ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2022 року
м. Київ
справа № 612/772/16-а
адміністративне провадження № К/9901/31560/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Близнюківського районного суду Харківської області від 21 грудня 2016 року (суддя Мороз О.І.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року (головуючий суддя Ральченко І.М., судді: Бершов Г.Є. Катунов В.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області про визнання незаконним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом (з врахуванням уточнень) до Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області (далі - Рада, відповідач), в якому просив суд визнати незаконним та скасувати рішення ХLIY сесії VI скликання Ради від 18 червня 2015 року «Про затвердження ставок земельного податку на 2016 рік по Берестівській сільській раді та надання пільг по сплаті земельного податку» №71/VI".
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказував, що оскаржуваним рішенням Ради, яке стало підставою для прийняття податковим органом податкового повідомлення-рішення про нарахування відповідного грошового зобов`язання, порушено його права як платника земельного податку з фізичних осіб, адже останнє є регуляторним актом, проте під час його прийняття відповідачем не дотримано регуляторної процедури, передбаченої Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" від 11 вересня 2003 року №1160-IV, зокрема, не оприлюднено проекту регуляторного акту разом із відповідним аналізом регуляторного впливу; крім того, Радою порушено приписи підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (далі - ПК України) щодо порядку оприлюднення та застосування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків та зборів.
Постановою Близнюківського районного суду Харківської області від 21 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року, в задоволені позову відмовлено.
При цьому, суди виходили з того, що до спірного рішення не підлягають застосуванню положення Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"; до того ж, окрім встановлення ставки земельного податку за сільськогосподарські угіддя (рілля) за межами населених пунктів (пункт 1.3), цим актом вирішено ще низку питань, проте, заявляючи в позові вимогу про скасування рішення в повному обсязі, ОСОБА_1 не навів мотивів, за яких не погоджується із ним в частинах, зокрема, встановлення земельного податку в межах населених пунктів, звільнення від сплати податку певних суб`єктів тощо, як і не скористався своїм правом на зменшення позовних вимог; водночас, суди врахували й ту обставину, що рішенням IX сесії Ради VII скликання від 15 липня 2016 року №87/VII «Про внесення змін до рішення ХLIУ сесії VI скликання Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 18 червня 2015 року «Про затвердження ставок земельного податку на 2016 рік по Берестівській сільській раді та надання пільг по сплаті земельного податку» внесено зміни до його пункту 1.3 й встановлено ставку земельного податку в розмірі 0,1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на ті ж доводи та обставини, що вже наводились ним в позовній заяві (з врахуванням уточнень), а також на порушення судами під час розгляду справи норм матеріального та процесуального права (в частині неприйняття визнання позову представником відповідача), просив їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідач своїм правом на подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористався.
В подальшому, касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року).
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України визначено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд зазначає наступне.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ОСОБА_1 зареєстрований в с.Берестове Близнюківського району Харківської області та є платником земельного податку з фізичних осіб, який йому нараховано Лозівською ОДПІ ГУ ДФС за 2016 рік (податкове повідомлення-рішення №91134-1302 від 13 вересня 2016 року).
Також, судами з`ясовано, що рішенням ХLIY сесії VI скликання Берестівської сільської ради Близнюківського району Харківської області від 18 червня 2015 року «Про затвердження ставок земельного податку на 2016 рік по Берестівській сільській раді та надання пільг по сплаті земельного податку» №71/VI» встановлено на території Берестівської сільської ради з 01 січня 2016 року ставки земельного податку окремо в межах населених пунктів - за землі сільськогосподарського призначення: сільськогосподарські та несільськогосподарські (господарські шляхи і прогони, землі під господарськими будівлями і дворами) угіддя, за землі технічної інфраструктури (в тому числі землі енергетики), сільськогосподарські угіддя (рілля) за межами населених пунктів (паї, земельні ділянки для ведення ОСГ та інші), інші земельні ділянки за межами належних пунктів. Крім того, у пунктах 2 та 3 спірного рішення визначено органи, підприємства установи і організації, які звільняються від сплати земельного податку, й термін сплати останнього.
Не погодившись із прийнятим Радою рішенням, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом у даній справі.
При цьому, розглядаючи справу, суди дійшли переконання, що фактично ОСОБА_1 не погоджується із пунктом 1.3 рішення, яким за сільськогосподарські угіддя (ріллі) за межами населених пунктів (паї, земельні ділянки для ведення ОСГ та інші) встановлено ставку земельного податку у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (в порівнянні з минулим роком збільшився з 0,1%).
Так, в силу статті 1 ПК України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов`язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов`язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
При цьому, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.
Верховна Рада України встановлює тільки перелік дозволених до впровадження місцевими радами місцевих податків і дозволених граничних параметрів таких податків, а власне встановлення місцевих податків, із дотриманням встановлених Верховною Радою критеріїв, - є компетенцією відповідних місцевих рад.
Тобто безпосереднє встановлення місцевих податків, у тому числі і податку на майно, віднесено ПК України до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
До місцевих податків належить податок на майно (підпункт 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України).
Відповідно до статті 10.3 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю (стаття 265 ПК України).
За змістом статті 269 ПК України платниками земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Згідно зі статтею 270 ПК України об`єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Статтею 271 ПК України передбачено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Також, відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.