ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2022 року
м. Київ
справа № 754/14360/20
провадження № 51-5694км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Марчука О.П.,
суддів Слинька С.С., Наставного В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Волевач О.В.,
прокурора Чабанюк Т.В.
захисника Святогора О.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Святогора О.А. в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого, останній раз - 16 листопада 2015 року вироком Автозаводського районного суду м. Кременчука за: ч. 3 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць; звільнений 28 січня 2020 року по відбуттю строку покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Вступ
06 серпня 2020 року засуджений ОСОБА_1 за попередньою змовою із групою осіб, проник до квартири потерпілої, звідки повторно, таємно викрав її майно, чим завдав потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму
19 770, 67 грн.
Суд першої інстанції засудив ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. Апеляційний суд, після розгляду апеляційної скарги захисника, вирок районного суду залишив
без зміни.
Не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, захисник подав касаційну скаргу в якій, просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на доводи:
- Про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушеннях поза розумним сумнівом;
- Щодо постановлення судових рішень у даному кримінальному провадженні з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що призвело, крім іншого, до порушення права засудженого на захист.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Деснянського районного суду м. Києва від 03 червня 2021 року засуджено ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
06 серпня 2020 року приблизно з 14:15 по 14:45 засуджений ОСОБА_1 за попередньою змовою із групою осіб, шляхом злому замків та пошкодження вхідних дверей, проник до квартири
АДРЕСА_2, звідки повторно таємно викрав майно, яке належить потерпілій, загальною вартістю 19 770, 67 грн, спричинивши останній матеріальну шкоду на вказану суму.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року вирок районного суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить оскаржувані судові рішення скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог захисник вказує на неповноту судового розгляду місцевим судом, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.
Так, у своїй касаційній скарзі захисник зазначає, що місцевим та апеляційним судами безпідставно не взято до уваги той факт, що засуджений не мав наміру викрадати майно, яке належить потерпілій ОСОБА_2 та не був ініціатором вчинення кримінального правопорушення, а тому його дії суд безпідставно кваліфікував за ч. 3 ст. 185 КК України.
Разом з цим, надаючи свою оцінку доказам та фактичним обставинам у даному кримінальному провадженні, захисник наголошує на тому, що в діях засудженого ОСОБА_1 відсутні такі кваліфікуючі ознаки інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 185 КК України як крадіжка, вчинена повторно, за попередньою змовою на вчинення даного злочину.
При цьому захисник вказує на те, що суд першої інстанції при ухваленні свого рішення допустив розбіжності в переліку викраденого у потерпілої майна, що було зазначено в обвинувальному акті, та як результат у судовому рішенні зазначено неточний перелік викрадених речей.
Також стверджує, що невинуватість ОСОБА_1 підтверджується тим, що витрати на залучення експерта у даному кримінальному провадженні вирішено вироком Деснянського районного суду м. Києва від 28 грудня 2020 року щодо іншої особи.
Разом з цим, захисник наполягає на тому, що під час перегляду вироку суду першої інстанції апеляційним судом було порушено право засудженого на захист, оскільки позиція захисника, який на той час здійснював захист, не співпадала з позицією його підзахисного, що залишилось поза увагою суду.
Крім того, зазначає про невідповідність протоколу автоматизованого розподілу даної судової справи між суддями у суді першої інстанції (т. 1, а. п. 13) та протоколу автоматизованої зміни складу колегії суддів апеляційного суду
(т. 2, а .п. 24) відповідному Положенню, що призвело, на думку захисника, до розгляду даного провадження незаконним складом суду.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу
захисника не подавалися.
У судовому засіданні захисник виступив на підтримку поданої касаційної скарги, а прокурор заперечував проти її задоволення.
Релевантні джерела права й акти їх застосування
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
У п. 1 ч. 1 і ч. 2 ст. 438 КПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 -414 цього Кодексу.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК України, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно з ч. 1 ст. 337 КПК судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Згідно з положеннями п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України вирок суду першої інстанції повинен містити, зокрема, формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених
у статтях 2, 7 КПК України, функція апеляційного суду полягає в об`єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства та з урахуванням особливостей, передбачених статтями 404, 405 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Згідно частини 1 статті 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до чистини 2 статті 63 Конституції України, підозрюваний, обвинувачений чи підсудний має право на захист.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є: забезпечення обвинуваченому права на захист.
Статтею 7 КПК України визначено загальні засади кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься забезпечення права на захист (п. 13 ч. 1 зазначеної норми).
Положеннями ст. 20 КПК України встановлено, що підозрюваний, обвинувачений, виправданий, засуджений має право на захист, яке полягає у наданні йому можливості надати усні або письмові пояснення з приводу підозри чи обвинувачення, право збирати і подавати докази, брати особисту участь у кримінальному провадженні, користуватися правовою допомогою захисника, а також реалізовувати інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд зобов`язані роз`яснити підозрюваному, обвинуваченому його права та забезпечити право на кваліфіковану правову допомогу з боку обраного ним або призначеного захисника. У випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, підозрюваному, обвинуваченому правова допомога надається безоплатно за рахунок держави.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 47 КПК України, захисник зобов`язаний використовувати засоби захисту, передбачені КПК України та іншими законами України, з метою забезпечення дотримання прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого та з`ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом`якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого.
Пунктом 1 частини 2 статті 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та статті 8 Правил адвокатської етики, адвокату забороняється використовувати свої права всупереч правам, свободам та законним інтересам клієнта та який зобов`язаний виходити з переваги інтересів клієнта.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокату забороняється займати у справі позицію всупереч волі клієнта, крім випадків, якщо адвокат впевнений у самообмові клієнта.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, думку захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга захисника не підлягає задоволенню з огляду на таке.
У касаційній скарзі захисник порушує питання про перевірку судових рішень у касаційному порядку у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповнотою судового розгляду. Проте зазначені обставини відповідно до вимог ст. 438 КПК України не можуть бути підставою для скасування або зміни судових рішень у касаційному порядку.
Крім того, згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Отже, суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам у касаційній скарзі в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Стосовно доводів захисника про відсутність наміру у засудженого вчиняти крадіжку та про те, що ОСОБА_1 не був ініціатором вчинення кримінального правопорушення крадіжку, що підтверджує його невинуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину, то колегія суддів зазначає такі мотиви.
Як вбачається з матеріалів даного кримінального провадження, суд першої інстанції свої висновки про доведеність винуватості засудженого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 .
Вирок відповідає вимогам статей 370, 374 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Суд першої інстанції обґрунтовано поклав в основу обвинувального вироку показання свідків, отримані безпосередньо в суді, а саме: свідків оперуповноважених ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про те, що 06 серпня 2020 року після 14:00 в ході проведення оперативно-профілактичних заходів на вул. Бальзака в м. Києві, ними було помічено трьох підозрілих осіб, зокрема ОСОБА_1, які підійшли до під`їзду будинку НОМЕР_1 за вказаною вище адресою, одягнули маски, рукавички та зайшли до під`їзду, через 40-50 хвилин вийшли з нього. При цьому у
ОСОБА_1 в руках був пакет з речами, а у іншої особи ( ОСОБА_7 ) - рюкзак. Після їх зупинки працівниками поліції походження речей, які були при них, вони пояснити не могли. В свою чергу, свідок оперуповноважений