ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2022 року
м. Київ
справа № 826/6017/16
адміністративне провадження № К/9901/26781/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Хохуляк В.В., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2016 року (Суддя Данилишин В.М.),
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року (Судді: Шурко О.І., Василенко Я.М., Степанюк А.Г.),
у справі № 826/6017/16
за позовом Державного підприємства "Управління відомчої воєнізованої охорони"
до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року Державне підприємство «Управління відомчої воєнізованої охорони» (далі - позивач, ДП «УПРАВЛІННЯ ВОХОР») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Подільському районі) про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01 грудня 2015 року №0005392204 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 535 362,00 грн. за основним платежем та у розмірі 133841,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 серпня 2016 року залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року позов задоволено.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, яку просив задовольнити, скасувати судові рішення та відмовити в задоволенні позову. Доводи касаційної скарги обгрунтовані відсутністю господарських операцій з контрагентами ТОВ «Союз М», ТОВ «Фенікс СБ» і ТОВ «Т-С-К» за перевіряємий період, враховуючи не надання в повному обсязі ДП «Управління ВОХОР» до перевірки документів, зокрема: інформації щодо об`єктів, які охоронялися; дислокації постійних постів та дозорів з охорони об`єктів (детальних звітів щодо надання послуг охорони об`єктів); розрахунку вартості наданих охоронних послуг.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період із 22 жовтня 2015 року по 28 жовтня 2015 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ДП «Управління ВОХОР» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «НСБ-Рубікон» (код ЄДРПОУ 33474024) за період з 01 грудня 2014 по 31 грудня 2014 року та за період з 01 січня 2015 року по 31 травня 2015 року з ТОВ «Союз М» (код ЄДРПОУ 37900605), ТОВ «Фенікс СБ» (код ЄДРПОУ 39010901), ТОВ «Т-С-К» (код ЄДРПОУ 38889080), ТОВ «НСБ Меркурій» (код ЄДРПОУ 39238611), за результатами якої складено акт перевірки від 14 листопада 2015 року № 4816/26-56-22-04-09 з висновками про порушення позивачем вимог п.п. 198.2, 198.3 та 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України у зв`язку із заниженням податку на додану вартість у загальному розмірі 943 531,00 грн., в тому числі за звітні періоди: за січень 2015 року на 256725,00 грн., за лютий 2015 року на 153046,00 грн. за березень 2015 року на 223863,00 грн., за квітень 2015 року на 206810,00 грн., за травень 2015 року на 103087,00 грн (том 1 а.с. 19-40, 41-51).
Листом від 27 листопада 2015 року №14966/10/26-56-22-03 ДПІ у Подільському районі, за результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки зменшила суму виявленого заниження платником ПДВ до 535 362,00 грн. (в тому числі за звітні періоди: за січень 2015 року на 82632,00 грн., за лютий 2015 року на 120647,00 грн., за березень 2015 року на 143386,00 грн., за квітень 2015 року на 146210,00 грн., за травень 2015 року на 42487,00 грн.) щодо взаємовідносин з ТОВ «Союз М», ТОВ «Фенікс СБ» і ТОВ «Т-С-К» (том 1 а.с. 52-61).
За висновками акту перевірки 01 грудня 2015 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі 535 362,00 грн. за основним платежем та у розмірі 133 841,00 грн. за штрафами (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 62).
Задовольняючи позов шляхом скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суди дійшли висновку про документальне підтвердження позивачем здійснення господарських операцій за перевіряємий період, зокрема по придбанню послуг охорони та оренди автомобілів у субпідрядних організацій ТОВ «Союз М», ТОВ «Фенікс СБ» та ТОВ «Т-С-К». До того ж, наданою представником позивача копією довідки Державної фіскальної служби України від 04 квітня 2016 року №05-21/38 (отримана позивачем від ТОВ «Т-С-К» у відповідь на його запит від 16 травня 2016 року №01-45/05-215), складеної за результатами проведеної зустрічної звірки ТОВ «Т-С-К» по взаємовідносинам з ДП «Управління ВОХОР» за період з 01 червня 2014 року по 31 грудня 2015 року, підтверджено реальність спірних фінансово-господарських операцій на об`єктах ПАТ «Укртрансгаз» і його філій.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до абз. 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Згідно підпункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов`язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим підпунктом.
Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як встановлено судами попередніх інстанцій видами діяльності ДП «Управління ВОХОР» згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є діяльність приватних охоронних служб, обслуговування систем безпеки, проведення розслідувань (том 1 а.с. 112-114). 07 лютого 2011 року Міністерством внутрішніх справ України (далі - МВС України) видано ДП «Управління ВОХОР» ліцензію серії АГ №505355 на здійснення господарської діяльності, пов`язаної із наданням послуг з охорони власності та громадян (том 1 а.с. 115). Відповідно до статуту, затвердженого наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі - Міненерговугілля) від 21 листопада 2013 року №857, ДП «Управління ВОХОР» утворено з метою охорони особливо важливих об`єктів паливно-енергетичного комплексу, які належать до управління Міненерговугілля та господарських товариств, щодо яких Міненерговугілля здійснює управління корпоративними правами держави, та виконує функції відомчої воєнізованої охорони (том 1 а.с. 102-111).
В ході судового розгляду справи судами з`ясовано, що між ДП «Управління ВОХОР», як замовником і суборендарем, та підприємствами Товариством з обмеженою відповідальність «Союз М», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фенікс СБ» і Товариством з обмеженою відповідальністю «Т-С-К», як виконавцями/орендарями, укладено ряд договорів, а саме:
1) договір № 9 оренди транспортних засобів від 01 січня 2015 року з ТОВ «Фенікс СБ» (далі - договір №9), за умовами якого орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування транспортний засіб (засоби) з такими характеристиками: вид - легковий автомобіль з повним приводом (включаючи позашляховики), технічний стан - придатний до використання за призначенням, не потребує ремонту, цільове призначення - використання в господарській діяльності підприємства для охорони магістральних газопроводів. Згідно з п.п. 1.2, 1.3 ст. 1, п.п. 1.1, 1.2 ст. 3 договору №9, кількість засобів та строк суборенди кожного з них визначається додатковою угодою до договору, що викладена у додатку №1. Керування об`єктом суборенди і його технічна експлуатація здійснюється екіпажем (водієм), який перебуває у трудових відносинах з орендарем. Витрати на утримання екіпажу несе орендар. Розмір орендної плати визначається додатковою угодою між сторонами. Орендна плата сплачується суборендарем щомісячно протягом 45 днів з моменту підписання акта наданих послуг (том 1 а.с. 126-129). Відповідно до додаткової угоди - додаток №1 до договору №9, сторонами погоджено, що кількість транспортних засобів, що передаються в оренду - п`ять автомобілів, дислокація (місце перебування транспортних засобів) - встановлюється орендарем, строк оренди транспортних засобів - 1 рік, обсяги використання кожного транспортного засобу - в межах пробігу 150 км за добу, розмір щомісячної орендної плати - 25200,00 грн. (з ПДВ) (том 1 а.с. 130);
2) договір № 10 про надання послуг з системи безпеки від 01 січня 2015 року з ТОВ «Фенікс СБ» (далі - договір №10), за умовами якого виконавець зобов`язується на свій ризик, своїми силами, а також необхідними засобами надати послуги з систем безпеки на об`єктах, які охороняються замовником, відповідно до п. 1.2 цього договору, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити такі послуги. Згідно з п.п. 1.2, 3.1, 5.1, 6.1 договору № 10 виконавець надає наступні послуги з: контролю за пересуванням мобільних патрулів охорони; профілактики та виявлення несанкціонованих втручань, технічних пошкоджень, комплектності обладнання, що знаходиться під охороною на стаціонарних об`єктах автомобілів, які здійснюють охорону магістральних газопроводів. Строк (термін) надання послуг, кількість та місце надання послуг визначається окремо для кожної ділянки та об`єкту, який охороняється замовником. Ціна цього Договору визначається окремо для кожної ділянки та об`єкту, який охороняється замовником. Здача-приймання виконаних послуг оформлюється актами надання послуг (том 1 а.с. 144-147). Відповідно до додаткової угоди № 1 від 01 січня 2015 року про визначення вартості послуг до договору № 10, сторони погодили розмір щомісячної вартості послуг - 18215,00 грн. з ПДВ; кількість ділянок та маршрутів, які підлягають контролю - п`ять; дислокацію ділянок та місце перебування транспортних засобів: с. Довгалівка 1394 км, СКЗ №11; с. Довгалівка 1397 км, СКЗ №12; с. Заліман 1401 км, №СКЗ №13; с. Червона Гусарівка 1412 км, СКЗ №14; с. Заліман 1421 км №СКЗ №11 (том 1 а.с. 145-149);