Постанова
Іменем України
07 червня 2022 року
м. Київ
справа № 288/1688/19
провадження № 61-6518св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка є законним представником неповнолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
третя особа - орган опіки та піклування Андрушківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2020 року в складі судді Рудник М. І. та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 березня 2021 року в складі колегії суддів: Миніч Т. І., Трояновського Г. С., Павицької Т. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка є законним представником неповнолітнього ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та просила визнати відповідачів такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначала, що їй на праві власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 , який вона успадкувала після смерті свого діда. Після отримання в спадок зазначеної нерухомості їй стало відомо, що в будинку зареєстровані, але не проживають з 2012 року відповідачі. Неповнолітній син ОСОБА_3 - ОСОБА_4 ніколи не проживав, а лише був зареєстрований у вказаному будинку у 2014 році. Відповідачі не є членами її сім`ї, вона не веде з ними спільного господарства, а тому їх реєстрація у житловому будинку перешкоджає їй користуватися та розпоряджатися своєю власністю.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 17 березня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не довела наявність підстав для визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірним житловим приміщенням, яке є їх місцем реєстрації. Відповідачі не втратили інтерес до будинку, однак не проживають у ньому у зв`язку з конфліктною ситуацією з позивачем.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 17 березня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 391/769/17 (провадження № 61- 39068св18), від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, від 17 жовтня 2019 року у справі № 671/1656/17 (провадження № 61-5099св18), від 21 жовтня 2019 року у справі № 671/23/19 (провадження № 61-7584св19), від 11 листопада 2019 року у справі № 671/24/19 (провадження № 61-8643св19), від 04 грудня 2019 року у справі № 671/1558/18 (провадження № 61-15487св19) та від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зазначала, що відповідачі не проживають у спірному будинку, не є членами її сім`ї, а лише зареєстровані у ньому у незаконний спосіб Василівською сільською радою. У попереднього власника будинку було відсутнє волевиявлення для реєстрації місця проживання відповідачів у спірному житлі.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Попільнянського районного суду Житомирської області.
13 липня 2021 року справа № 288/1688/19 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 проживали в спірному будинку з 2012 року і на підставі рішень Василівської сільської ради за ними було закріплено по 1/5 частині житлової площі в будинку за кожним у зв`язку з позбавленням їх батьків батьківських прав та призначено опікуном над житлом сусідку ОСОБА_6 ОСОБА_4 як син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований у спірному будинку з народження.
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 20 квітня 2018 року у цивільній справі № 288/415/18 було визнано за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок загальною площею 60,0 кв.м та на земельні ділянки розміром 0,25 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, та розміром 0,35 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в АДРЕСА_1 .
На момент набуття ОСОБА_1 права власності на спірний будинок відповідачі були зареєстровані у ньому, однак згідно акта обстеження житлово-побутових умов від 22 жовтня 2019 року, складеного комісією в складі в.о. старости Ковбасюк З. М. , депутата Варчака М. Д. та сусідів ОСОБА_9 і ОСОБА_10 . ОСОБА_2 не проживає в будинку з 2017 року, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - з 2012 року, ОСОБА_4 - з 2014 року. Будь-якого майна зареєстрованих осіб у даному домогосподарстві не виявлено.