ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/2037/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Кондратова І. Д.
за участю секретаря судового засідання - Шпорт В.В.,
представників учасників справи:
позивача - Бєгунова О.О., Розов О.С.,
відповідача - Ганоцький І.В., Щербаков В.І.,
третьої особи 1 - не з`явився,
третьої особи 2 - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Стасюка С. В.
від 24.12.2020 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Зубець Л. П., Алданова С. О., Мартюк А. І.
від 29.06.2021
за позовом ОСОБА_1
до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський"
треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги", Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Київські електромережі"
про визнання частково недійсними рішень, визнання права, зобов`язання не чинити перешкод,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмета позову шляхом уточнення позовних вимог) до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" про:
- визнання недійсним рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" від 12.03.2018, в частині передбаченій пунктом 2.3.2 рішення загальних зборів;
- визнання недійсним рішення зборів представників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" від 18.12.2019, в частині передбаченій пунктом 9.5.2 рішення зборів представників;
- визнання недійсними рішення зборів представників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" від 29.01.2020, в частині передбаченій пунктами 1.3 та 1.4 рішення зборів представників;
- зобов`язання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" та пов`язаних з ним осіб не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні внутрішньобудинковими технологічними електричними мережами багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 ;
- визнання за ОСОБА_1 право безперешкодного користування внутрішньобудинковими технологічними електричними мережами багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 ;
- зобов`язання Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" та пов`язаних з ним осіб усунути перешкоди ОСОБА_1 в праві вільного доступу до розрахункового засобу обліку електричної енергії (розрахункового лічильника № 12631509), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом демонтування будь-яких запірних пристроїв або їх елементів на поверховому розподільчому електричному щиті за адресою: АДРЕСА_1 , та утримуватися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод.
Позов мотивовано тим, що оскаржувані рішення загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський", якими вирішено припинити позивачу технічну можливість користуватися внутрішньобудинковими технологічними електричними мережами будинку, прийнято з порушенням положень Конституції України, Закону України "Про житлово-комунальні послуги", Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", Цивільного кодексу України, Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312, ДБН В.2.5 - 23 : 2010 "Проектування електрообладнання об`єктів цивільного призначення".
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.09.2017 №97260709 щодо об`єкта нерухомого майна (реєстраційний №1351339480000), ОСОБА_1 є власником нерухомого майна, загальною площею 118,6 кв.м., житловою площею 64,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" створено власниками жилих та нежилих приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 та зареєстроване Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією 07.05.2015.
Відповідач діє відповідно до статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський", затвердженого протоколом загальних зборів Об`єднання багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" від 29.08.2017.
02.09.2019 між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київські енергетичні послуги" був укладений договір про постачання електричної енергії споживачу №03002902913.
02.09.2019 між позивачем та Приватним акціонерним товариством "ДТЕК Київські електромережі" був укладений договір про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №03002902913.
На дату подання позову у даній справі зазначені договори були чинними та не визнавалися судом недійсними.
18.12.2019 збори представників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" прийняли рішення, яким надано доручення керуючому директору, а саме:
- "9.5.2 Підготувати і винести на розгляд зборів представників від об`єднання перелік заходів, які необхідно здійснити на виконання вимог рішення з питання 2 порядку денного загальних зборів співвласників від 12.03.2018 з метою фізичної ліквідації точок приєднання квартир АДРЕСА_3 до внутрішньобудинкових електричних мереж, належних співвласникам на праві спільної власності".
Необхідність прийняття рішення зборів представників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" від 18.12.2019, обґрунтована останнім як наслідок порушення позивачем положень, затверджених рішенням загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" від 12.03.2018.
Пунктом 2.3.2 рішення загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" від 12.03.2018 встановлено:
- "У разі отримання відомостей про укладення таких договорів (зміст і істотні умови яких не погоджені з об`єднанням в особі голови правління чи керуючого директора на підставі рішення статутних органів об`єднання) пропонувати співвласникам негайно розірвати будь-які договори, на підставі яких у об`єднання може виникнути обов`язок передати спільне майно у користування третім особам. При цьому належним врученням такої пропозиції вважається вкладення її у письмовому вигляді до поштових скриньок співвласників у будинку за адресою м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 58-А. Про надання пропозиції у вестибюлях житлових секцій розміщується оголошення. У разі невиконання співвласниками такої пропозиції керуючого директора і виникнення безпосередньої загрози припинення чи обмеження постачання до будинку житлово-комунальних послуг і порушення прав мешканців на отримання таких послуг, впродовж однієї доби фізично ліквідовувати точки приєднання до внутрішньобудинкових інженерних мереж приміщень, належних таким співвласникам, і невідкладно припиняти таким співвласникам можливості користуватись спільним майном (у тому числі можливості користуватись внутрішньобудинковими електричними мережами і ліфтами) до усунення безпосередньої загрози припинення чи обмеження постачання до будинку житлово-комунальних послуг і порушення прав мешканців на отримання таких послуг. При цьому будь-якого погодження на фізичну ліквідацію точок приєднання і припинення співвласникам можливості користуватись спільним майном не вимагається, оскільки це рішення загальних зборів співвласників є рішенням співвласників в особі загальних зборів щодо розпорядження своїм спільним майном і використання такого майна, а також дорученням і прямою вказівкою керуючому директору про фізичну ліквідацію точок приєднання і припинення власникам можливості користуватись спільним майном".
29.01.2020 збори представників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" прийняли рішення, яким згідно з пунктом 1.3 надано доручення керуючому директору: - до 07.02.2020 здійснити заходи, передбачені умовами розділу 7 договорів між об`єднанням і власниками квартир АДРЕСА_3 у відносинах користування спільним майном щодо повідомлення про невиконання умов договору; - у разі відсутності письмових пояснень власників щодо відсутності пломб Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський", а також відсутності доказів припинення договорів між цими власниками і постачальником електричної енергії, застосувати заходи, передбачені умовами розділу 8 договорів між об`єднанням і власниками квартир АДРЕСА_3 у відносинах користування спільним майном, а саме - припинити для власників квартир АДРЕСА_3 технічну можливість користування електричними мережами 10.02.2020 о 12:00; - з метою можливої компенсації власникам цих квартир внесків у створення внутрішньобудинкових електричних мереж зробити розрахунок вартості таких внесків власниками квартир АДРЕСА_3 у створення внутрішньобудинкових електричних мереж і з цією метою запропонувати цим власникам надати документальне підтвердження таких внесків (у разі відсутності їх в керуючій дирекції)". Пунктом 1.4. рішення встановлено, що всі письмові звернення з цього питання власників квартир №№ 28, 29 чи їхніх представників на ім`я керуючого директора чи на адресу правління розглядають збори представників від об`єднання".
3. Короткий зміст судових рішень
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021, позов задоволено.
Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що рішення органів управління об`єднання співвласників від 18.03.2018, 18.12.2019, 29.01.2020 в частині, що обмежують право позивача, як кінцевого споживача електричної енергії, а саме можливість відключення останнього від електричної мережі через відсутність рішення загальних зборів про погодження на спільне використання електричних мереж із третіми особами, є протиправними. Право позивача на вільне отримання послуг з електропостачання кореспондує обов`язок відповідача сприяти позивачу та третім особам в транспортуванні та розподілі електричної енергії від постачальника через технологічні мережі відповідача до квартири позивача, в тому числі шляхом укладання договору про спільне використання технологічних мереж. Таким чином, облаштування триквартирного розподільчого щиту іншими додатковими обмежувальними засобами такими як запірні елементи та замки є протиправними діями відповідача, що обмежують право позивача на вільний доступ до лічильника та не дозволяють забезпечити доступ до електроустановки постачальнику.
4. Короткий зміст вимог касаційних скарг. Узагальнені доводи касаційних скарг. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.06.2021, та закрити провадження у справі, оскільки даний спір має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Скаржник у якості підстав касаційного оскарження судових рішень зазначив:
- пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: суд апеляційної інстанції застосував частину 1 статті 16, частину 1 статті 85, частину 1 статті 98 Цивільного кодексу України, статтю 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частину 1 статті 2, пункт 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, частину 2 статті 1, частину 2 статті 4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", частину 1 статті 2, пункт 1 частини 1 статті 6 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" без урахування висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 906/1308/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.05.2021 у справі № 910/15494/20 та від 06.07.2021 у справі № 910/872/21;
- пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 15, частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 2 , частини 2 статті 4, пункту 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України;
- пункт 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 1 частини 1, пункти 1, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
5. Розгляд клопотань
Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" подано клопотання про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, за твердженням відповідача, ця справа містить виключну правову проблему щодо застосування пункту 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши, подане відповідачем, клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, Суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 303 Господарського процесуального кодексу України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.
Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду визначена частиною 5 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, передбачає наявність виключної правової проблеми, яку містить ця справа, і вирішення такої проблеми необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що при передачі на її розгляд справ як таких, що містять виключну правову проблему, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність існуючого їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики.
Виключна правова проблема має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний засвідчує той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. Щодо якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі. Метою вирішення виключної правової проблеми є формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права (ухвали Великої Палати Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №757/21639/15-ц, від 28.10.2020 у справі № 906/677/19).
Однак заявлене відповідачем клопотання не містять належного обґрунтування виключної правової проблеми за кількісним та якісним критерієм, а обставини, наведені у клопотаннях, не дають підстав для висновку про існування виключної правової проблеми та про необхідність формування єдиної правозастосовчої практики Великою Палатою Верховного Суду. Колегія суддів вважає, що зазначені в клопотанні питання можуть бути вирішені під час розгляду цієї справи Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду відповідно до його повноважень.
Крім того, Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Фундуклєєвський" подано клопотання про передачу даної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 6 статті 302 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши, подане відповідачем, клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини 6 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, Суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.
Відповідно до частини 6 статті 302 Господарського процесуального кодексу України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо:
1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції;
2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;
3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду вже виклала у своїй постанові від 01.02.2022 у справі № 910/5179/20 висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах. Відтак, дана справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду згідно із пунктом 3 частини 6 статті 302 Господарського процесуального кодексу України.
6. Позиція Верховного Суду
Імперативними приписами частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття "подібні правовідносини", а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Так, у постанові від 19.03.2021 у справі № 922/698/20 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, беручи до уваги свою попередню практику (див. ухвалу від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19) зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет). Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 визначила наступні критерії подібності правовідносин у розумінні норм процесуального законодавства.
Для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 389 (пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України; пункту 1 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України) та пункту 5 частини 1 статті 396 Цивільного процесуального кодексу України (пункту 5 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України; пункту 5 частини 1 статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України) таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями, з-поміж яких змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
Задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин) Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 конкретизувала:
- висновок про те, що така подібність означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу правовідносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм;
- висновок про те, що під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, за змістом яких тотожними, аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
Здійснена Великою Палатою Верховного Суду конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому, слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.
Відповідно, неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.