ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2022 року
м. Київ
справа № 160/15960/20
адміністративне провадження № К/9901/47546/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Білак М.В., Соколова В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року (судді: Панченко О.М., Іванов С.М., Чередниченко В.Є.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
01 грудня 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовною заявою до Дніпропетровської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якій просив стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на його користь середній заробіток за період з 21 лютого 2019 року по 24 червня 2019 року у розмірі 119 284, 58 грн без відрахування обов`язкових платежів.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що 21 лютого 2020 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №810/855/18 задоволено його позов, яким визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Дніпропетровської області від 10 серпня 2016 року №м942 к та поновлено на посаді прокурора Криворізької місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області з 12 серпня 2016 року та стягнуто з прокуратури Дніпропетровської області на його користь середній заробіток за час вимушено прогулу у розмірі 165 262, 86 грн. Однак, в порушення ст.ст. 371-372 КАС України, прокурором Дніпропетровської області не забезпечено негайне виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року у справі №810/855/18, в частині поновлення його на роботі. 05 червня 2019 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду частково задоволено апеляційну скаргу позивача, та змінено рішення, стягнуто з прокуратури Дніпропетровської області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 лютого 2017 року по 21 лютого 2019 року у розмірі 264 057,06 грн без врахування обов`язкових платежів. Постановою Верховного Суду від 12 жовтня 2020 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у справі №810/855/18 залишено без змін.
26 червня 2019 року наказом прокурора Дніпропетровської області №948 к позивача поновлено на посаді прокурора Криворізької місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області з 12 серпня 2016 року. Наказом прокурора Дніпропетровської області від 24 червня 2019 року № 950 к позивача призначено на посаду прокурора Криворізької місцевої прокуратури №3 та увільнено від виконання обов`язків у зв`язку з прийняттям на військову службу за контрактом. Так, з часу поновлення позивач отримує середній заробіток, відповідно до статті 119 КЗпП України. Однак, на користь позивача стягнуто середній заробіток за рішенням суду у справі №810/855/18 виключно по 21 лютого 2019 року. Таким чином, внаслідок затримки прокуратурою Дніпропетровської області виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року про поновлення на роботі, йому не виплачено середній заробіток за період з 21 лютого 2019 року по 24 червня 2019 року. Таким чином, виникли підстави для стягнення за спірний період середнього заробітку у розмірі 119 284,58 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року позов задоволено частково, зокрема: стягнуто з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за період з 22 лютого 2019 року по 23 червня 2019 року у розмірі 117 829,53 грн. без відрахування обов`язкових платежів. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішенням суду від 21 лютого 2019 року у справі №810/855/19 поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Криворізької місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області та в органах прокуратури, а відповідач фактично поновив ОСОБА_1 на посаді прокурора Криворізької місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області лише 24 червня 2019 року, а отже відповідачем виконано рішення від 21 лютого 2019 року у справі №810/855/19 із затримкою, яка обраховується з 22 лютого 2019 року по 23 червня 2019 року включно. На підставі вказаного судом зроблено розрахунок, відповідно до якого на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у загальному розмірі 117 829,53 грн.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2021 року у справі №160/15960/20 та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_1 поновлений на посаді 24 червня 2019 року, проте до суду з цим позовом звернувся лише 01 грудня 2020 року (згідно штампу вхідної кореспонденції суду першої інстанції), тобто більш як через рік після того, як дізнався про порушення своїх прав. Зважаючи на обставини цієї справи у співвідношенні з правовим регулюванням спірних відносин, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення позову без розгляду, а також зауважила, що позивачем не наведено обставин, які б давали підстави для висновку про наявність об`єктивних, тобто таких, що не залежали від волі позивача обставин, які б зумовили поважність пропуску встановленого процесуальним законом строку звернення до суду у цій категорії спорів.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі скаржник указує на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
ОСОБА_1 рішення суду апеляційної інстанції оскаржується відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови не правильно застосовані норми матеріального права, без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі №0440/6027/18, від 27 травня 2021 року у справі №140/3708/19, 11 лютого 2021 року у справі №140/2046/19, від 10 червня 2020 року у справі №620/1715/19, від 23 вересня 2020 року у справі №640/5645/19, від 03 грудня 2020 року у справі №817/660/18, від 17 березня 2021 року у справі №160/3092/20, від 18 березня 2021 року у справі №640/23204/19, від 20 квітня 2021 року у справі №640/17351/19 щодо неможливості залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду без надання позивачеві можливості заявити клопотання про поновлення такого строку.
Позиція інших учасників справи
Від відповідача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу позивача, в якому він просить залишити без задоволення касаційну скаргу позивача, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2021 року.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 08 червня 2022 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
21 лютого2019 року рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №810/855/18 позов ОСОБА_1 до прокуратури Дніпропетровської області задоволено: визнано протиправним і скасовано наказ прокурора Дніпропетровської області від 10 серпня 2016 року №942к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Криворізької місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області та з органів прокуратури з 12 серпня 2016 року; поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Криворізької місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області та в органах прокуратури з 12 серпня 2016 року; стягнуто з прокуратури Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 165 262, 86 грн.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у справі №810/855/18, апеляційну скаргу прокуратури Дніпропетровської області залишено без задоволення; апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року змінено, викладено четвертий абзац її резолютивної частини в такій редакції: «Стягнути з Прокуратури Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21 лютого 2017 року по 21 лютого 2019 року у розмірі 264 057,06 грн без вирахування обов`язкових платежів.». У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі №810/855/18, касаційну скаргу ОСОБА_1 та Прокуратури Дніпропетровської області залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року залишено без змін.
Згідно з наказом прокуратури Дніпропетровської області від 24 червня 2019 року №948к ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора Криворізької місцевої прокуратури №2 Дніпропетровської області з 12 серпня 2016 року.
Позивач, уважаючи свої права порушеними внаслідок затримки відповідачем виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року у справі №810/855/18 у частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, звернувся до суду з цим позовом.
Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.
Завданням адміністративного судочинства за приписами частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.