ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/17658/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Кондратова І. Д., Кролевець О. А.,
за участю секретаря судового засідання - Шпорт В.В.,
представників учасників справи:
позивача - Качкурова С. В.,
відповідача - не з`явився,
третьої особи - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Усатенко І. В.
від 02.07.2020 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Тищенко О. В., Станік С. Р., Шаптала Є. Ю.
від 02.12.2021
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-сервіс"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство "К.Енерго"
про стягнення коштів,
Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 23.05.2022 № 29.3-02/968 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 910/17658/19 у зв`язку із відпусткою судді Баранця О.М.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 23.05.2022 для розгляду справи № 910/17658/19 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Кондратова І. Д., Кролевець О. А.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс" про стягнення 1 863 936,52 грн заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії № 521030 від 13.04.2012, з яких 1 731 423,34 грн - сума основного боргу за період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року, 84 839,74 грн - інфляційні втрати та 47 673,44 грн - 3% річних, розрахованих з грудня 2017 року по листопад 2018 року (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором купівлі-продажу теплової енергії в частині оплати отриманої теплової енергії, право вимоги заборгованості за яким набув позивач на підставі договору № 601-18 про відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
13.04.2012 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (найменування змінено на Акціонерне товариство "К.Енерго") (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Водоканал-Сервіс" (споживач) було укладено договір № 521030 купівлі-продажу теплової енергії (договір), за умовами якого постачальник зобов`язався протягом строку дії договору забезпечувати безперервне (за винятком нормативно встановлених перерв) постачання теплової енергії, належної якості на межу продажу (для потреб опалення та гарячого водопостачання) згідно з параметрами, визначеними у додатку № 1 до договору, а споживач зобов`язується отримувати та оплачувати її вартість відповідно до умов договору (пункт 1.1 договору).
Згідно із пунктом 1.2 договору перелік будинків та потреби у тепловій енергії будинків (якісні та кількісні), до яких здійснюється постачання теплової енергії, наведено в додатку № 1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною.
Відповідно до пункту 2.1 договору якість теплової енергії на вході в теплову мережу споживача визначається сукупністю нормованих термодинамічних, гідравлічних показників та кількісних параметрів теплоносія, наведених у додатку № 1 до цього договору, для кожного окремого будинку.
Пунктом 3.2.1 договору погоджено, що постачальник зобов`язується забезпечувати протягом обумовленого в цьому договорі часу безперервне постачання теплової енергії (за винятком нормативно встановлених перерв) до точки купівлі-продажу, підтримувати параметри теплоносія, що подається з колекторів джерела теплової енергії на вході в теплову мережу споживача теплової енергії відповідно до температурного графіку теплової мережі, не допускаючи відхилення параметрів, визначених цим договором відповідно до заявлених споживачем у додатку № 1 до договору величин приєднаного теплового навантаження по кожному будинку.
За змістом пункту 4.1 договору обсяги купівлі-продажу теплової енергії визначаються на підставі показів приладів комерційного обліку споживання теплової енергії згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. За умови відсутності приладів комерційного обліку, обсяг купівлі-продажу теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного в договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах постачальника, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористовувального обладнання в розрахунковому періоді.
Згідно із пунктом 5.1 договору розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються щомісячно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Публічного акціонерного товариства "Київенерго", а саме:
якщо теплові вводи систем теплоспоживання обладнані приладами комерційного обліку, вартість спожитої у розрахунковому періоді теплової енергії сплачується споживачем щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим (пункт 5.1.1 договору в редакції додаткової угоди від 04.03.2016);
якщо теплові вводи систем теплоспоживання не обладнанні приладами комерційного обліку: вартість теплової енергії, спожитої у розрахунковому періоді для потреб центрального опалення та гарячого водопостачання, сплачується споживачем щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за рахунковим (пункт 5.1.2 договору в редакції додаткової угоди від 04.03.2016).
Відповідно до пункту 5.2 договору у разі коли обсяг постачання теплової енергії менший, ніж зазначений в цьому договорі, постачальник повинен зменшити плату шляхом проведення перерахунку за фактично спожиту теплову енергію відповідно до умов договору.
Згідно із пунктом 6.1 договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 15.04.2013. Відповідно до положень частини третьої статті 631 Цивільного кодексу України дія цього договору поширюється на правовідносини між сторонами, що виникли з 01.03.2012.
Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією зі сторін про його припинення (пункт 6.3 договору).
Крім того, між сторонами договору підписані додатки до цього договору та додаткові угоди. Зокрема, у додатку № 1, у відповідних редакціях додаткових угод, сторони погодили перелік об`єктів теплопостачання, вимоги до теплової енергії та обсяги постачання теплової енергії, в додатках №№ 2, 2-а, 2-б визначено схеми межі поділу теплової мережі; в додатках №№ 3, 4 підписано акт розмежування меж балансової належності тепломереж та експлуатаційної відповідальності сторін, в додатку № 3-а відображено технічні характеристики теплових мереж та систем.
В обліковій картці з обліковим записом № 521030 постачальник вів облік споживання теплової енергії в розрізі споживача за договором купівлі-продажу теплової енергії (договір) від 13.04.2012 № 521030, формував відповідні рахунки згідно з затвердженим тарифом на теплоенергію, що діяв у певний час.
11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (найменування змінене на Акціонерне товариство "К.Енерго") та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" було укладено договір № 601-18 про відступлення права вимоги (договір цесії), за умовами якого кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями)) як такий, що підлягає стягненню з споживача (споживачів) на загальну суму 497 554 936,91 грн станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору, та коригувань платежів (пункт 1.1 договору цесії).
Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається в додатку № 1 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку № 1 до цього договору (пункт 1.2 договору відступлення).
З укладенням цього договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у додатку №1 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов`язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов`язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором (пункт 1.3 договору цесії).
В рахунок оплати за відступлене право вимоги за договором цесії на суму 497 554 936,91 грн, новий кредитор прийняв 497 554 936,91 грн боргових зобов`язань кредитора перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що становить частину суми боргового зобов`язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18 (пункт 2.1 договору цесії).
Згідно із додатком № 1 до договору цесії позивач прийняв право вимоги до відповідача на суму 1731 423,34 грн за договором № 521030.
Листом від 08.04.2019 № 1/5-521030 позивач повідомив відповідача про відступлення права вимоги за договором № 601-18 про відступлення права вимоги від 11.10.2018 та просив сплатити наявний борг у сумі 1 731 423,34 грн.
На підтвердження наявності у відповідача заборгованості, позивач подав суду: облікові картки Товариства з обмеженою відповідальністю "Водоканал-сервіс" за договором від 13.04.2012 № 521030 за період з травня 2015 року до травня 2018 року, які складені самим позивачем та корінці нарядів Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на включення та відключення опалення у період 2016 - 2018 років, які з боку споживача підписані частково; рахунок-фактуру від 30.09.2019 № 521030/2019-9 на суму 1 731 423,34 грн; акт звіряння розрахунків за теплову енергію від 30.09.2019 на суму 1 731 423,34 грн, підписаний з боку позивача; реєстр оплат за договором від 13.04.2012 № 521030 та інформацію про порядок нарахування та розрахунків за спожиту теплову енергію за договором від 13.04.2012 № 521030; довідки про стан розрахунків за договором від 13.04.2012 № 521030.
3. Короткий зміст судових рішень
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги документально не підтверджені. Суд вказав, що у зв`язку з відсутністю первинних документів, складених Публічним акціонерним товариством "Київенерго", встановити кількість спожитої відповідачем теплової енергії та її вартість, а отже і наявність у відповідача боргу у спірний період, тобто з вересня 2013 року по травень 2018 року, є неможливим. Доводи позивача про те, що на підтвердження факту постачання теплової енергії Публічним акціонерним товариством "Київенерго" ним було надано до матеріалів справи всі необхідні документи, зокрема, копії корінців нарядів на включення та відключення об`єктів теплоспоживання за спірний період, складені Публічним акціонерним товариством "Київенерго", а також помісячні облікові картки, суд відхилив як необґрунтовані.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі № 910/17658/19 скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заборгованість відповідача перед позивачем за споживання теплової енергії у гарячій воді за період з жовтня 2016 року по квітень 2018 року належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована.
Постановою Верховного Суду від 14.06.2021 скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 у справі № 910/17658/19. Справу № 910/17658/19 передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що:
- облікові картки (табуляграми) можуть бути подані позивачем на підтвердження доводів позовних вимог з якими він звернувся до суду та є доказом у справі, адже підпадає під визначення доказів у розумінні статті 73 Господарського процесуального кодексу України, проте такий доказ підлягає перевірці на належність, допустимість та достовірність у загальному порядку, передбаченому статтею 86 Господарського процесуального кодексу України;
- суд апеляційної інстанції не надав оцінки акту №23 приймання-передавання фізичного носія/пристрою зберігання інформації на якому записані файли баз даних білінгових систем ПК "БіТек" та ПУ "Уніван-Термал" та електронному доказу який передається відповідно до названого акта, вказавши лише про те, що облікові картки є паперовим відображенням баз даних білінгових систем ПК "БіТек" та ПУ "Уніван-Термал". Отже, судом апеляційної інстанції не досліджено та не надано оцінки чи є надані позивачем до позовної заяви у даній справі облікові картки (табуляграми), роздруковані за твердженням позивача з переданих йому Публічним акціонерним товариством "КИЇВЕНЕРГО" носіїв/пристроїв зберігання інформації (зовнішніх жорстких дисків, USB) резервних копій баз даних ПК "УНІВАН-ТЕРМАЛ" та ПК "БІТеК" електронними доказами чи їх паперовими копіями, письмовими доказами у розумінні статей 91, 96 Господарського процесуального кодексу України;
- суд апеляційної інстанції не дослідив та не надав оцінки тому, чи є такі докази (акт №23 та облікові картки (табуляграми)) достатніми, належними та допустимими для належного обґрунтування поданої позовної вимоги у контексті встановлення обсягу поставленої та неоплаченої теплової енергії, наявності заборгованості і її розміру, періоду за який виникла заборгованість тощо;
- у цьому спорі належними та допустимими доказами наявності заборгованості та її розміру, обсягу спожитої та неоплаченої теплової енергії є документи (їх копії), що вимагаються законом та використовуються для бухгалтерського та фінансового обліку. При цьому, такі докази мають бути отримані у законний спосіб. З аналізу тексту оскаржуваної постанови не вбачається, що саме такі докази і були оцінені апеляційним судом в ході розгляду цієї справи. Варто акцентувати на тому, що ці докази були подані самим позивачем, а відповідач ставить під сумнів та заявляє про їх недопустимість.
За результатом нового розгляду, постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 залишено без змін рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 у справі № 910/17658/19.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
- облікові картки, які додані до позовної заяви, не підтверджують наявність, період та розмір заборгованості відповідача, оскільки не містять посилань ні на акт №23, складений Публічним акціонерним товариством "КИЇВЕНЕРГО" з позивачем до договору цесії від 11.10.2018 №601-18, ні на договір №521030 від 13.04.2012 купівлі-продажу теплової енергії. До того ж, зі змісту облікових карток не вбачається, що вони є паперовим відображенням саме тих баз даних, які були передані Публічним акціонерним товариством "КИЇВЕНЕРГО" позивачу на виконання умов договору цесії №601-18;
- корінці нарядів Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на включення та відключення опалення у період 2016 - 2018 років, з боку споживача підписані частково. При цьому, вказані докази не підтверджують обсяг і якість спожитої відповідачем у спірний період, тобто з вересня 2013 року по травень 2018 року теплової енергії, а також її вартість;
- позивачем не підтверджено обсяг поставленої Товариству з обмеженою відповідальністю "Водоканал-сервіс" та неоплаченої ним теплової енергії, наявність заборгованості за договором від 13.04.2012 купівлі-продажу теплової енергії і її розмір, а також період за який виникла заборгованість.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021, та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" у якості підстав касаційного оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 02.07.2020 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2021 у справі № 910/17658/19 зазначило виключні випадки, передбачені:
- пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: застосування судом апеляційної інстанції статті 79 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20, від 03.09.2020 у справі № 910/17662/19, від 16.02.2021 у справі № 910/17660/19;
- пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування під час відносин у сфері теплопостачання частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", пункту 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статей 512-514 Цивільного кодексу України у сукупності та визначення пріоритетності їх застосування;
- пунктом 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України: суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
- на момент звернення з касаційною скаргою відсутні висновки Верховного Суду щодо питання пріоритетності частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", пункту 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007, норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", статей 512-514 Цивільного кодексу України (надання переваги виконання однієї норми іншій) при їх застосуванні у сфері теплопостачання;
- судом апеляційної інстанції не з`ясовано та не надано правової оцінки тому, що договір та облікові карки підтверджують розрахунок заборгованості за даними приладів обліку теплової енергії/договірним тепловим навантаженням;
- судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що відповідачем заперечень проти вимог позивача, переданих за договором цесії, не висувалось, що відповідно свідчить про визнання ним боргу;
- корінці нарядів підтверджують факт підключення будинку відповідача до системи теплоспоживання та постачання теплової енергії;
- судом апеляційної інстанції не досліджено докази, які підтверджують позовні вимоги;
- при оцінці доказів і визначенні їх належності та допустимості суд апеляційної інстанції порушено положення статті 79 Господарського процесуального кодексу України;
- судом апеляційної інстанції не застосовано Закон України "Про теплопостачання" та Правила користування тепловою енергією, які підлягали застосуванню.
5. Позиція Верховного Суду
Причиною виникнення даного спору є питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості, інфляційних втрат та 3 % річних.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (пункт 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно із частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із частиною 1 статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Приписами частини 6 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Відповідно до частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Згідно з пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.
Споживач теплової енергії зобов`язаний: дотримуватися вимог нормативно-технічних документів та договору; забезпечувати належний стан обслуговування та безпечну експлуатацію власної системи теплоспоживання; зберігати вузол обліку та пломби на ньому в належному стані; повідомляти теплопостачальну організацію про недоліки в роботі вузла обліку; вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил; погоджувати з теплопостачальною організацією нові підключення і відключення та переобладнання системи теплоспоживання, які є причиною збільшення або зменшення обсягу споживання теплової енергії; надавати необхідні розрахункові документи на вимогу представників теплопостачальної організації для перевірки правильності оплати та відповідності записів у них показам вузла обліку; повідомити теплопостачальну організацію про своє бажання щодо припинення споживання теплової енергії відповідно до договору; не допускати переобладнання системи теплоспоживання, яке призводить до порушення теплового балансу будинку, будівлі (споруди); у міжопалювальний період виконувати обов`язкові обсяги робіт з підготовки до опалювального періоду та оформити акт про готовність об`єкта до опалювального періоду або надати рішення (лист) щодо гарантії забезпечення безпечної експлуатації системи теплоспоживання; не займати підвали будинків, будівель (споруд), що мають небезпеку затоплення, в яких прокладені теплові мережі або обладнані теплові вводи, під майстерні, склади, магазини, офіси тощо (пункт 40 Правил користування тепловою енергією).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно із частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до приписів частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.