ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2022 року
м. Київ
справа № 380/3815/20
адміністративне провадження № К/9901/10936/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року (головуючий суддя - Глушко І.В., судді: Бруновська Н.В., Запотічний І.І.)
у справі № 380/3815/20
за позовом ОСОБА_1
до Львівської митниці ДФС, Галицької митниці Держмитслужби
про визнання протиправними і скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Львівської митниці ДФС (далі - відповідач 1, Львівська митниця ДФС), Галицької митниці Держмитслужби (далі - відповідач 2, Галицька митниця Держмитслужби), у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати накази в.о. начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 13 квітня 2020 року № 108-о «Про звільнення ОСОБА_1 », від 12 травня 2020 року № 270-о «Про внесення змін до наказу Львівської митниці ДФС та проведення розрахунку з ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС;
- стягнути з Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення судом першої інстанції.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12 травня 2020 року позивач звільнений з посади головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з реорганізацією Львівської митниці ДФС шляхом її приєднання до новоствореної Галицької митниці Держмитслужби.
Позивач указує, що при звільненні його з посади відповідачем 1 порушено порядок попередження про вивільнення, визначений Кодексом законів про працю України, не виконано обов`язку пропонування іншої роботи, не враховано його переважного права на залишення на роботі, звільнення проведено в період дії карантину та законодавчих обмежень на звільнення, не враховано його статус учасника бойових дій.
Крім того, позивач вказує, що згідно з наказом Львівської митниці ДФС від 21 грудня 2019 року № 666 «Про попередження про наступне вивільнення» працівники Львівської митниці ДФС мали бути письмово попереджені про вивільнення із займаних посад, однак попередження про наступне вивільнення та пропозиції вакантних посад позивачеві не надано.
Разом з тим позивач зазначає, що 13 лютого 2020 року набрала чинності редакція частини третьої статті 87 Закону України «Про державну службу», відповідно до якої суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів, однак вказана норма до нього не мала бути застосована, оскільки на дату початку реорганізації (28 листопада 2019 року), її строків, діяли норми Закону України «Про державну службу» та Кодексу законів про працю України, які передбачали обов`язкову пропозицію посади в органі, що створюється.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року позов задоволено повністю:
- визнано протиправним та скасовано накази в.о. начальника Львівської митниці ДФС, Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС Романа Антоняка від 13 квітня 2020 року № 108-о «Про звільнення ОСОБА_1 », від 12 травня 2020 року № 270-о «Про внесення змін до наказу Львівської митниці ДФС та проведення розрахунку з ОСОБА_1 »;
- поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС з 13 травня 2020 року;
- стягнуто з Галицької митниці Держмитслужби на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 13 травня 2020 року по 20 жовтня 2020 року в сумі 46333 (сорок шість тисяч триста тридцять три) грн. 62 коп. з якої повинні бути стягнуті податки та збори у передбаченому законом розмірі;
Рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 8765 (вісім тисяч сімсот шістдесят п`ять) грн. 72 коп. та поновлення на посаді допущено до негайного виконання.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не наведено обґрунтованих підстав які перешкоджали запропонувати вакантну посаду позивачу, оскільки у Галицькій митниці Держмитслужби були наявні вакантні посади, в тому числі ті, що позивач обіймав до реорганізації, в тому ж структурному підрозділі.
Окрім того, суд першої інстанції врахував, що Головним Управлінням Держпраці у Львівській області проведено інспекційне відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю (Львівську митницю, Галицьку митницю Держмитслужби) та за наслідками інспекційного відвідування складено Акт від 27 липня 2020 року №ЛВ13637/2007/АВ та винесено Припис про усунення виявлених порушень від 27 липня 2020 року № ЛВ13637/2007/АВ/П.
В приписі ГУ Держпраці у Львівській області про усунення виявлених порушень від 27 липня 2020 року №ЛВ13637/2007/АВ/П зазначено, що Львівською митницею ДФС допущено порушення вимог пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України в частині незабезпечення реалізації права працівників на переведення в іншу установу, так як прийнято рішення про переведення лише вибіркових працівників у Галицьку митницю Держмитслужби без визначених критеріїв.
Також суд першої інстанції врахував те, що позивач є учасником бойових дій - ветераном війни, відповідно належить до категорії працівників, які мають право на додаткові гарантії, передбачені законодавством та на нього поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Закон № 3551).
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року апеляційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби задоволено, скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2020 року, та відмовлено у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності підстав застосування до спірних правовідносин норм Кодексу законів про працю України, оскільки до спірних правовідносин застосовуються норми спеціального закону - Закону України «Про державну службу», з попередньої редакції якого було виключено речення про обов`язок пропозиції позивачу іншої рівноцінної посади (будь-якої вакантної посади) державної служби у новоутвореній установі.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
На обґрунтування своєї позиції скаржник указує, що на момент початку процедури реорганізації Львівської митниці ДФС Закон України «Про державну службу» не передбачав особливостей процедури звільнення державних службовців у зв`язку з реорганізацією державного органу, тобто на цей час діяли норми, визначені Кодексом законів про працю України.
Позивач зазначає, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не враховано пункт 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», згідно якого при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.
Станом на момент винесення попередження про наступне вивільнення вакантними у Галицькій митниці Держмитслужбі були 269 посади, тому інформація, зазначена у попередженні щодо відсутності рівнозначної посади або іншої роботи, спростовується штатним розписом відповідача.
Відповідачем допущено порушення в частині незабезпечення права працівників на переведення у іншу установу, оскільки прийнято рішення про переведення лише частини працівників у Галицьку митницю Держмитслужби.
Крім того, позивач звертає увагу, що суд апеляційної інстанції у судовому рішенні посилається на Типову інструкцію з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну, яка не регулює спірні правовідносини та не вирішує яка інформація повинна бути зазначена у наказі про звільнення.
Також скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме застосування пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIІІ в peдакції Закону України 14 січня 2020 року №440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», який набрав чинності 13 лютого 2020 року.
Скаржник звертає увагу, що судом апеляційної інстанції не застосовано Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Закон № 3551), адже ОСОБА_1 є учасником бойових дій - ветераном війни, відповідно належить до категорії працівників, які мають право на додаткові гарантії, які передбачені законодавством.
Окрім того, скаржник вказує про те, що Головне Управління Держпраці у Львівській області провело інспекційне відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю (Львівську митницю, Галицьку митницю Держмитслужби) та за наслідками інспекційного відвідування склало Акт від 27 липня 2020 року №ЛВ13637/2007/АВ та винесло Припис про усунення виявлених порушень від 27 липня 2020 року №ЛВ13637/2007/АВ/П.
В приписі ГУ Держпраці у Львівській області про усунення виявлених порушень від 27 липня 2020 року №ЛВ13637/2007/АВ/П зазначено, що Львівською митницею ДФС допущено порушення вимог пункту 5 частини першої статті 36 КЗпП України в частині незабезпечення реалізації права працівників на переведення в іншу установу, так як прийнято рішення про переведення лише вибіркових працівників у Галицьку митницю Держмитслужби без визначених критеріїв.
Також позивач звертає увагу на порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме прийняття постанови за відсутності позивача та його представника, незважаючи на бажання бути присутніми у судовому засіданні.
Відповідачем 1 відзив на касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Відповідачем 2 подано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
В обґрунтування означеного відзиву, відповідач 2 вказує, що станом на дату виникнення правовідносин по звільненню позивача Законом України «Про державну службу» було врегульовано як підставу звільнення (пункт 1 частини першої статті 87 Закону, тобто реорганізація державного органу), так і порядок такого звільнення (частина третя статті 87 Закону), а тому, в силу положень частин другої, третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», якими визначено що відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом, дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом, підстави для застосування норм КЗпП України були відсутні.
Письмове попередження позивачу було вручено 10 березня 2020 року, а звільнено позивача 15 квітня 2020 року, тобто не раніше закінчення 30 календарних днів з дати доведення до його відома попередження про наступне вивільнення.
Окрім того, попередження про наступне вивільнення видавалось Головою комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС та посад, які могли бути запропоновані саме ним не було. Призначення ж в Галицьку митницю Держмитслужби та пропонування посад в ній не належить до повноважень Голови комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС.
В попередженні від 10 березня 2020 року не зазначено про відсутність посад в Галицькій митниці Держмитслужби, як помилково вважає позивач, відповідні твердження у попередженні відсутні.
Відповідач 2 стверджує, що видача попередження про наступне вивільнення та, в подальшому, оскаржуваного наказу про звільнення позивача здійснювалося на підставі та в порядку, чинних на час вчинення відповідних дій нормативно-правових актів, зокрема, Закону України «Про державну службу».
Посилання скаржника на Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю від 27 липня 2020 року №ЛВ13637/2007/АВ та Припис про усунення виявлених порушень від 27 липня 2020 року №ЛВ13637/2007/АВ/П, відповідач 2 уважає безпідставними, а вказані документи недопустимими та неналежними доказами, зважаючи на те, що Держпраці наділене повноваженнями щодо контролю за додержанням законодавства про працю, а не Закону України «Про державну службу».
Посилання скаржника на те, що він має переважне право та додаткові гарантії, оскільки є учасником бойових дій - ветераном війни, відповідач також уважає безпідставними, ураховуючи наступне.
Частиною шостою статті 49-2 КЗпП України передбачено, що вивільнення працівників, які мають статус державних службовців відповідно до Закону України "Про державну службу", здійснюється у порядку, визначеному цією статтею, з урахуванням таких особливостей: у разі вивільнення працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 цього Кодексу не застосовуються положення частини другої статті 40 цього Кодексу та положення частини другої цієї статті.
На думку відповідача 2 скаржник ігнорує пряму норму КЗпП України, якою передбачено не застосування до державних службовців положень щодо необхідності врахування переважного права на залишення на роботі, в тому числі і тих, які мають статус учасників бойових дій.
Ухвалою Верховного Суду від 15 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2021 року з підстав, визначених пунктом 3 частини 4 статті 328 КАС України, а саме - відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIІ у редакції Закону України від 14 січня 2020 року №440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», який набрав чинності 13 лютого 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд даної справи в попередньому судовому засіданні на 09 червня 2022 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, в органах митної служби позивач працював з 1992 року.
Наказом Львівської митниці ДФС від 04 березня 2016 року № 178-о ОСОБА_1 переведений на посаду головного державного інспектора відділу митного оформлення № 1 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС, звільнивши з посади головного державного інспектора відділу чергових Львівської митниці ДФС.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02 жовтня 2019 року №858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби» утворено Галицьку митницю Держмитслужби та реорганізовано Львівську митницю ДФС шляхом її приєднання до Галицької митниці Держмитслужби.
14 листопада 2019 року згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проведена державна реєстрація як юридичної особи - Галицької митниці Держмитслужби.
Згідно з пунктами 1, 2, 4 наказу Державної фіскальної служби України від 25 листопада 2019 року №30-рг «Про реорганізацію митниць» розпочато реорганізацію Львівської митниці ДФС, утворено комісію з реорганізації Львівської митниці ДФС, та визначено строк проведення реорганізації митниць ДФС три місяці з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.
28 листопада 2019 року у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено інформацію про рішення щодо припинення юридичної особи - Львівської митниці ДФС.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року №1217-р «Питання Державної митної служби» погоджено пропозицію Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08 грудня 2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України про початок роботи Державної митної служби України повноваження Львівської митниці ДФС перейшли до Галицької митниці Держмитслужби з 00:00 год. 08 грудня 2019 року.
21 грудня 2019 року головою комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС прийнято наказ №666 «Про попередження про наступне вивільнення», згідно з яким відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIІІ «Про державну службу» наказано письмово попередити про наступне вивільнення із займаних посад працівників Львівської митниці ДФС згідно зі списком, в який був включений позивач.
Наказом Львівської митниці ДФС № 03 від 07 лютого 2020 року скасовано наказ №666 як такий, що не реалізований з причин відсутності на роботі члена комісії з реорганізації Львівської митниці ДФС, на якого було покладено обов`язок вжиття заходів щодо вручення попереджень про наступне вивільнення, які не були вручені.
Наказом Львівської митниці ДФС від 10 березня 2020 року №07 «Про попередження про наступне вивільнення» комісія з реорганізації Львівської митниці ДФС має письмово попередити про наступне вивільнення працівників Львівської митниці ДФС із займаних посад на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року №889-VIІ «Про державну службу» та пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України згідно списку, у якому зазначений позивач.
10 березня 2020 року позивач ознайомлений з попередженням про наступне вивільнення, згідно з яким у звязку з реорганізацією Львівської митниці ДФС з у рахуванням особливостей, визначених частиною третьою статті 87 Закону України «Про державну службу» та частини шостої статті 49-2 КЗпП України, ОСОБА_1 попереджено про наступне звільнення з займаної посади 13 квітня 2020 року на підставі пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, одночасно повідомлено про відсутність рівнозначної посади або іншої роботи.
Наказом Львівської митниці ДФС від 13 квітня 2020 року № 108-о позивач 15 квітня 2020 року звільнений із посади головного державного інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці ДФС, відповідно до пункту 4 частини першої статті 83, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
12 травня 2020 наказом Львівської митниці ДФС № 270-о «Про внесення змін до наказу Львівської митниці ДФС та проведення розрахунку з ОСОБА_1 » внесено зміни в наказ від 13 квітня 2020 року №108-о в частині дати звільнення, датою звільнення ОСОБА_1 вважати перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності - 12 травня 2020 року.
Не погоджуючись з вищенаведеними обставинами, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.
Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VІIІ «Про державну службу» (далі Закон №889-VIІІ) визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.