ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2022 року
м. Київ
cправа № 917/304/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія "Атлант"
на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 30.09.2021 (головуючий суддя Плахов О. В., судді Геза Т. Д., Мартюхіна Н. О.)
у справі № 917/304/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-монтажна компанія "Атлант"
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Знамя ЛМН" і 2) Держаного реєстратора Виконавчого комітету Решетилівської міської ради Верховода Костянтина Вікторовича
про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
(у судове засідання з`явився представник відповідача-1 Архипенко О. І.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Суть провадження та короткий зміст оскаржуваного судового рішення
1. Східний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 30.09.2021 задовольнив клопотання ТОВ "Знамя ЛНМ", стягнувши з позивача на користь відповідача-1 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції.
2. Приймаючи додаткову постанову, апеляційний суд виходив з того, що надані відповідачем-1 до матеріалів справи: договір про надання правової (професійної правничої) допомоги № 09-2021 від 10.03.2021; додаткова угода від 09.09.2021 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 09-2021 від 10.03.2021; акт приймання передачі наданих послуг № 85 від 15.09.2021; звіт про обсяг наданих послуг до акту приймання передачі наданих послуг № 85 від 15.09.2021; рахунок № 78 від 15.09.2021; копія платіжного доручення від 20.09.2021, в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
3. Не погоджуючись із прийнятою додатковою постановою, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а в задоволенні заяви відповідача-1 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити в повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги (узагальнено).
4. Позивач на обґрунтування підстав касаційного оскарження зазначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а саме те, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 756/2114/17, від 20.05.2020 у справі № 643/3720/15-ц, від 12.08.2020 у справі № 922/3422/18, від 01.09.2020 у справі № 640/6209/19, від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, а також у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц щодо застосування статей 7, 13, 124, 129, 236, частин четвертої-шостої статті 126 ГПК України.
5. Скаржник зазначає, що відповідач-1 у відзиві від 26.03.2021 на позовну заяву не використав своє право повідомити суд та позивача про попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, що прямо передбачено статтею 124 ГПК України. Суд апеляційної інстанції помилково не врахував, що орієнтовний розмір таких витрат відповідачем-1 було зазначено лише у відзиві на апеляційну скаргу, який не був прийнятий апеляційним судом у зв`язку із пропущенням строку на його подання. На думку скаржника суд апеляційної інстанції безпідставно розділив відзив відповідача-1 на сам відзив та заяву про попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, оскільки такі дії не передбачені процесуальним законом. Звертає увагу на те, що (1) дії представника відповідача-1 не стали наслідком ухвалення судом апеляційної інстанції постанови від 15.09.2021 не на користь позивача; (2) включення до вартості витрат на професійну правничу допомогу послуг з підготовки проєкту відзиву є безпідставним; (3) відповідач-1 в цілому істотно завищив розмір спірних витрат, оскільки такі витрати не є необхідними і неминучими та є неспівмірними в межах розгляду цієї справи.
Позиція інших учасників справи
6. Інші учасники справи не надали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
7. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
8. Судове рішення у справі оскаржуються позивачем з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.
Щодо суті касаційної скарги
9. Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
10. Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване нормами статті 131-2 Конституції України, статті 16 ГПК України, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
11. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).
12. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
13. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
14. Стаття 123 ГПК України визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
15. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
16. Згідно із частинами першою, другою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
17. Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
18. Частиною восьмою статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
19. За змістом статті 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
20. Таким чином, наведені процесуальні норми вказують на те, що, при поданні доказів розміру витрат на професійну правничу допомогу, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, мають бути дотримані наступні дві умови:
- докази повинні бути подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду;
- до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила заяву про те, що такі докази будуть подані до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.01.2022 у справі № 921/221/21.
21. Відповідно до матеріалів справи, відповідачем-1 у тексті відзиву на апеляційну скаргу позивача зроблено заяву про стягнення з ТОВ "Будівельно-монтажна компанія "Атлант" витрат на професійну правничу допомогу, в якій ним також зазначено, що докази несення таких витрат будуть подані в порядку та строки, передбачені частиною восьмою статті 129 ГПК України. Також у тексті відзиву наведено попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу.
22. У подальшому, 20.09.2021 (у межах визначеного частиною восьмою статті 129 ГПК України п`ятиденного строку з дати ухвалення рішення суду) відповідачем-1 подано докази витрат на професійну правничу допомогу разом із відповідною заявою.
23. Відтак, відповідачем-1 дотримано процесуальні вимоги щодо порядку та строків подання доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу для вирішення судом питання щодо їх стягнення з іншої сторони, так як такі докази були подані в межах визначеного нормами процесуального законодавства п`ятиденного строку з дати ухвалення рішення суду, про що було попередньо зроблено письмову заяву, викладену у відзиві на апеляційну скаргу, тобто до закінчення судових дебатів.
24. Посилання ж скаржника на те, що у зв`язку із неприйняттям судом апеляційної інстанції документа відповідача-1, який фактично об`єднує в собі відзив на апеляційну скаргу та заяву про розподіл судових витрат в порядку частини восьмої статті 129 ГПК України, останній не має право на компенсацію витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, не обґрунтовані жодними правовими нормами.
25. Отже, аргументи скаржника про те, що до закінчення судових дебатів відповідачем-1 не зроблено заяви про стягнення на його користь з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу, а також не зроблено заяви про те, що докази витрат на оплату послуг адвоката будуть надані ним протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, є безпідставними, адже такі висновки спростовуються матеріалами справи, які містять відповідну заяву.
26. Поряд з цим, позивачем не доведено, що подання відповідачем-1 попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат разом із відзивом на апеляційну скаргу позивача порушило принцип змагальності сторін та позбавило останнього можливості заперечувати обґрунтованість та співмірність заявлених відповідачем-1 судових витрат. Про зворотне також свідчать наявні в матеріалах справи заперечення позивача від 28.09.2021 на заяву відповідача-1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, які були враховані апеляційним судом при ухваленні додаткової постанови.
При цьому, посилання скаржника в цій частині обґрунтування своїх доводів на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 643/3720/15-ц, Верховний Суд відхиляє, оскільки на відміну від справи, яка переглядається, у справі № 643/3720/15-ц предметом перегляду суду касаційної інстанції було питання щодо дотримання апеляційним судом процесуальних норм, пов`язаних із відшкодуванням судових витрат по суті спору за весь час розгляду справи.