ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 червня 2022 року
м. Київ
справа № 748/509/19
провадження № 51-5680км20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючої Макаровець А.М.,
суддів Маринича В.К., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Нескородяного А.М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника Кушнеренка Є.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016270270001538, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Карші Республіки Узбекистану, зареєстрованого в АДРЕСА_1 ), мешканця АДРЕСА_2 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційною скаргою захисника Кушнеренка Є.Ю. на вирок Чернігівського апеляційного суду від 2 листопада 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 грудня 2019 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, і виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) через недоведеність того, що в діянні ОСОБА_1 є склад кримінального правопорушення.
Вироком Чернігівського апеляційного суду від 2 жовтня 2020 року вирок місцевого суду був скасований, а ОСОБА_1 - визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК.
Постановою Верховного Суду від 20 січня 2021 року зазначений вирок суду апеляційної інстанції скасований із призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді апеляційної інстанції.
Під час нового розгляду Чернігівський апеляційний суд вироком від 2 листопада 2021 року частково задовольнив апеляційні скарги прокурора та представника потерпілого Якуби Г.О., вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 27 грудня 2019 року скасував, визнав ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, та призначив йому покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК ОСОБА_1 звільнено від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Цим вироком ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 44 627,01 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, та 70 000 грн - моральної шкоди. Задоволено позов прокурора в інтересах комунального лікувально-профілактичного закладу "Чернігівська обласна лікарня" та стягнуто до обласного бюджету ГУК у Чернігівській області 18 160,98 грн у рахунок витрат на лікування потерпілого.
Вироком суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що він 29 грудня 2016 року близько 18:10, керуючи автомобілем марки "Ford" моделі "FUSION", д.н.з. НОМЕР_1, рухався по автодорозі Чернігів - Пакуль - КПП Славутич від м. Чернігова до м. Славутича Київської області, перевищив дозволену швидкість руху в населеному пункті, проявив неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, під час виникнення перешкоди для руху, а саме пішохода ОСОБА_2, який рухався в попутному напрямку в межах перехрестя вулиць Чернігівської та Урожайної с. Пакуль Чернігівського району Чернігівської області і якого водій об`єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників об`їзду перешкоди, у результаті чого поблизу господарства № 16 на вул. Урожайній у с. Пакуль скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_2 . Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) потерпілий отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому правої стегнової кістки в нижній третині зі зміщенням уламків, закритої черепно-мозкової травми зі струсом головного мозку, забійно-рваною раною лівої тім`яної ділянки голови, гематомою правої вилично-щічної ділянки обличчя, поширеної скальпованої рани ділянки правої підколінної ямки та задньої поверхні правої гомілки, які в сукупності належать до категорії ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я на строк більше ніж 21 добу.
У цій дорожній обстановці водій ОСОБА_1 порушив вимоги пп. "б" п. 2.3 (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі), п. 12.2 (у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги), п. 12.3 (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди) Правил дорожнього руху (далі - ПДР), що стало причиною та умовою виникнення і настання ДТП, має прямий причинний зв`язок із її наслідками.
Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Кушнеренко Є.Ю., посилаючись на невідповідність висновків суду апеляційної інстанції фактичним обставинам провадження, неповноту судового слідства та істотне порушення норм кримінального процесуального закону,просить вирок суду апеляційної інстанції скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в діях засудженого складу злочину.
На обґрунтування своїх доводів захисник посилається на те, що суд апеляційної інстанції:
- знівелював принцип змагальності й безпосередності дослідження доказів, частково дослідив докази у кримінальному провадженні,не оцінив їх в аспекті допустимості та достатності, не заслухав свідків, переоцінив певні докази без належного обґрунтування такої оцінки, що, на його думку, є грубим порушенням положень ст. 22, ч. 1 ст. 23, ст. 94, ст. 370 КПК;
- за існування суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, не зазначив, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші (п. 3 ч. 1 ст. 411 КПК);
- не вмотивував своїх висновків щодо наявності прямого причинного зв`язку між діями ОСОБА_1 і виникненням ДТП;
- необґрунтовано вказав на достовірність показань потерпілого ОСОБА_2, зазначивши, що вони підтверджуються поясненнями експерта ОСОБА_3, попри те, що ці показання не узгоджуються з висновками експертів та показаннями свідків;
- не звернув уваги і не надав оцінки тому факту, що потерпілий на час ДТП перебував у стані сп`яніння та концентрація алкоголю в його крові відповідала середньому ступеню алкогольного сп`яніння;
- усупереч вимогам ст. 370 КПК не зважив на показання ОСОБА_1 та свідків щодо наявності на дорозі іншого автомобіля з включеними фарами. Ця обставина має значення для вирішення справи, адже в такому випадку зменшується відстань, з якої водій міг побачити перешкоду для руху, однак суд апеляційної інстанції взагалі не розглядав моделі розвитку подій за умови наявності на смузі зустрічного руху автомобіля з увімкненим світлом фар;
- послався на висновок експертизи № 3611/18-24 як на одну з підстав визнання неналежними доказами показань свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, результатів слідчих експериментів стосовно визначення видимості пішохода, попри те, що ця експертиза не містить будь-яких доводів щодо спроможності показань про наявність автомобіля на зустрічній смузі дороги;
- не взяв до уваги висновків експерта № 4600/4601/18-24, згідно з якими наявності транспортного засобу на проїжджій частині зустрічного напрямку не доведено, але і не спростовано;
- відхиливши висновки експертиз № 87 та № 88 на тих підставах, що вони ґрунтуються на помилкових вихідних даних, неодноразово у вироку послався на дані щодо допустимості руху зі швидкістю 38 км/год, які були встановлені цими експертизами. Водночас, тільки цими висновками суд обґрунтував порушення ОСОБА_1 п. 12.3 ПДР;
- вказавши на порушення ОСОБА_1 вимог пп "б" п. 2.3, пунктів 12.2, 12.3 ПДР, а саме, що "швидкість в конкретних дорожніх умовах може бути меншою максимально дозволеної", жодним чином не обґрунтував та не зазначив, яка саме швидкість мала би бути, чим частково перейняв на себе роль експерта;
- у ході нового апеляційного розгляду провадження не врахував вказівок Верховного Суду про невмотивованість висновків щодо наявності причинного зв`язку між діями ОСОБА_1 та виникненням ДТП, належним чином не дослідив усіх доказів, допитав не всіх свідків події, не дослідив протоколу слідчого експерименту від 17 січня 2019 року, який покладено в основу висновку експерта № 41;
- не спростував висновків суду першої інстанції про недопустимість таких доказів, як висновок експерта від 23 січня 2019 року № 41 та протокол слідчого експерименту від 17 січня 2019 року, притому що матеріали кримінального провадження в повному об`ємі на дослідження експерту не надавались, для проведення експерименту було надано автомобіль "Ford" моделі "Fusion" д.н.з. НОМЕР_2, з відрегульованим світлом фар, рух повністю не перекривався, а по зустрічній смузі рухались автомобілі, не враховувалась наявність автомобіля на зустрічній смузі. Також залишено поза увагою показання статиста і двох понятих, які стверджували про тримання статистом ліхтаря або аркуша білого паперу. Ці особи не були допитані під час апеляційного розгляду;
- надав перевагу висновку експерта від 23 січня 2019 року № 41, який суперечить іншим матеріалам провадження;
- не взяв до уваги заперечення сторони захисту, не зазначив їх у вироку;
- належним чином не мотивував своїх висновків.
Водночас захисник посилається на те, що судом апеляційної інстанції не доведено винуватість ОСОБА_1 поза розумним сумнівом у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, у зв`язку з чим, на його думку, кримінальне провадження щодо ОСОБА_1 має бути закрите.
Позиції учасників судового провадження
На касаційну скаргу захисника представник потерпілого подала заперечення, в яких наводить доводи щодо законності й обґрунтованості вироку суду апеляційної інстанції і просить залишити його без зміни, а касаційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні:
- засуджений та захисник підтримали вимоги касаційної скарги;
- прокурор заперечував щодо задоволення касаційної скарги, просив вирок апеляційного суду залишити без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Таким чином, не є предметом дослідження суду касаційної інстанції доводи касаційної скарги захисника в частині невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноти судового розгляду, а також дослідження доказів, а саме:
- про недопит окремих свідків, у тому числі понятих і статиста, які брали участь у слідчому експерименті від 17 січня 2019 року;
- про те, що матеріали кримінального провадження в повному обсязі на дослідження експерту не надавались, під час цієї слідчої дії використовувався автомобіль з відрегульованим світлом фар, рух повністю не перекривався, а по зустрічній смузі рухались автомобілі; статист тримав ліхтар або аркуш білого паперу;
- щодо достовірності показань потерпілого ОСОБА_2 ;
- іншої, ніж встановлено судом, версії обвинуваченого ОСОБА_1, за якою на зустрічній смузі стояв автомобіль із включеними фарами;
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Як убачається з матеріалів провадження, рішення суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 є обґрунтованим та вмотивованим.
Так, переглядаючи вирок суду першої інстанції за апеляційними скаргами прокурора та представника потерпілої, суд апеляційної інстанції безпосередньо дослідив:
- показання самого обвинуваченого ОСОБА_1, який не оспорював часу та місця ДТП, характеру і локалізації пошкоджень транспортного засобу, тяжкості та механізму отримання потерпілим тілесних ушкоджень;
- показання потерпілого ОСОБА_2 про те, що 29 грудня 2016 року у вечірній час він вжив 250 г горілки та йшов із с. Пакуль по автодорозі до автомобіля, який його чекав. Він був одягнений у темний одяг. По правому краю дороги була нанесена біла розмітка, за нею був асфальт і вже за ним лежав сніг. Він рухався по асфальту. Дорога була суха, без снігу. Він почув позаду шум, схожий на шум від руху автомобіля по снігу, та відчув удар, від якого впав. Удар прийшовся у праву ногу ззаду. Внаслідок ДТП він отримав удар у голову та йому був заподіяний відкритий перелом ноги. Він переніс 10 оперативних утручань, пересувається на милицях, бо одна нога стала коротшою ніж інша на 5 сантиметрів, став інвалідом ІІ групи;
- показання свідка ОСОБА_6, слідчого, про те, що слідчий експеримент був проведений без потерпілого зі статистом за погодних умов, які відповідали погодним умовам під час ДТП;
- протокол проведення слідчого експерименту від 17 січня 2019 року, згідно з яким видимість, з якої ОСОБА_1 об`єктивно міг побачити пішохода на дорозі, складала 82 м;
- протокол огляду місця події та схему ДТП, у якому, крім іншого, зазначено, що на час ДТП дорожнє покриття було асфальтоване, сухе, чисте, вказано розміщення транспортних засобів безпосередньо після зіткнення, тип і розмір проїзної частини. Схема була підписана, крім іншого, й обвинуваченим, який відповідно погодився з даними, зазначеними в ній, та не вказував про їхню недостовірність;
- висновок судової експертизи технічного стану транспортного засобу від 6 березня 2017 року № 7, згідно з яким на період проведення експертного огляду автомобіля система рульового управління та робоча гальмівна система були в технічно-працездатному стані;
- висновок транспортно-трасологічної експертизи від 13 березня 2017 року № 90, згідно з яким місце первинного контакту автомобіля марки "Ford" моделі "FUSION", реєстраційний номер НОМЕР_1, з пішоходом у напрямку КПП "Славутич" поздовжньо знаходиться не далі ніж 12,2 м до огорожі господарства № 16 та поперечно в межах смуги для руху у напрямку КПП "Славутич";