ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2022 року
м. Київ
справа № 821/223/16
адміністративне провадження № К/9901/28861/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Хохуляк В.В., Юрченко В.П,
розглянувши у письмовому провадженні
касаційну скаргу Скадовської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області
на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 року (Суддя: Кузьменко Н.А.),
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 року (Судді: Федусик А.Г., Зуєва Л.Є., Шевчук О.А.),
у справі № 821/223/16
за позовом ОСОБА_1
до Скадовської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Херсонській області
про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2013 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чаплинської міжрайонної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби (правонаступник - Скадовська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Херсонській області, далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2013 року № 0044181710, яким визначено до сплати податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб на суму 185 963,40 грн.
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 20.09.2013 в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.09.2014 постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 20.09.2013 скасовано та прийнято нове судове рішення про задоволення позову.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 09 лютого 2016 року касаційну скаргу Скадовської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області задоволено частково, рішення судів попередніх інстанцій скасовані, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли різних висновків щодо розміру та дати проведення нормативно грошової оцінки землі, яка надана позивачу в оренду, в той час як матеріали справи не містять витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку такої земельної ділянки. Отже судам необхідно на підставі належних та допустимих доказів встановити розмір та дату проведення нормативної грошової оцінки землі, яка надана позивачу в оренду, з урахуванням чого, з метою встановлення дійсної бази оподаткування, дійти обґрунтованого висновку щодо правомірності застосування відповідачем до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка передана позивачу в оренду, коефіцієнта згідно пункту 5 Методики, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 213 від 23.03.1995.
Після нового розгляду справи, постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12.05.2016 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2016 року позов задоволено. На виконання ухвали Вищого адміністративного суду України судами встановлено, що матеріали справи не містять документів, які б свідчили про затвердження нормативної грошової оцінки земельної ділянки, орендованої ОСОБА_1 , а також не містять документів, що підтверджують її здійснення станом на 01.07.1995 року. До того ж, позивачем та Чаплинською РДА не вносились зміни до договору оренди земельної ділянки від 26 листопада 2010 року щодо збільшення розміру орендної плати за землю, що унеможливлює встановлення податковим органом іншої нормативної грошової оцінки земельної ділянки, ніж передбачена в договорі, а відтак податкове повідомлення-рішення від 01.06.2013 року № 0044181710 скасовано судами.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просив суд скасувати судові рішення, та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що користуючись земельною ділянкою у 2013 році позивачем не враховані зміни до чинного законодавства з приводу застосування коефіцієнту 1, 756 до показників нормативно-грошової оцінки гектара ріллі окремої земельної ділянки, проведеної станом на 01 липня 1995 року з врахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 31.10.2011 р. № 1185.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судами, згідно договору оренди, який зареєстровано 26.11.2010 року за №4АА001988041073000006, Чаплинська районна державна адміністрація надала громадянину ОСОБА_1 в оренду на 10 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення (рілля) загальною площею 514,9965 га, що знаходиться на території селищної ради Асканія-Нова.
За умовами договору оренди розмір орендної плати складає на перший календарний рік оренди починаючи з моменту державної реєстрації 1% від нормативно-грошової оцінки (52 950,87 грн.), на другий та третій роки орендна плата становить 2% нормативно-грошової оцінки землі (105 901,74 грн.), починаючи з четвертого календарного року оренда плата становить 3% від нормативної-грошової оцінки землі (158 852,61 грн.); пунктом 5 договору визначено, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 5 295 086,91 грн.
Сторони погодили, що зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою, крім випадків розірвання його в односторонньому порядку (п.35 договору), а відповідно до п.12 договору розмір орендної плати переглядається раз на три роки у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором, в інших випадках, передбачених законом.
01.06.2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0044181710, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб» на суму 185 963,40 грн. (за 2013 рік).
Надаючи оцінку спірним обставинам справи колегія суддів зазначає наступне.
Підпунктом 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідно до пункту 14.1.136 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить
орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Пунктами 288.1 - 288.5 Податкового кодексу України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.
Платником орендної плати є орендар земельної ділянки.
Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду.