Постанова
Іменем України
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 461/1517/19
провадження № 61-5038св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Галицька районна адміністрація Львівської міської ради,
третя особа - Львівська міська рада,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року в складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради та просив визнати його наймачем квартири АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначав, що з 2015 року правомірно вселився у спірну квартиру як член сім`ї квартиронаймача ОСОБА_2 , який помер в 2017 році. З цього часу він проживає та утримує спірну квартиру в належному стані, здійснює поточний ремонт, сплачує комунальні послуги, тобто користується правами та виконує обов`язки, передбачені договором найму житлового приміщення, тому має право вимагати визнання його наймачем спірної квартири замість попереднього наймача, який помер.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 11 грудня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що спірна квартира не була основним місцем проживання позивача, він на квартирному обліку в Львівській міській раді як особа, яка потребує покращення житлових умов, не перебуває, оскільки забезпечений житлом.
Постановою Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року рішення Галицького районного суду м. Львова від 11 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірна квартира перебуває у власності територіальної громади м. Львова, інтереси якої представляє Львівська міська рада, яка, відповідно, має право розпоряджатися квартирою. З огляду на наведене, належним відповідачем в справі є Львівська міська рада, яка була залучена до участі в справі в якості третьої особи. Оскільки позов пред'явлено до неналежного відповідача, у його задоволенні слід відмовити.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2021 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 08 лютого 2021 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 29 січня 2020 року в справі № 463/5520/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
Вказував на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також оскаржив судове рішення з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Зазначав, що встановлена судом обставина його періодичного проживання у спірній квартирі спростовується показаннями свідків.
Приписами статті 106 ЖК України передбачено, що член сім`ї наймача має право вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача незалежно від будь-яких умов, в тому числі місця реєстрації, відсутності іншого житла, факту постійного проживання в спірній квартирі, перебування на обліку як особи, яка потребує покращення житлових умов.
Питання зміни договору найму житлових приміщень не входить до виключної компетенції Львівської міської ради. Відповідно до статті 18 ЖК України управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом у межах, визначених власником. Згідно Положенням про Галицьку районну адміністрацію Львівської міської ради до її компетенції належить зміна договору найму житлових приміщень та укладення договору найму з фактично зареєстрованими та проживаючими мешканцями житлових приміщень.
У лютому 2019 року він звертався до Галицької районної адміністрації Львівської міської ради з листом, у якому просив визнати його наймачем спірної квартири замість померлого сина та отримав відмову у зв`язку з тим, що він зареєстрований в іншому житлі. Таким чином, спірні правовідносини виникли саме з діяльності Галицької районної адміністрації Львівської міської ради.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Галицького районного суду м. Львова.
23 липня 2021 року справа № 461/1517/19 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.