ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2022 року
м. Київ
справа №1640/3012/18
адміністративне провадження № К/9901/14065/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Стрелець Т.Г., Шарапи В.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційному порядку справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Хорольська» до Управління Держпраці у Полтавській області про визнання протиправною та скасування постанови, за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Хорольська» на постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Чалого І.С., Перцової Т.С., Жигилія С.П. від 10.04.2019,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Хорольська» (далі також ТОВ Агрофірма «Хорольська», Товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Управління Держпраці у Полтавській області (далі також Управління, відповідач), у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 25.06.2018 №ПЛ1025/18/АВ/П/ПТ/ТД-ФС (далі також спірна, оскаржувана постанова).
2. Обґрунтовуючи позов, Товариство посилалося на те, що спірним рішенням відповідача порушено права позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне застосування штрафних санкцій у зв`язку з допущенням працівників до роботи без укладення трудового договору, на підставі цивільно-правових угод про виконання робіт. При цьому, на думку Товариства, Управління Держпраці у Полтавській області не наділено повноваженнями щодо тлумачення цивільно-правових договорів, а відтак, висновки контролюючого органу про наявність у відповідних правочинів ознак трудового договору виходять за межі повноважень відповідача.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06.11.2018 позов задоволено, а саме - визнано протиправною та скасовано спірну постанову.
4. Оскаржуваною у касаційному порядку постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2019 рішення суду першої інстанції скасовано та відмовлено у позові.
5. Ухвалюючи таке судове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом цивільно-правових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.
6. Апеляційний суд, за результатами аналізу цивільно-правових договорів підряду, укладених між Товариством та фізичними особами, встановив, що: у зазначених договорах вказано посади робітників, однак не вказано обсяги роботи, тобто виконання процесу робіт; відносини за угодами тривалі; оплата здійснена не за результат праці, а щомісячно нараховувався розмір оплати за процес праці; роботи працівниками виконувались весь час однакові; між ТОВ Агрофірма «Хорольська» та працівниками постійно мали місце додаткові договори до договору підряду, проте в актах прийому робіт ураховувалась робота зазначена саме у первісних договорах, без урахування змін
7. У контексті встановлених у цій справі обставин апеляційний суд констатував, що у даному випадку правовідносини між позивачем та зазначеними громадянами носять ознаки, притаманні саме трудовим відносинам між роботодавцем та найманим працівником
8. Таким чином, відповідно до наведених у оскаржуваній постанові апеляційного суду мотивів, працівники згідно заключних цивільно-правових угод зобов`язані виконувати не індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій та виконують визначену трудову функцію у діяльності підприємства
9. Тому, оскільки позивачем як роботодавцем не було укладено трудовий договір у відповідності до вимог статті 24 Кодексу Законів про працю України, за це встановлена відповідальність згідно абзацу 2 частини другої статті 265 цього ж Кодексу.
10. З цих підстав апеляційний суд констатував, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв правомірно, а тому, підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
11. Не погоджуючись з вищевказаною постановою апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
12. Суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 23.05.2018 по 04.06.2018 інспектором праці ОСОБА_1 проведено інспекційне відвідування ТОВ Агрофірма «Хорольська» з питань дотримання законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю, № ПЛ1025/19/АВ від 04.06.2018.
13. Перевіркою встановлено та зафіксовано в акті інспекційного відвідування факт використання ТОВ Агрофірма «Хорольська» праці п`ятнадцятьох найманих працівників без належного оформлення трудових відносин, що є порушенням вимог частини третьої статті 24 Кодексу Законів про працю України.
14. З акта інспекційного відвідування № ПЛ1025/19/АВ від 04.06.2018 встановлено, що в ході проведення заходу державного контролю інспектором праці виявлено порушення позивачем вимог частини третьої статті 24 Кодексу Законів про працю України. Описом виявлених порушень підтверджено, що в низці випадків до моменту допуску працівників до роботи позивачем не укладено трудових договорів, оформлених наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення органів ДФС про прийняття працівника на роботу.
15. Так, під час проведення інспекційного відвідування уповноваженою особою відповідача досліджені цивільно-правові договори, укладені між ТОВ Агрофірма «Хорольська» та громадянами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 на виконання робіт на ТОВ Агрофірма «Хорольська». З аналізу наданих до перевірки документів інспектор праці дійшов висновку, що вищевказані цивільно-правові договори фактично є трудовими, проте належне оформлення трудових відносин позивачем не забезпечено.
16. У матеріалах справи містяться копії договорів підряду від 17.01.2017 № 84/18-01/17 та від 28.04.2017 № 84/0414/16, укладених між ТОВ Агрофірма «Хорольська» (замовник) та гр. ОСОБА_17 (підрядник), а також від 12.01.2017 №84/17-01/17, укладеного між позивачем (замовник) та ОСОБА_3 (підрядник).
17. Пунктами 1.1 та 1.3 зазначених договорів передбачено, що підрядник бере на себе зобов`язання виконати роботу оператора машинного доїння по виробничому підрозділу «СТ «Зоря»; Замовник зобов`язується своєчасно виплатити Підряднику грошову винагороду відповідно виконаним роботам.
18. З наявної в матеріалах справи копії договору підряду від 04.04.2017 № 84/0417/02, укладеного між позивачем (замовник) та гр. ОСОБА_5 (підрядник) встановлено, що підрядник бере на себе зобов`язання надати послуги машиніста холодильних установок у виробничому підрозділі Агрофірма «Перше травня» ТОВ Агрофірма «Хорольська» з оплатою відрядною, згідно виконаної роботи.
19. 01.01.2017 позивачем (замовник) з гр. ОСОБА_6 (підрядник) укладено договір підряду № 84/012017/22, з гр. ОСОБА_7 (підрядник) - договір підряду №84/012017/07, з гр. ОСОБА_15 (підрядник) - договір підряду №84/032017/9. За умовами вказаних договорів підрядники беруть на себе зобов`язання надати послуги з охорони певних виробничих підрозділів ТОВ Агрофірма «Хорольська».
20. Матеріалами справи також підтверджено, що 01.01.2017 між позивачем (замовник) та гр. ОСОБА_8 (підрядник) укладено договір підряду №84/012017/03, за умовами якого підрядник бере на себе зобов`язання надати послуги з електрогазозварювання з погодинною оплатою згідно тарифного окладу.
21. 11.04.2017 та 13.03.2017 між позивачем (замовник) та гр. ОСОБА_4 укладено договори підряду № 84/0417/4 та № 84/032017/5, відповідно до умов яких підрядник бере на себе зобов`язання виконати роботу з догляду за тваринами у виробничому підрозділі ТОВ Агрофірма «Хорольська»; а замовник зобов`язується своєчасно виплатити підряднику грошову винагороду відповідно виконаним роботам.
22. 13.03.2017 між позивачем (замовник) та гр. ОСОБА_9 укладено договір підряду №84/032017/5, відповідно до умова якого підрядник бере на себе зобов`язання виконати роботу з догляду за тваринами в одному з виробничих підрозділів ТОВ Агрофірма «Хорольська»; а замовник зобов`язується своєчасно виплатити Підряднику грошову винагороду відповідно виконаним роботам.
23. За умовами договорів підряду №84/012017/33, №84/012017/19, №84/012017/40, №84/012017/29 від 01.01.2017, укладених позивачем (замовник) з громадянами ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 (підрядники) підрядник бере на себе зобов`язання виконати роботу з догляду за тваринами в одному з виробничих підрозділів ТОВ Агрофірма «Хорольська»; а замовник зобов`язується своєчасно виплатити підряднику грошову винагороду відповідно виконаним роботам .
24. Матеріалами справи також підтверджено, що 10.11.2017 між позивачем (замовник) та гр. ОСОБА_18 (підрядник) укладено договір підряду №84/12017/56, за умовами якого підрядник бере на себе зобов`язання надати послуги з сушіння зерна кукурудзи на зерносушарці РЕТКUS DU 400/20, а замовник зобов`язується виплатити підряднику винагороду в розмірі погодинної оплати праці зерносушильника 26,21 грн. згідно штатного розпису.
25. 01.01.2017 між позивачем (замовник) та гр. ОСОБА_16 (підрядник) укладено договір підряду №84/032017/7, за умовами якого підрядник бере на себе зобов`язання виконати роботу кочегара котельні господарства в одному з виробничих підрозділів ТОВ Агрофірма «Хорольська», а замовник зобов`язується виплатити підряднику винагороду в розмірі узгодженому сторонами в актах виконаних робіт.
26. 21.06.2018 контролюючим органом винесено припис про усунення виявлених порушень № ПЛ1025/19/АВ/П.
27. За результатами розгляду справи про накладення штрафу Управлінням Держпраці у Полтавській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ПЛ1025/19/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 25.06.2018, якою за порушення вимог частини третьої статті 24 Кодексу Законів про працю України на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 цього Кодексу на ТОВ Агрофірма «Хорольська» накладено штраф у розмірі 1675350,00 грн.
28. Не погодившись із таким рішенням, Товариство звернулось до суду з цим позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
29. В обґрунтуванні вимог касаційної скарги позивач посилається на те, що в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції без посилання на будь-які докази тобто безпідставно зазначив, що в договорах зазначено посади робітників, вказано обсяги роботи, тобто виконання процесу робіт, відносини за угодами тривалі, оплата здійснена за результат праці, а щомісячно нараховувався розмір оплати за процес праці, роботи працівника виконувались весь час однакові.
30. Позивач вважає необґрунтованим висновок апеляційного суду про те, що працівники ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_15 , ОСОБА_19 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_18 , згідно укладених цивільно-правових угод зобов`язані виконувати не індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій та виконує визначену трудову функцію в діяльності підприємства.
31. При цьому апеляційним судом не було взято до уваги та не надано оцінки тому, що позивач з усіх сум винагороди, яка була сплачена фізичним особам за укладеними договорами підряду сплатив єдиний соціальний внесок, військовий збір та податки у повному розмірі, визначеному законом.
32. Товариство наголошує, що виконавці за наведеними цивільно - правовими договорами не підкорялися правилам внутрішнього трудового розпорядку, організовували свою роботу самостійно і виконували її на власний ризик у слушний для них час, оскільки саме результат виконаних робіт, їх повнота і якість були предметом зазначених цивільно-правових правочинів; - оплата за договором підряду здійснювалася на підставі актів виконаних робіт; - той факт, що виплати за договором підряду проводилися частинами не може свідчити про наявність трудових відносин із фізичною особою, оскільки загальна сума винагороди була визначена договором підряду, а виплата її частинами здійснювалась за згодою сторін та не суперечить жодному з положень цивільного законодавства, договори укладені на певний строк, протягом якого достатній для виконання передбаченої договорами роботи та після виконання такої роботи правовідносини між сторонами припинились та більше не поновлювались.
33. Позивач звертає увагу на приписи статті 204 Цивільного кодексу України, якою закріплено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Доказів наявності у цивільно-правових договорів підряду ознак нікчемних правочинів ані судом апеляційної інстанції не встановлено.
34. У зв`язку з цим, Товариство вважає, що непідтверджені належними доказами припущення відповідача безпідставно взяті до уваги апеляційним судом й не можуть бути підставою для висновків, що правовідносини між позивачем та фізичними особами згідно цивільно-правових договорів не є відносинами цивільно-правового характеру, а дії позивача щодо укладення даних договорів не можуть бути розцінені, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення частин першої, третьої статті 24 Кодексу Законів про працю України.
35. Суд же першої інстанції, на думку Товариства, належним чином дослідив і надав правову оцінку всім обставинам даної справи, правильно застосував норми матеріального права, й ухвалив законне та обґрунтоване рішення, висновки якого повністю відповідають обставинам справи та підтверджені належними та допустимими доказами.
РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
36. Так, відповідно до частини першої статті 259 Кодексу Законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
37. На виконання частини першої статті 259 Кодексу Законів про працю України Кабінет Міністрів України постановою від 26.04.2017 №295 затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який згідно із його пунктом 1 визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).
38. Згідно із пунктом 2, підпунктом 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, зокрема, Держпраці та її територіальних органів. Інспекційні відвідування проводяться, у тому числі за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
39. Пунктами 19, 20, 27, 28, 29 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю передбачено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складається акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
40. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.
41. У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.
42. Частиною першою статті 265 Кодексу Законів про працю України встановлено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
43. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення (абзаци перший, другий частини другої статті 265 Кодексу Законів про працю України).
44. Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
45. Правові засади і гарантії здійснення громадянами права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом Законів про працю України.
46. Зокрема, частиною першою статті 3 Кодексу Законів про працю України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
47. Статтею 4 цього ж Кодексу визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
48. Визначення трудового договору міститься у частині першій статті 21 Кодексу Законів про працю України та означає угоду між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.