ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2022 року
м. Київ
cправа № 917/32/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. – головуючого, Берднік І. С., Дроботової Т. Б.,
за участю помічника судді, який виконує обов`язки секретаря судового засідання, – Бойчук А. П.,
за участю представників сторін:
позивача – не з`явилися,
відповідача – Гелхівіідзе Д. Р.,
прокуратури – Круш Т. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Нафком-Агро"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 (колегія суддів: Терещенко О. І., Склярук О. І., Шутенко І. А.) і рішення Господарського суду Полтавської області від 30.03.2017 (суддя Погрібна С. В.) у справі
за позовом першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області (теперішня назва – Лубенська окружна прокуратура Полтавської області) в інтересах держави в особі Новооріхівської сільської ради Лубенського району Полтавської області (правонаступник – Ромоданівська селищна рада Миргородського району Полтавської області)
до Дочірнього підприємства "Нафком-Агро"
про стягнення грошових коштів,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області (далі – прокурор) в інтересах держави в особі Новооріхівської сільської ради Лубенського району Полтавської області (далі – Новооріхівська сільська рада) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Дочірнього підприємства “Нафком-Агро" (далі – ДП "Нафком-Агро") про стягнення 3885702,55 грн за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.
1.2. Позовна заява мотивована тим, що відповідач, набувши у власність нерухоме майно, яке знаходиться на належній сільській раді земельній ділянці, не уклав з сільською радою відповідного договору оренди і користувався земельною ділянкою без достатніх правових підстав у період з 03.03.2014 року до 30.04.2016 року.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.03.2017 позов прокурора задоволено в повному обсязі; стягнуто з ДП “Нафком-Агро” на користь сільської ради збитки в розмірі 3885702,55 грн за користування без правовстановлюючих документів земельною ділянкою, розташованою в межах населеного пункту с. Новооріхівка Лубенського району Полтавської області загальною площею 21,2250 га; стягнуто з ДП “Нафком-Агро” на користь прокуратури 58285, 54 грн витрат зі сплати судового збору.
2.2. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ДП "Нафком-Агро" знало про необхідність укладення договору оренди, однак не вчиняло дій для його укладення, що позбавило сільську раду права одержати дохід у вигляді орендної плати за землю, а невиконання цього обов`язку є підставою для стягнення із землекористувача збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаної орендної плати), завданих використанням земельної ділянки без правовстановлюючих документів; у діях відповідача наявні всі елементи складу цивільного правопорушення; ДП "Нафком-Агро" не довело відсутності своєї вини у спричиненні збитків.
2.3.Справа розглядалася судами неодноразово. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2019, рішення Господарського суду Полтавської області від 30.03.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 04.04.2020, постанову Східного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 скасовано; справу № 917/32/17 направлено на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.
2.3. За результатами нового апеляційного розгляду постановою Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 рішення Господарського суду Полтавської області від 30.03.2017 залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 13.10.2020 постанову Східного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 скасовано, а справу знову направлено на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
2.4. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 рішення Господарського суду Полтавської області від 30.03.2017 скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 30.06.2021, постанову Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 скасовано, а справу знову направлено на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
2.5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 рішення Господарського суду Полтавської області від 30.03.2017 року у справі №917/32/17 змінено, викладено мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Виключено з 2 абзацу резолютивної частини рішення Господарського суду Полтавської області від 30.03.2017 словосполучення – “збитки в розмірі”. В абзаці 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Полтавської області від 30.03.2017 замість: “Новооріхівської сільської ради Лубенського району (Полтавська область, Лубенський район, с. Новооріхівка, вул. Котовського, 3 рах.33210812700277; ГУДКСУ у Полтавській області МФО 831019; ЄДРПОУ 37710415)”, вирішено зазначити: “Ромоданівської селищної ради Миргородського району Полтавської області (37560, Полтавська область, Миргородський район, смт. Ромодан, вул. Шевченка, 14, код ЄДРПОУ 37959255)". В решті рішення Господарського суду Полтавської області від 30.03.2017 залишено без змін.
2.6. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану у справі постанову, виходив із того, що позов у цій справі подано у зв`язку з фактичним користуванням земельною ділянкою без оформлення права на цю ділянку, тобто спірні правовідносини є кондикційними. Спірна земельна ділянка є сформованою у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України. З 15.03.2010 відповідач користується земельною ділянкою, площею 21,2250 га, яка входила до складу земель площею 38,0186 га, на яких були розташовані об`єкти та допоміжні споруди відповідача. Рішеннями сільської ради визначалися коефіцієнти від нормативної грошової оцінки землі під майном відповідача площею 38,0186 га. Посилаючись на рішення сільської ради, суд установив, що в період з 01.08.2013 до 21.07.2014 була визначена орендна плата у розмірі 3 %, а з 22.07.2014 до 30.04.2016 – 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Тому суд дійшов висновку, що спірна земельна ділянка, як одна з виділених ділянок, входить до складу земель площею 38, 76 га, та щодо неї також визначалися розміри орендної плати. Суд зазначив, що матеріали справи містять витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відповідно до якої було здійснено розрахунок сум безпідставно збережених ДП "Нафком-Агро" коштів у розмірі орендної плати. Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум безпідставно збережених коштів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про стягнення коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 03.03.2014 року до 30.04.2016 року є доведеними та такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, тому підлягають задоволенню. Оскільки місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, ухвалено рішення Господарського суду Полтавської області від 30.03.2017 змінити шляхом викладення мотивувальної частини у редакції постанови.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. ДП "Нафком-Агро" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 30.03.2017 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 у справі № 917/32/17, а справу направити до Господарського суду Полтавської області на новий розгляд.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункти 1, 4 частини 2 статті 287, пункти 1, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України. ДП "Нафком-Агро" зазначає про неправильне застосування норм матеріального права, зокрема статей 12, 116, 118, 122, 173, 174 Земельного кодексу України, статей 43, 46, 53 Закону України "Про землеустрій", статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, статті 224 Господарського кодексу України, порушення норм процесуального права, а саме статей 73,76-79, 86, 91, 236, 237 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник посилається на застосування судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, Верховного Суду від 07.02.2019 у справі № 922/3639/17, від 06.02.2018 у справі № 923/921/17, від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 24.06.2019 у справі № 922/2414/19, від 09.04.2020 у справі № 915/1806/19, від 11.09.2019 у справі № 922/393/18, від 28.01.2019 у справі № 922/3782/17, від 07.07.2020 у справі № 922/3208/19, від 05.02.2020 у справі № 924/196/19, від 20.12.2019 у справі № 917/266/19, від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17. Крім того, скаржник зазначає про порушення судами статей 80 та 269 Господарського процесуального кодексу України. Стверджує, що суд апеляційної інстанції не дослідив причини неподання позивачем документів до суду першої інстанції, проте надав їм правову оцінку, а саме: копії рішення відповідача 38 сесії 6 скликання від 21.07.2014 про встановлення розміру орендної плати в розмірі 10%, копії технічної документації з нормативної грошової оцінки земель села Новооріхівка, експлікації земель, які підлягають передачі в оренду, рішення 4 сесії 6 скликання позивача від 30.12.2010 про затвердження технічної документації із землеустрою. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права в постанові від 18.11.2021 встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме: фотокопії з копій витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки в 2013, 2014, 2015 та 2016 років від 11.08.2016 за № 1788/2.16, № 1787/2.16, № 1786/2.16, № 1785/2.16 (том 1, а.с. 53-60); копії рішення відповідача 38 сесії 6 скликання від 21.07.2014 про встановлення розміру орендної плати в розмірі 10% (том 5 а. с.184); копії експлікації земель, які підлягають передачі в оренду (том 4 а. с.116-117, том 5 а. с.163, 173-175) та копії збірного кадастрового плану (том 4 а. с.132). Скаржник вважає, що судом першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, не було досліджено подані відповідачем докази, зокрема, про набуття відповідачем статусу платника фіксованого сільськогосподарського податку за 2014-2015 р. р., про перехід на спрощену систему оподаткування, податкові декларації з фіксованого сільськогосподарського податку за 2014-2015 р. р. та оплати земельного податку (том 1 а. с. 97-109).
3.3. У доповненнях до касаційної скарги, ДП "Нафком-Агро" зазначає також про неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19. Крім того, скаржник зауважує, що позивачем не надано до суду технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яку займає відповідач, тому наданий позивачем розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати не містить даних щодо технічної документації земельної ділянки та Витягу з нормативної грошової оцінки землі. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, не врахував правових позицій, викладених у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20, постановах Верховного суду від 06.02.2018 у справі № 923/921/17, від 07.02.2019 у справі № 922/3639/17, від 13.03.2019 у справі № 922/392/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18, від 16.04.2019 у справі № 922/744/18, від 29.05.2019 у справі № 922/955/18, від 06.0.8.2019 року у справі № 922/3560/18, від 12.08.2019 у справі №922/2927/18.
3.4. У відзиві на касаційну скаргу Ромаданівська селищна рада просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, а касаційну скаргу ДП "Нафком-Агро" – без задоволення. Позивач зазначає, що скаржник здійснює підміну понять – формування земельної ділянки та її реєстрації, тому вважає доводи, викладені у касаційній скарзі та доповненнях до неї, надуманими і безпідставними.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 15.03.2010 ДП “Нафком-Агро” за договорами купівлі-продажу № 123536, № 123547 та № 123551 придбало належні Відкритому акціонерному товариству "Цукор-Інвест" на праві власності об`єкти нерухомості.
4.2. Згідно з договором купівлі-продажу № 123536 від 15.03.2010 ДП “Нафком-Агро” набуло у власність об`єкти незавершеного будівництва цукрового заводу, розташовані за адресою: вул. Поштова, 11, с. Новооріхівка, Лубенський район, Полтавська область (далі – договір ).
4.3. Відповідно до пункту 1.8 договору № 123536 об`єкти незавершеного будівництва знаходяться на земельній ділянці кадастровий номер 5322885201:01:002:0215.
4.4. 26.03.2010 ДП “Нафком-Агро” листом вих. № 19 звернулося до Новооріхівської сільської ради з проханням надати в оренду земельну ділянку в межах населеного пункту с. Новооріхівка, на якій розташовані об`єкти та допоміжні споруди по обслуговуванню цукрового заводу.
4.5. Рішенням 35 сесії 5-го скликання Новооріхівської сільської ради від 30.03.2010 року вирішено надати в оренду ДП “Нафком-Агро” земельну ділянку загальною площею 38,76 га (в т. ч. земельну ділянку площею 21,2250 га, якої стосується спір) для промислового використання терміном на 25 років, та встановлено орендну плату в розмірі 7% нормативної грошової оцінки земель.
4.6. Листом від 16.06.2010 ДП “Нафком-Агро” просило Новооріхівську сільську раду знизити відсоток орендної плати за землю до 3% від розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
4.7. За результатами розгляду вказаного звернення, рішенням 39-й сесії 5-го скликання Новооріхівської сільської ради від 23.06.2010 внесено зміни до пункту 2 рішення 35-ї сесії 5-го скликання від 30.03.2010 та встановлено розмір орендної плати до 31.12.2010 за використання земельної ділянки промислового призначення в межах населеного пункту с. Новооріхівка в розмірі 3% нормативної грошової оцінки земель.
4.8. Суд апеляційної інстанції зазначив, що в подальшому ДП “Нафком-Агро” почало виготовляти технічну документацію на земельні ділянки промисловості в межах с. Новооріхівка, до яких входять: земельна ділянка площею 7,5814 га з кадастровим номером 5322885201:01:002:0213, земельна ділянка площею 3,7559 га з кадастровим номером 5322885201:01:002:0214, земельна ділянка площею 21,2250 га з кадастровим номером 5322885201:01:0215, площа технічної водойми площею 5,4563 га, загальна площа цих земельних ділянок складає 38,0186 га.
4.9. Рішенням 38-ї сесії 5-го скликання Новооріхівської сільської ради від 23.06.2010 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право на земельну ділянку промисловості ДП “Нафком-Агро” площею 21,2250 га на території с. Новооріхівка та зобов`язано ДП “Нафком-Агро” зареєструвати договір оренди землі у встановленому порядку.
4.10. Суд апеляційної інстанції зазначив, що рішенням 38-ї сесії 6-го скликання Новооріхівської сільської ради від 21.07.2014 встановлено орендну плату за використання ДП “Нафком-Агро” земельної ділянки промислового призначення в межах населеного пункту с. Новооріхівка під майном цукрового заводу площею 38,0186 га та в розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земель.
4.11. Договір оренди земельної ділянки за вказаною адресою між ДП “Нафком-Агро” та Новооріхівською сільською радою так і не було укладено, його державну реєстрацію не проведено.
4.12. Суд апеляційної інстанції зазначив, що в період з 01.08.2013 до 21.07.2014 була визначена орендна плата у розмірі 3%, а з 22.07.2014 до 30.04.2016 була визначена оренда плата у розмірі 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
4.13. Крім того, апеляційний господарський суд установив, що земельна ділянка площею 21,2250 га як одна з виділених земельних ділянок входила до складу земель площею 38,76 га.
4.14. Рішенням виконавчого комітету Новооріхівської сільської ради від 16.03.2016 вирішено створити робочу комісію по нарахуванню суми збитків, нанесених сільському бюджету ДП “Нафком-Агро” внаслідок порушення земельного законодавства.
4.15. 21.04.2016 комісія обстежила спірну земельну ділянку площею 21,2250 га та встановила, що на ній знаходяться об`єкти нерухомого майна, які є власністю ДП “Нафком-Агро”. Комісія дійшла висновку про фактичне використання ДП “Нафком-Агро” спірної земельної ділянки з 15.03.2010 без належного документального оформлення.
4.16. Розмір збитків був визначений актом комісії по визначенню збитків, завданих територіальній громаді Новооріхівської сільської ради ДП “Нафком-Агро”, від 17.05.2016 та затверджений рішенням Новоріхівської сільської ради № 17 від 27.05.2016. За цим актом сума збитків внаслідок порушення земельного законодавства за період з 01.08.2013 по 30.04.2016 складає 4033167,23 грн.
4.17. На виконання вказівок суду касаційної інстанції, апеляційний господарський суд з`ясував, що матеріали цієї справи містять витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки і відповідно до них: нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 21,2250 га на території с. Новооріхівка станом на 2013 рік складає 5285025,00 грн (від 11.08.2016 № 1788/2-16); нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 21,2250 га на території с. Новооріхівка станом на 2014 рік складає 16156470,00 грн (від 11.08.2016 № 1787/2-16); нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 21,2250 га на території с. Новооріхівка станом на 2015 рік складає 20178607,50 грн (від 11.08.2016 № 1786/2-16); нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 21,2250 га на території с. Новооріхівка станом на 2016 рік складає 28916940,00 грн (від 11.08.2016 №1785/2-16). Вказані витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.08.2016 видані Управлінням Держгеокадастру у Лубенському районі, підписані начальником та скріплені печаткою.
5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду
5.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2021 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. – головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.
Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "Нафком-Агро" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 і рішення Господарського суду Полтавської області від 30.03.2017 у справі № 917/32/17 та вирішено здійснити розгляд справи у відкритому судовому засіданні 01.02.2022.
З огляду на перебування судді Багай Н. О. 01.02.2022 на лікарняному, судове засідання 01.02.2022 не відбулося, тому ухвалою Верховного Суду від 07.02.2022 розгляд касаційної скарги ДП "Нафком-Агро" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 і рішення Господарського суду Полтавської області від 30.03.2017 у справі № 917/32/17 призначено на 22.02.2022.
Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2022 розгляд касаційної скарги ДП "Нафком-Агро" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2021 і рішення Господарського суду Полтавської області від 30.03.2017 у справі № 917/32/17 відкладено до 01.03.2022
Однак із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX.
У зв`язку із введенням воєнного стану судове засідання у справі № 917/32/17, призначене на 01.03.2022, не відбулося.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.04.2022 № 29.3-02/641 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 917/32/17 у зв`язку з увільненням судді Чумака Ю. Я. від роботи на час виконання ним державних або громадських обов`язків у зв`язку із участю у добровольчому формуванні територіальної громади.
Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2022 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Берднік І. С., Дроботова Т. Б.
5.2. З огляду на конкретні обставини справи, а також з урахуванням Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 18.05.2022 № 341/2022, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи № 917/32/17 у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи, з метою забезпечення своєчасного судового захисту.
5.3. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
5.4. Предметом позову у цій справи є вимоги прокурора про стягнення коштів за користування земельною ділянкою. Позов мотивовано фактичним користуванням земельною ділянкою без оформлення прав на цю ділянку.
5.5. Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних – приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. Такий висновок сформульовано Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016 у справі № 6-3090цс15.
Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна. Наведена правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.
За змістом глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, від 21.05.2019 у справі № 924/552/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 і № 922/5468/14, від 17.03.2020 у справі № 922/2413/19.
5.6. Відповідно до частини першої статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно з вимогами частин статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Тобто об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка є сформованою як об`єкт цивільних прав. Наведена правова позиція, викладена у пункті 7.27 постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17, пункті 6.8 постанови Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 922/652/18.
5.7. Під час попередніх переглядів рішень у цій справі у касаційному порядку Верховний Суд не висловлював заперечень щодо здійсненого апеляційним судом у цій частині правозастосування (постанови Верховного Суду від 13.10.2020, від 30.06.2021 у справі № 917/32/17). Крім того, Верховний Суд погодився з тим, що суди у цій справі встановили, що спірна земельна ділянка є сформованою у розумінні статті 79-1 Земельного кодексу України. На виконання вказівок суду касаційної інстанції, викладених у постанові Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 917/32/17, апеляційний господарський суд з`ясував, що матеріали цієї справи містять витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки. Водночас Верховний Суд під час попереднього перегляду справи не погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що застосування позивачем при розрахунку розміру позовних вимог коефіцієнтів від нормативної грошової оцінки у розмірі 3% (за період з 01.08.2013 по 21.07.2014) та 10% (за період з 22.07.2014 по 30.04.2016) є необґрунтованим, та зазначив, що такий висновок зроблений без дослідження усіх наявних у матеріалах справи доказів.
5.8. На виконання вказівок Верховного Суду апеляційний господарський суд установив, що з 15.03.2010 відповідач користується земельною ділянкою, площею 21,2250 га, що входила до складу земель площею 38,0186 га, на яких були розташовані об`єкти та допоміжні споруди відповідача. Рішеннями сільської ради визначалися коефіцієнти від нормативної грошової оцінки землі площею 38,0186 га, на якій знаходиться майно, належне відповідачу. Посилаючись на рішення сільської ради, суд установив, що в період з 01.08.2013 до 21.07.2014 була визначена орендна плата у розмірі 3 %, а з 22.07.2014 до 30.04.2016 – 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірна земельна ділянка, як одна із виділених ділянок, входить до складу земель площею 38,76 га, та щодо неї також визначалися розміри орендної плати в цілому. Суд зазначив, що матеріали справи містять витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відповідно до якої було здійснено розрахунок сум безпідставно збережених ДП "Нафком-Агро" коштів у розмірі орендної плати. Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум безпідставно збережених коштів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора про стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 03.03.2014 року до 30.04.2016 є доведеними та такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, та підлягають задоволенню. Оскільки місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, апеляційний господарський суд ухвалив рішення Господарського суду Полтавської області від 30.03.2017 змінити шляхом викладення мотивувальної частини у редакції постанови.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.9. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенн