ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2022 року
м. Київ
справа № 808/2646/17
касаційні провадження № К/9901/50519/18
№ К/9901/53586/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріс-Нива» та Головного управління ДФС у Запорізькій області
на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року (головуючий суддя - Бойченко Ю.П.)
та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Чумак С.Ю.; судді - Чабаненко С.В., Юрко І.В.)
у справі № 808/2646/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріс-Нива»
до Головного управління ДФС у Запорізькій області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Оріс-Нива» (далі - ТОВ «Оріс-Нива»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13 травня 2017 року № 0005761402, від 13 травня 2017 року № 0005771402, від 13 травня 2017 року № 0000061300, від 13 травня 2017 року № 0000071300.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 04 грудня 2017 року адміністративний позов задовольнив.
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про часткове задоволення позову. Визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення від 13 травня 2017 року № 0005771402. Визнав протиправним і скасував податкове повідомлення-рішення від 13 травня 2017 року № 0005761402 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 107736,00 грн за основним платежем та 26934,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні іншої частини позову відмовив.
ТОВ «Оріс-Нива» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року в частині відмови в задоволенні позову та залишити в силі постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що операції з придбання ним у Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНДЕС ПРО» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАСТ Актив» послуг із дослідження кон`юнктури ринку є реальними та безпосередньо пов`язаними з господарською діяльністю платника. Також звертає увагу на те, що договорами оренди землі, укладеними між ТОВ «Оріс-Нива» (Орендар) та громадянами (Орендодавці), встановлено, що орендна плата за землю не підлягає індексації, а тому Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд помилково застосував положення статей 288, 289 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України).
Верховний Суд ухвалою від 17 травня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Оріс-Нива».
18 червня 2018 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права в частині відмови в задоволенні позову.
ГУ ДФС у Запорізькій області також звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2017 року, постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Мотивуючи свої вимоги, відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому вказує про безпідставне невключення платником до складу податкових зобов`язань з податку на додану вартість у загальній декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, операцій з надання послуг несільськогосподарському підприємству, а саме - Товариству з обмеженою відповідальністю «Філпром» за послуги з технологічної обробки. Крім того, наголошує на нецільовому використанні грошових коштів у розмірі 8869342,50 грн, які перераховано зі спеціального рахунку на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Гратіс» - підприємства з ознаками фіктивності за товар, постачання якого не відбулося.
Верховний Суд ухвалою від 27 липня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДФС у Запорізькій області.
04 вересня 2018 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права в частині задоволення позовних вимог.
19 лютого 2021 року ГУ ДФС у Запорізькій області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДФС у Запорізькій області на Головне управління ДПС у Запорізькій області у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга позивача задоволенню не підлягає, а касаційну скаргу відповідача слід задовольнити частково з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Оріс-Нива» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, а також з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено акт від 24 лютого 2017 року № 061/08-01-14-01/31429645.
Перевіркою встановлено порушення платником вимог підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200, пунктів 201.4, 201.10 статті 201, абзацу «в» підпункту 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 ПК України у зв`язку з: невключенням до складу податкових зобов`язань з податку на додану вартість у загальній декларації, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом, операцій з надання послуг з технологічної обробки Товариству з обмеженою відповідальністю «Філпром», яке не є сільськогосподарським підприємством, оскільки не перебуває на спеціальному режимі оподаткування, а є платником податку на прибуток та податку на додану вартість і сплачує такі податки до бюджету в загальному порядку; неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю «РАНДЕС ПРО» та Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАСТ Актив» послуг із дослідження кон`юнктури ринку, внаслідок непідтвердження фактичного характеру здійснених операцій і господарського характеру понесених за ними витрат належним чином оформленою первинною документацією.
Крім того, контролюючий орган дійшов висновку про недотримання позивачем правил пункту 209.2 статті 209 ПК України з огляду на нецільове використання грошових коштів у розмірі 8869342,50 грн, які перераховано зі спеціального рахунку на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК Гратіс» - підприємства з ознаками фіктивності за товар, постачання якого не відбулося.
Поміж іншого, виявлено порушення ТОВ «Оріс-Нива» вимог підпункту 164.2.5 пункту 164.2 статті 164, підпункту 170.1.1 пункту 170.1 статті 170 ПК України внаслідок незастосування коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки при обчисленні орендної плати за земельні ділянки, які орендуються в громадян, що, в свою чергу, призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб з нарахованої орендної плати за земельні паї та військового збору із визначеної орендної плати.
За наслідками здійсненого контрольного заходу ГУ ДФС у Запорізькій області 13 травня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0005761402, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 864403,00 грн за основним платежем та 216100,75 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0005771402, згідно з яким застосовано суму штрафних (фінансових санкцій) з податку на додану вартість у розмірі 8869342,50 грн; № 0000061300, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 85577,32 грн за основним платежем та 21394,33 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000071300, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору в розмірі 8557,73 грн за основним платежем та 2139,43 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.
Надаючи оцінку взаємовідносинам позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю «Філпром», суд першої інстанції, з позицією якого в цій частині погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про те, що податкове законодавство не містить норми, що під визначення сільгосптоваровиробника підпадають лише суб`єкти господарської діяльності, які знаходяться на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість, а відтак платник правомірно суми зобов`язань з податку на додану вартість за наслідками надання сільськогосподарських послуг акумулював на спеціальних рахунках, а не сплатив до бюджету в загальному порядку.
На переконання Верховного Суду наведені твердження є передчасними з огляду на таке.
Відповідно до пункту 209.6 статті 209 ПК України сільськогосподарським вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно.
За правилами пункту 209.7 статті 209 ПК України сільськогосподарськими вважаються товари, зазначені у товарних групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, та послуги, які отримані в результаті здійснення діяльності, на яку відповідно до пункту 209.17 цієї статті поширюється дія спеціального режиму оподаткування у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються), а послуги надаються, безпосередньо платником податку-суб`єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів/послуг у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку - їх виробником.
Абзацом «в» підпункту 209.15.2 пункту 209.15 статті 209 ПК України передбачено, що діяльністю у сфері сільського господарства є, зокрема, надання послуг іншим сільгосптоваровиробникам (юридичним особам) та/або фізичним особам з використанням сільськогосподарської техніки, крім надання її у фінансову оренду (лізинг).
Тлумачення вказаних законодавчих приписів дає підстави вважати, що операції з надання суб`єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість послуг з використанням сільськогосподарської техніки юридичній особі, яка не є сільськогосподарським виробником, не можуть бути віднесені до діяльності у сфері сільського господарства, на яку поширюються норми статті 209 ПК України, і, відповідно, в податковому обліку обсяги поставок таких послуг відображаються у податковій декларації з податку на додану вартість, за якою здійснюються розрахунки з бюджетом на загальних підставах.