ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2022 року
м. Київ
справа № 520/2325/21
адміністративне провадження № К/9901/38552/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Калашнікової О.В., Соколова В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року (суддя Тітов О.М.) та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року (судді: Катунов В.В., Бершов Г.Є., Чалий І.С.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду з адміністратвиним позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 27 листопада 2020 року № 3 в частині відмови позивачці у допуску до складання кваліфікаційного іспиту на право на зайняття нотаріальною діяльністю.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату від 27 листопада 2020 року № 3 їй відмовлено у допуску до складання кваліфікаційного іспиту, оскільки документи направлені з порушенням вимог статті 3 Закону України «Про нотаріат». Проте ні в оскаржуваному рішенні ні у двох відповідях на адвокатські запити не зазначено чітко, у чому саме полягає невідповідність поданих документів. На думку позивачки вказане рішення з цих підстав є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправним та скасовано рішення Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 27 листопада 2020 року № 3 в частині відмови позивачці у допуску до складання кваліфікаційного іспиту на право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій вказали, що спірне рішення є необґрунтованим, оскільки відповідачем було здійснено лише посилання на недотримання позивачем вимог статті 3 Закону України «Про нотаріат», не конкретизовані чіткі підстави прийнятого рішення, у спірному рішенні не визначено, які саме порушення вимог статті 3 Закону України «Про нотаріат» були порушені при поданні заявником документів.
Також суди попередніх інстанцій відхилили посилання відповідача на дискрецію при прийняття рішень щодо питань допуску осіб до складання кваліфікаційного іспиту, адже суд, не втручаючись у дискреційні повноваження цього органу, має перевірити оскаржуване рішення на дотримання обов`язкових критеріїв при його прийнятті, зокрема, законності, обґрунтованості та чіткості/зрозумілості відповідно до частини 2 статті 2 КАС України.
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року задоволено заяву представника позивачки про стягнення з відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства юстиції України на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн.
Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що понесення позивачкою витрат на професійну правничу допомогу підтверджено належними та допустимими доказами, відхиливши доводи відповідача, що обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт значно менший ніж об`єм допомоги зазначений у додатковій угоді від 15 лютого 2021 року, оскільки суб`єктом владних повноважень не надано доказів, як і не зазначено обставин, які б спростовували співмірність визначеного судом розміру судових витрат із обсягом виконаних адвокатом робіт.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційне провадження відкрито на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Обґрунтовуючи посилання у касаційній скарзі на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції не було враховано правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 11 лютого 2020 року у справі № 0940/2394/18, від 30 липня 2019 року у справі № 826/9705/17 щодо втручання суду до дискреційних повноважень Комісії, як спеціального органу державної влади, яка є спеціальним державним органом, який забезпечує розгляд подання територіального органу Міністерства юстиції щодо допуску осіб, які мають намір скласти кваліфікаційний іспит на право на зайняття нотаріальною діяльністю, до його складення.
Також зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме положень:
- статей 3, 13 Закону України «Про нотаріат» стосовно співвідношення вимог, які висуваються до нотаріуса та помічника нотаріуса, з урахуванням внесених до законодавства змін щодо підтвердження стажу особи, яка має намір скласти іспит для отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю та освіти під час роботи помічником нотаріуса;
- частини 1 статті 10 Закону «Про нотаріат», пункту 4 Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату Міністерства юстиції України від 31 серпня 2011 року № 923 та пункту 13 Порядку допуску осіб до складання кваліфікаційного іспиту та проведення кваліфікаційного іспиту Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28 липня 2011 року № 1905/5 щодо дискреційності повноважень Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України під час прийняття рішення про доступ до складання кваліфікаційного іспиту.
Також не погоджуючись з додатковим рішенням щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідач звернувся з касаційною скаргою.
У касаційній скарзі скаржник вказує, що обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт значно менший ніж об`єм правничої допомоги зазначений у додатковій угоді від 15 лютого 2021 року. На переконання скаржника витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Позиція інших учасників справи.
У відзиві на касаційну скаргу позивачка просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Рух касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 11 листопада 2021 року (судді: Загороднюк А.Г., Калашнікова О.В., Соколов В.М.) відкрито касаційне провадження за скаргою Міністерства юстиції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2021 року, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26 квітня 2021 року та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2022 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
06 листопада 2020 року позивачкою до Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) подана заява разом із документами для вирішення питання про її допуск до кваліфікаційного іспиту на отримання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, а саме: оригінали та нотаріально завірені копії дипломів спеціаліста та магістра про повну вищу юридичну освіту, трудова книжка та нотаріально завірена копія трудової книжки, паспорт громадянина України та нотаріально завірена копія паспорта громадянина України, оригінал та нотаріально завірена копія довідки про відсутність судимості, оригінал та нотаріально завірена копія свідоцтва про шлюб.
Східним міжрегіональним управління Міністерства юстиції (м. Харків) проведено перевірку документів позивачки та направлено до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання про її допуск до складання кваліфікаційного іспиту.
Листом Міністерства юстиції України від 02 грудня 2020 року № 4796/19.1.5/-20 на адресу позивачки надійшов витяг з Рішення № 3 Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 27 листопада 2020 року, в якому повідомлено, що позивачці відмовлено у допуску до складання кваліфікаційного іспиту у зв`язку із тим, що документи направлені з порушенням вимог статті 3 Закону України «Про нотаріат».
16 грудня 2020 року представник позивачки адвокат Романченко О.М. звернувся до Міністерства юстиції України із адвокатським запитом, в якому просив надати письмово інформацію про причини відмови позивачці у допуску до складання кваліфікаційного іспиту, а саме в чому полягають недоліки поданих документів чи їх невідповідність вимогам статті 3 Закону України «Про нотаріат».
Листом від 24 грудня 2020 року Міністерством юстиції України повторно повідомлено, що позивачці відмовлено у допуску до складання кваліфікаційного іспиту у зв`язку із тим, що документи направлені з порушенням вимог статті 3 Закону України «Про нотаріат».
14 січня 2021 року на адресу Міністерства юстиції України повторно направлений адвокатський запит з вимогою надати інформацію про недоліки поданих позивачкою документів та у чому конкретно полягає їх невідповідність вимогам статті 3 Закону України «Про нотаріат».
Листом від 21 січня 2021 року Міністерством юстиції України повідомлено, що на попередній запит було вже надано вичерпну відповідь. Одночасно повідомлено, що частиною 11 статті 10 Закону України «Про нотаріат» закріплено право особи на оскарження рішення Комісії до суду.
Не погоджуючись з рішенням Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України від 27 листопада 2020 року № 3, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні визначає Закон України «Про нотаріат» № 3426-ХІІ від 02 вересня 1993 року.
За правилами частини 2 статті 3 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріусом може бути громадянин України, якому присуджено ступінь вищої юридичної освіти не нижче магістра, який володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість за вчинення злочину, якщо така судимість не погашена або не знята у встановленому законом порядку (крім реабілітованої особи), особа, дієздатність якої обмежена, або особа, визнана недієздатною.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що для визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю, та вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю при Міністерстві юстиції У країни утворюється Вища кваліфікаційна комісія нотаріату. Персональний склад Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату затверджується наказом Міністерства юстиції України.
Функції та порядок діяльності Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату (далі - Комісія), яка утворюється при Мін`юсті визначає Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату № 923 від 31 серпня 2011 року, затвердженого постановою Кабінет Міністрів України.
За правилами пункту 3 Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату основними завданнями Комісії є: визначення рівня професійної підготовленості осіб, які мають намір займатися нотаріальною діяльністю; вирішення питання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Згідно з пунктом 4 Положення про Вищу кваліфікаційну комісію нотаріату Комісія відповідно до покладених на неї завдань розглядає, в тому числі подання територіальних органів Мін`юсту про допуск осіб, які мають намір скласти кваліфікаційний іспит на право на зайняття нотаріальною діяльністю, до його складення.
Процес складання особами кваліфікаційного іспиту у Вищій кваліфікаційній комісії нотаріату та проведення кваліфікаційного іспиту Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату визначає Порядок допуску осіб до складання кваліфікаційного іспиту та проведення кваліфікаційного іспиту Вищою кваліфікаційною комісією нотаріату № 1905/5 від 28 липня 2011 року, затверджений наказом Міністерства юстиції України (далі - Порядок).
Відповідно до пункту 5 Порядку особа, яка має намір складати кваліфікаційний іспит, не пізніше ніж за двадцять днів до дня проведення кваліфікаційного іспиту особисто подає до відповідного головного територіального управління юстиції заяву на ім`я начальника головного територіального управління юстиції про внесення до Комісії подання про допуск цієї особи до кваліфікаційного іспиту. Заява підлягає реєстрації в установленому порядку.
До заяви додаються такі документи: оригінал та копія диплома про повну вищу юридичну освіту; оригінал та копія довідки про відсутність судимості; трудова книжка та копія трудової книжки, якщо особа на час подачі документів не працює; копія трудової книжки, завірена за місцем роботи, якщо особа на час подачі документів працює; паспорт громадянина України та копії першої, другої сторінок паспорта громадянина України та сторінки, на якій проставлено штамп про реєстрацію місця проживання фізичної особи.
Пунктом 8 Порядку визначено, що у разі якщо особою подано всі передбачені цим Порядком документи, їх копії формуються відповідальною особою головного територіального управління юстиції в особову справу особи, яка має намір складати кваліфікаційний іспит.
Єдиною підставою для відмови головних територіальних управлінь юстиції в підготовці та направленні до Комісії подання про допуск особи до складання кваліфікаційного іспиту може бути ненадання особою всіх передбачених цим Порядком документів.
Подання головного територіального управління юстиції до Комісії про допуск особи до складання кваліфікаційного іспиту та особова справа цієї особи надсилаються кур`єрською доставкою до Міністерства юстиції України не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до дати проведення кваліфікаційного іспиту.
Подання головного територіального управління юстиції про допуск особи до складання кваліфікаційного іспиту разом з доданою до нього особовою справою, що надійшло до Комісії, реєструється в журналі реєстрації подань головних територіальних управлінь юстиції про допуск осіб до складання кваліфікаційного іспиту, що зберігається в справах Департаменту приватного права (п.п. 9, 10 Порядку).
Відповідно до пункту 11 Порядку визначено, що до складання кваліфікаційного іспиту допускаються особи, які: мають вищу юридичну освіту зі ступенем не нижче магістра; мають стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки, або у передбаченому Законом України «Про нотаріат» випадку успішно пройшли стажування в державній нотаріальній конторі або у приватного нотаріуса; мають намір скласти кваліфікаційний іспит для підтвердження кваліфікації; не мають судимості.
Комісія на підставі подання територіального органу Міністерства юстиції в строк не пізніше ніж за три дні до проведення кваліфікаційного іспиту розглядає подані заінтересованими особами документи та приймає рішення про допуск до складання кваліфікаційного іспиту чи відмову у такому допуску (пункт 13 Порядку).
За визначенням пункту 14 Порядку № 1905/5 від 28 липня 2011 року особам, яким відмовлено в допуску до складання кваліфікаційного іспиту, Комісія у п`ятиденний строк надсилає витяг з відповідного рішення Комісії, засвідчений підписом секретаря Комісії, із зазначенням причин такої відмови.
Джерела права щодо додаткового рішення.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Порядок розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення визначений статтею 252 КАС України.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За приписами частини другої статті 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (частина третя статті 252 КАС України).
З аналізу вищевказаної норми вбачається, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Згідно з частиною третьою статті 132 цього Кодексу до витрат, пов`язаних із розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Отже, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат.
Відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).