ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2022 року
м. Київ
справа № 640/23666/19
адміністративне провадження № К/9901/32797/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Мартинюк Н.М.,
суддів: Загороднюка А.Г., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №640/23666/19
за позовом ОСОБА_1
до Офісу Генерального прокурора
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимученого прогулу,
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора
на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 (головуючий суддя: Беспалов О.О., судді: Грибан І.О., Парінов А.Б.),
УСТАНОВИВ:
І. Історія справи
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив:
1) визнати протиправним та скасувати наказ Генеральної прокуратури України від 17 жовтня 2019 року №1138ц про звільнення його з посади заступника начальника управління внутрішньої безпеки - начальника відділу службових розслідувань Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України;
2) поновити його на посаді заступника начальника управління внутрішньої безпеки - начальника відділу службових розслідувань Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України з 19 жовтня 2019 року;
3) стягнути з Генеральної прокуратури України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням у розмірі середньомісячної нарахованої заробітної плати;
4) стягнути з Генеральної прокуратури України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення незаконно звільненого працівника у розмірі середньомісячної нарахованої заробітної плати;
5) допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді заступника начальника управління внутрішньої безпеки - начальника відділу службових розслідувань Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України та в частині стягнення середнього заробітку за один місяць.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2020 року позов задоволено:
1) визнано протиправним і скасовано наказ Генеральної прокуратури України від 17 жовтня 2019 року №1138ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління внутрішньої безпеки - начальника відділу службових розслідувань Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України;
2) поновлено ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді, рівнозначній посаді заступника начальника управління внутрішньої безпеки - начальник відділу службових розслідувань Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України з 18 жовтня 2019 року;
3) стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв`язку з незаконним звільненням у розмірі середньомісячної нарахованої заробітної плати в розмірі 45 181,50 грн;
4) стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток в розмірі 817 570,00 грн за час вимушеного прогулу з 18 жовтня 2019 року;
5) допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на рівнозначній посаді заступника начальника управління внутрішньої безпеки - начальника відділу службових розслідувань Генеральної інспекції Генеральної прокуратури України та в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в розмір: 45181,50 грн з Офісу Генерального прокурора.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року зупинено провадження за апеляційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 листопада 2020 року у справі №640/23666/19 до набрання законної сили судовими рішеннями у справах №640/5305/20, №640/19291/19, №640/24239/19, №640/20211/19, 640/19717/19.
Надалі ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року задоволено касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора, скасовано ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2021 року, а справу направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021 року апеляційне провадження закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 305 КАС України.
Апеляційний суд дійшов висновку, що надані представником відповідача документи не підтверджують його повноваження стосовно підписання апеляційної скарги. Тому суд констатував, що апеляційну скаргу підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.
Не погоджуючись з указаною ухвалою апеляційного суду, у серпні 2021 року Офіс Генерального прокурора оскаржив її в касаційному порядку.
Скаржник просить скасувати ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2021, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
Офіс Генерального прокурора покликається на неправильне застосування апеляційним судом норм процесуального права. Вважає, що документи, які були надані суду на підтвердження повноважень його представника, є достатніми доказами наявності у нього права підписувати апеляційну скаргу.
Одночасно з цим, скаржник вважає, що ця справа містить виключну правову проблему щодо питання наявності документів, які підтверджують повноваження на самопредставництво, тому просить передати її на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити цю скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без змін. Стверджує, що ухвала апеляційного суду є законною й обґрунтованою. Одночасно з цим, погоджується з клопотанням відповідача стосовно наявності виключної правової проблеми у справі.
ІІ. Мотиви Верховного Суду
Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України Суд виходить із такого.
Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Відповідно до частин першої, другої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Пунктом другим частини першої статті 305 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження виявилося, що апеляційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.
Положеннями статті 131-2 Конституції України передбачено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.
За змістом підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 1 січня 2020 року.
Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.
Положенням частини п`ятої статті 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.
Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.