ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 червня 2022 року
м. Київ
справа № 126/2847/18
провадження № 51-4957км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Щепоткіної В. В.,
суддів Ємця О. П., Кишакевича Л. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Ткаченка М. С.,
прокурора Кузнецова С. М.,
захисника Кадочнікова А. О. (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Кадочнікова А. О., який діє в інтересах засудженої ОСОБА_1, на вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 5 квітня 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018020090000548, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки Російської Федерації, котра народилась у м. Старий Оскол Бєлгородської області Російської Федерації, проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Бершадського районного суду Вінницької області від 5 квітня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.
Вирішено питання про речові докази та процесуальні витрати.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватою та засуджено за те, що вона 2 жовтня 2018 року о 12:49, перебуваючи в овочевому відділі магазину "Грош Експрес № 23", який розташований на вул. Юрія Коваленка, 4 у м. Бершадь Вінницької області, біля вагів побачила мобільний телефон "Xiaomi Redmi 5", загальною вартістю 3 083,33 грн, який ОСОБА_2 випадково залишила у вищевказаному місці, накрила цей телефон поліетиленовим пакетом, і, переконавшись, що за нею ніхто не спостерігає, умисно таємно викрала його, після чого залишила вказаний магазин, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 липня 2021 року вирок Бершадського районного суду Вінницької області від 5 квітня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Кадочніков А. О. просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1, а кримінальне провадження закрити. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що дії ОСОБА_1 не містять складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.185 КК. Посилається на недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, внаслідок порушення права ОСОБА_1 на захист і на участь перекладача під час досудового розслідування. Вказує, що перекладач був відсутній під час підготовчого судового засідання та судових засідань, які відбулися 04 грудня 2019 року, 20 січня та 5 квітня 2021 року. Стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили вимоги ст. 412 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки розглянули провадження за відсутності потерпілої.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник Кадочніков А. О. просив задовольнити касаційну скаргу.
Прокурор Кузнецов С. М. просив відмовити в задоволенні касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Одночасно згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Тому суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, встановлених судом.
Місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав доведеним, що ОСОБА_1, знайшовши в магазині мобільний телефон, таємно незаконно заволоділа ним, розпорядившись у подальшому на власний розсуд. Такі дії ОСОБА_1 були кваліфіковані судом за ч. 1 ст. 185 КК.
Однак у касаційній скарзі захисник стверджує, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад кримінального правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 185 КК, оскільки вона не мала корисливого умислу, а лише знайшовши загублений телефон не повідомила про знахідку, що не утворює складу указаного проступку.
Проте колегія суддів не погоджується з такими доводами, виходячи з наступного.
Так, твердження сторони захисту про те, що ОСОБА_1, знайшовши телефон, мала намір повернути його власнику, тобто у неї був відсутній корисливий мотив, перевірялися судами першої та апеляційної інстанцій, які правильно визнали їх безпідставними.
Апеляційним судом було належно перевірено, що висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, зроблено судом із дотриманням вимог ст. 23 КПК на підставі з`ясованих усіх обставин провадження, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
При цьому апеляційний суд правильно вказав, що на відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відомо; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; д) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.
Одночасно при встановленні доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, місцевий суд урахував і детально виклав показання ОСОБА_1, свідка ОСОБА_3, дані протоколів огляду місця події від 2 жовтня 2018 року, протоколу огляду речового доказу (оптичного DWD-диска "VS") від 18 жовтня 2018 року, з яких убачається, що ОСОБА_1, перебуваючи в денний час у магазині, виявила на столику біля ваг мобільний телефон, накрила його поліетиленовим пакетом, та, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, забрала його та вийшла з магазину не вживши заходів до передачі знайденого персоналу магазину. Через незначний проміжок часу потерпіла повернулася до магазину та повідомила охороні де найбільш вірогідно вона залишила свій телефон. Коли свідок ОСОБА_3, який працював в охороні магазину, зателефонував за вказаним потерпілою номером, то телефон знаходився поза зоною досяжності. За результатами перегляду камер відеоспостереження було встановлено, що саме ОСОБА_1 заволоділа телефоном. Разом з тим, коли ОСОБА_1 повернулася в магазин іїй запропонували повернути телефон, то вона повідомила, що його не брала, у зв`язку з чим потерпіла викликала поліцію. Через деякий час ОСОБА_1 вказала, де вона залишила телефон, який і був повернутий потерпілій.
Апеляційний суд правильно вказав, що сукупність належних та допустимих доказів, всебічно досліджених та послідовно викладених судом першої інстанції у вироку, підтверджують, що ОСОБА_1 мала умисел вчинення крадіжки, а тому її дії містять склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК.
З цим висновком погоджується і суд касаційної інстанції.
Також колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції справедливо погодився з місцевим судом, що у провадженні щодо ОСОБА_1 органами досудового слідства не було порушено її права на захист і дотримано вимог ст. 29 КПК, а тому докази, зібрані на стадії досудового розслідування є допустимими.
Відповідно до положень частини 2, 3 ст. 29 КПК особа повідомляється про підозру у вчиненні кримінального правопорушення державною мовою або будь-якою іншою мовою, якою вона достатньо володіє для розуміння суті підозри у вчиненні кримінального правопорушення.Слідчий суддя, суд, прокурор, слідчий забезпечують учасникам кримінального провадження, які не володіють чи недостатньо володіють державною мовою, право давати показання, заявляти клопотання і подавати скарги, виступати в суді рідною або іншою мовою, якою вони володіють, користуючись у разі необхідності послугами перекладача в порядку, передбаченому цим Кодексом.