ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2022 року
м. Київ
справа № 380/3442/20
адміністративне провадження № К/9901/16689/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року (головуючий суддя - Шевчук С.М., судді: Іщук Л.П., Кухтей Р.В.)
у справі № 380/3442/20
за позовом ОСОБА_1
до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби
про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС (далі - відповідач 1, Львівська митниця ДФС), Галицької митниці Держмитслужби (далі - відповідач 2, Галицька митниця Держмитслужби), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Львівської митниці ДФС від 13 квітня 2020 року № 117-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС;
- стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 квітня 2020 року позивач звільнений з посади державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС шляхом її приєднання до новоствореної Галицької митниці Держмитслужби.
Позивач указує, що при звільненні його з посади відповідачем 1 порушено порядок попередження про вивільнення, визначений Кодексом законів про працю України, не взято до уваги його бажання на переведення до Галицької митниці Держмитслужби, не запропоновано іншої вакантної посади та не проведено консультацій з профспілковим органом.
Крім того, позивач вказує, що згідно з наказом Львівської митниці ДФС від 21 грудня 2019 року № 666 «Про попередження про наступне вивільнення» працівники Львівської митниці ДФС мали бути письмово попереджені про вивільнення із займаних посад, однак попередження про наступне вивільнення та пропозиції вакантних посад позивачеві не надано.
Разом з тим позивач зазначає, що 13 лютого 2020 року набрала чинності редакція частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу», відповідно до якої суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів, однак вказана норма до нього не мала бути застосована, оскільки на дату початку реорганізації (20 листопада 2019 року), її строків, діяли норми Закону України «Про державну службу» та Кодексу законів про працю України передбачали обов`язкову пропозицію посади в органі, що створюється.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ Львівської митниці ДФС від 13 квітня 2020 року № 117-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС з 16 квітня 2020 року;
- стягнуто з Львівської митниці ДФС на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 56 985,11 (п`ятдесят шість тисяч дев`ятсот вісімдесят п`ять грн.11 коп.) грн. без відрахування податків і зборів;
- рішення в частині стягнення за один місяць у розмірі 6912,44 (шість тисяч дев`ятсот дванадцять грн. 44коп) грн. та поновлення на роботі допущено до негайного виконання. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено обґрунтованих підстав які перешкоджали запропонувати вакантну посаду позивачу, оскільки у Галицькій митниці Держмитслужби були наявні вакантні посади, в тому числі ті, що позивач обіймав до реорганізації, в тому ж структурному підрозділі.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задоволено, скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у частині задоволення позовних вимог та ухвалено у цій частині постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено. У решті рішення суду залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності підстав застосування до спірних правовідносин норм Кодексу законів про працю України, оскільки до спірних правовідносин застосовуються норми спеціального закону - Закону України «Про державну службу», з попередньої редакції якого було виключено речення про обов`язок пропозиції позивачу іншої рівноцінної посади (будь-якої вакантної посади) державної служби у новоутвореній установі.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
На обґрунтування своєї позиції скаржник указує, що на момент початку процедури реорганізації Львівської митниці ДФС Закон України «Про державну службу» не передбачав особливостей процедури звільнення державних службовців у зв`язку з реорганізацією державного органу, тобто на цей час діяли норми, визначені Кодексом законів про працю України.
Позивач зазначає, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не враховано пункт 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», згідно якого при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Станом на момент винесення попередження про наступне вивільнення вакантними у Галицькій митниці Держмитслужбі були 269 посади, тому інформація, зазначена у попередженні щодо відсутності рівнозначної посади або іншої роботи, спростовується штатним розписом відповідача.
Відповідачем допущено порушення в частині незабезпечення права працівників на переведення у іншу установу, оскільки прийнято рішення про переведення лише частини працівників у Галицьку митницю Держмитслужби.
Крім того, позивач звертає увагу, що суд апеляційної інстанції у судовому рішенні посилається на Типову інструкцію з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, яка не регулює спірні правовідносини та не вирішує яка інформація повинна бути зазначена у наказі про звільнення.
Також скаржник зазначає, що судом не застосовано висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 24 квітня 2019 року, у справі № 815/1554/17, а посилання відповідача у оскаржуваному наказі на пункт 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» без зазначення конкретної підстави звільнення, а лише з посиланням на норму закону породжує для позивача негативні наслідки у вигляді стану юридичної невизначеності щодо підстав звільнення.
Також позивач звертає увагу на порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме прийняття постанови за відсутності позивача та його представника, незважаючи на бажання бути присутніми у судовому засіданні.
Відповідачем 1 відзив на касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Відповідачем 2 подано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції в силі.
В обґрунтування означеного відзиву, відповідач 2 вказує, що станом на дату виникнення правовідносин по звільненню позивача Законом України «Про державну службу» було врегульовано як підставу звільнення (пункт 1 частину першу статті 87 Закону, тобто реорганізація державного органу), так і порядок такого звільнення (частина третя статті 87 Закону), а тому, в силу положень частин другої, третьої статті 5 Законом України «Про державну службу», якими визначено що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом якщо інше не передбачено законом, дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих дим Законом, підстави для застосування норм КЗпП України були відсутні.
Письмове попередження позивачу було вручено 10 березня 2020 року, а звільнено позивача 15 квітня 2020 року, тобто не раніше закінчення 30 календарних днів з дати доведення до його відома попередження про наступне вивільнення.
Відповідач 2 стверджує, що видача попередження про наступне вивільнення та, в подальшому, оскаржуваного наказу про звільнення позивача здійснювалося на підставі та в порядку, чинних на час вчинення відповідних дій нормативно-правових актів, зокрема, Закону України «Про державну службу».
Ухвалою Верховного Суду від 24 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2021 року з підстав, визначених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України, а саме - відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIІ у редакції Закону України від 14 січня 2020 року №440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», який набрав чинності 13 лютого 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд даної справи в попередньому судовому засіданні на 09 червня 2022 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, в органах митної служби позивач працював з 1992 року.
Згідно з наказом Львівської митниці ДФС №564-0 від 30 липня 2019 року «Про переміщення працівників» ОСОБА_1 переміщений з 02 серпня 2019 року на посаду державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста «Рава Руська» Львівської митниці ДФС.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.
14 листопада 2019 року згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проведена державна реєстрація як юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.
Згідно з пунктами 1, 2, 4 наказу Державної фіскальної служби України від 25 листопада 2019 року №30-рг «Про реорганізацію митниць» розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС, утворено комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС, та визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
28 листопада 2019 року у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1217-р «Питання Державної митної служби» погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08 грудня 2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 00:00 год. 08 грудня 2019 року.
21 грудня 2019 року головою комісії з реорганізації Львівської митниці, ДФС прийнято наказ №666 «Про попередження про наступне вивільнення», згідно з яким відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIІ «Про державну службу» наказано письмово попередити про наступне вивільнення із займаних посад працівників Львівської митниці ДФС згідно зі списком, в який був включений позивач.
Наказом Львівської митниці ДФС № 03 від 07 лютого 2020 року скасовано наказ №666 як такий, що не реалізований з причин відсутності на роботі члена комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, на якого було покладено обов`язок вжиття заходів щодо вручення попереджень про наступне вивільнення, які не були вручені.
Наказом Львівської митниці ДФС від 10 березня 2020 року №07 «Про попередження про наступне вивільнення» комісія з реорганізації Львівської митниці ДФС має письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIІ «Про державну службу» та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України згідно списку, у якому зазначений позивач.
10 березня 2020 року позивач ознайомлений з попередженням про наступне вивільнення.
Наказом Львівської митниці ДФС від 13 квітня 2020 року № 117-о позивач звільнений 15 квітня 2020 року із посади державного інспектора відділу митного оформлення №3 митного поста Рава-Руська Львівської митниці ДФС, відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.
Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VІIІ «Про державну службу» (далі Закон №889-VIІІ) визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.