ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 червня 2022 року
м. Київ
справа № 556/338/20
провадження № 51-5730 км 21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
Головуючої Макаровець А.М.,
Суддів Марчук Н.О., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Демчука П.О.,
прокурора Нескородяного А.М.,
захисника Тарасюка Ю.М. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілої Єрьомкіна І.В. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020180000000012, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за касаційними скаргами захисника Тарасюка Ю.М. та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Рівненського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року щодо ОСОБА_1 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Володимирецького районного суду Рівненської області від 29 травня 2020 року ОСОБА_1 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
- за ч. 2 ст. 286 ККна строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки;
- за ч. 1 ст. 135 КК на строк 1 рік.
На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Згідно зі ст. 75 ККйого звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки і покладено обов`язки, передбачені ст. 76 КК.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 5652,36 грн процесуальних витрат.
Рівненський апеляційний суд вироком від 28 вересня 2021 року скасував вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 у частині призначення покарання й ухвалив новий вирок, яким призначив йому покарання у виді позбавлення волі: за ч. 2 ст. 286 КК на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік, за ч. 1 ст. 135 КК на строк 1 рік.
На підставі ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.
Відповідно ст. 72 КК ухвалено зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання строк попереднього ув`язнення.
В іншій частині вирок залишено без змін.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 11 січня 2020 року о 17:10 у темну пору доби, порушуючи вимоги пп. "б" п. 2.3, пп "а" п. 2.9, п. 12.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем BMW 318, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухаючись по вул. Незалежності в с. Каноничі Володимирецького району Рівненської області поблизу господарства № 17 зі сторони с. Озеро цього району в напрямку смт Володимирець з увімкнутим ближнім світлом фар зі швидкістю близько 50 км/год, проявив неуважність до дорожньої обстановки, неправильно її оцінив, з моменту виявлення перешкоди для руху у вигляді велосипедиста ОСОБА_3, що рухався попереду автомобіля в попутному напрямку, яку він міг об`єктивно виявити, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, хоча мав технічну можливість це зробити шляхом застосування екстреного гальмування, здійснив наїзд на потерпілого. У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці події.
Крім того, ОСОБА_1, усвідомлюючи, що в результаті наїзду автомобілем на велосипедиста ОСОБА_3, який залишився лежати на проїзній частині вулиці, останній перебуває у небезпечному для життя стані, позбавлений можливості вжити заходів до самозбереження через безпорадний стан, нехтуючи моральними та правовими нормами, які зобов`язують надати допомогу людині, що перебуває у небезпечному для життя стані, проявляючи неповагу до прав людини на життя та безпеку, маючи змогу надати потерпілому допомогу, не надав ОСОБА_3 першої медичної допомоги, свідомо залишив його без допомоги та зник із місця події.
Короткий зміст вимог, наведених у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Тарасюк Ю.М., посилаючись на істотне порушення вимог закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить змінити вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_1, на підставі ст. 75 КК звільнити його від відбування покарання з випробуванням на строк 2 роки.
На обґрунтування своїх доводів захисник посилається на те, що суд апеляційної інстанції:
- не взяв до уваги позиції ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2, які наполягали на законності вироку місцевого суду;
- залишив поза увагою і не зазначив у вироку обставини, що пом`якшує покарання ОСОБА_1, та, на думку захисника, істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, - повне добровільне відшкодування завданої потерпілій шкоди та надання їй допомоги як фінансової, так і фізичної до і після винесення вироку судом першої інстанції;
- не зважив на висновок органу пробації, якому місцевий суд надав належну правову оцінку, згідно з яким виправлення ОСОБА_1 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства;
- порушив право обвинуваченого на захист, оскільки 20 липня 2021 року ОСОБА_1 подав до апеляційного суду клопотання про заміну захисника, проте до винесення оскаржуваного вироку 28 вересня 2021 року суд апеляційної інстанції вказане клопотання не розглянув, не надав можливості провести конфіденційне спілкування із захисником ОСОБА_4 та не перевірив поважності неприбуття останнього 28 вересня 2021 рокув судове засідання, чим, на думку захисника, порушив частини 1, 2 ст. 54 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Водночас захисник зазначає, що злочин, вчинений ОСОБА_1, належить до категорії необережних, і це, на його думку, свідчить про прикру випадковість, яка не буде повторюватися в майбутньому, підзахисний раніше не вчиняв будь-яких кримінальних та адміністративних правопорушень і не вчинив таких після вироку суду першої інстанції. Вважає, що призначення покарання ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства буде достатнім для його виправлення.
У своїй касаційній скарзі потерпіла ОСОБА_2, посилаючись на істотне порушення апеляційним судом норм закону, невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі ОСОБА_1, просить змінити або скасувати вирок апеляційного суду щодо засудженого та на підставі ст. 75 КК звільнити його від відбування покарання з випробуванням.
На обґрунтування своєї позиції потерпіла висуває такі ж доводи, як і захисник щодо неврахування судом апеляційної інстанції:
- думки, висловленої нею та засудженим про вмотивованість звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням;
- висновку органу пробації;
- відшкодування ОСОБА_1 заподіяної їй шкоди в повному обсязі й надання ним подальшої допомоги.
Позиції учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу не надійшло.
У судовому засіданні:
- захисник підтримав вимоги, викладені в касаційних скаргах, а також просив у разі, якщо Суд не знайде підстав для застосування положень ст. 75 КК, пом`якшити засудженому покарання, або, застосувавши ст. 69 КК, призначити інше покарання, не пов`язане з позбавленням волі;
- засуджений та представник потерпілої підтримали вимоги захисника;
- прокурор вважав вирок апеляційного суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без зміни.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 2 ст. 433 КПКсуд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанції у межах касаційної скарги.
Висновки судів попередніх інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК, та правильність кваліфікації його дій у касаційних скаргах не оскаржуються.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.
Суд апеляційної інстанції, постановляючи вирок щодо ОСОБА_1, зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Як убачається з матеріалів провадження, під час призначення ОСОБА_1 покарання суд першої інстанції врахував, що вчинене ним кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК, належить до злочинів, учинених з необережності, проте відповідно до ст. 12 КК є тяжким злочином, обставиною, яка обтяжує покарання, суд визнав вчинення злочину в стані алкогольного сп`яніння. Крім того, суд першої інстанції врахував дані про особу винного, який вперше притягувався до кримінальної відповідальності, вину визнав, розкаявся у вчиненому, позитивно характеризувався, на обліку у психіатра та нарколога не перебував; позицію потерпілої, яка претензій не мала, просила суворо не карати; висновок органу пробації, відповідно до якого виправлення обвинуваченого без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. Обставинами, які пом`якшують ОСОБА_1 покарання, суд першої інстанції визнав щире каяття й активне сприяння розкриттю злочину.