10.10.2018 у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 у справі № 921/2/18, від 11.12.2018 у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 у справі № 909/116/18, від 18.03.2021 у справі № 910/15621/19, від 04.12.2018 у справі № 911/3386/17, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 01.06.2018 у справі № 904/8478/16, від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, від 13.02.2019 у справі № 911/739/15, від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 07.12.2018 у справі № 922/749/18.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.
За змістом статті 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
У частині 2 статті 126 ГПК установлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК).
Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК).
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК).
Крім того, за змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 зазначеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «Шокрос Імпорт-Експорт та Спедишінс ГмбХ» та Адвокатським бюро «Шевцової Юлії» укладено договір про надання професійної правничої (правової) допомоги від 07.06.2021, за умовами якого вартість послуг за представництво інтересів клієнта в Господарському суді Харківської області щодо стягнення заборгованості з ДП «Завод «Електроважмаш» узгоджено сторонами в розмірі 5 000,00 євро, що становить166 674,00 грн у еквіваленті за курсом НБУ 33,3348 грн за 1 євро (пункт 4.1).