Постанова
іменем України
7 червня 2022 року
м. Київ
справа № 202/3822/18
провадження № 51-2961 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Короля В.В.,
суддів Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Чорнобривця В.В.,
прокурора Єременка М.В.,
а також в режимі відеоконференції:
засудженого ОСОБА_1,
захисника Соболя М.С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018040660000555, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Шевченка Кобеляцького району Полтавської області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 8 листопада 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років; за ч. 1 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено йому остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк одинадцять років.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 4 березня 2019 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 17 листопада 2020 року ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 4 березня 2019 року щодо ОСОБА_1 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без змін.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він за обставин, встановлених судом та наведених у вироку, 8 квітня 2018 року приблизно з 04:05 до 04:28, більш точного часу не встановлено, у квартирі АДРЕСА_1 на ґрунті ревнощів під час словесного конфлікту, діючи умисно та бажаючи настання смерті потерпілої ОСОБА_2, штовхнув останню в грудну клітку, від чого вона впала на ліжко. Потім ОСОБА_1, не даючи можливості потерпілій чинити опір, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді її смерті та бажаючи їх настання, поклав подушку на обличчя ОСОБА_2, достовірно при цьому розуміючи, що він перекрив їй дихальні шляхи, і почав здавлювати її протягом 7-10 хвилин. Зрозумівши, що ОСОБА_2 знепритомніла та перестала виявляти ознаки життя, ОСОБА_1 взяв мотузку та обмотав нею п`ять разів шию потерпілої, а потім, зав`язавши кінці мотузки на два вузли, стиснув. Смерть ОСОБА_2 настала від механічної асфіксії внаслідок здавлення органів шиї. У результаті указаних дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 було заподіяно численні тілесні ушкодження, які є тяжкими, небезпечними для життя в момент їх утворення та перебувають у причинному зв`язку з настанням смерті потерпілої.
Після вчинення вбивства ОСОБА_1, перебуваючи в зазначеній квартирі, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, таємно викрав належний ОСОБА_2 мобільний телефон марки "Lenovo A6020" вартістю 1450 грн, з викраденим майном з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі (з доповненнями) засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та його особі, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вказує, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та ґрунтуються на припущеннях та недопустимих доказах, отриманих незаконним шляхом. На думку засудженого, показання потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про те, що між ним і потерпілою виникали поодинокі конфлікти на ґрунті ревнощів, жодним чином не свідчать про наявність у нього умислу на позбавлення її життя. Зазначає, що в порушення вимог ч. 5 ст. 237 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вилучені з місця події речі - мотузка для білизни, постільна білизна, сережка, замок та інше в спецпакет не упаковувались та не опечатувались, що могло призвести до фальсифікації речових доказів. Крім того вважає, що висновки судово-медичних експертиз № 487/Н та № 489/Н від 29 травня 2018 року не вказують на беззаперечний факт його причетності до скоєного злочину. На думку засудженого, час настання смерті потерпілої, зазначений у протоколі огляду трупа, а також час його перебування на місці події відповідно до журналу перевезень містять розбіжності, що свідчить про його непричетність до заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень та позбавлення її життя. Вважає, що протокол слідчого експерименту від 13 квітня 2018 року за його участю є недопустимим доказом, оскільки ця слідча (розшукова) дія була проведена під психологічним та фізичним тиском співробітників поліції. На думку засудженого, суд залишив поза увагою те, що органом досудового розслідування не досліджувались DVD-диск і телефонні дзвінки потерпілої ОСОБА_2 . Стверджує, що в мотивувальній частині вироку вказано про невизнання ним вини в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК, що не відповідає дійсності та фактичним обставинам справи, оскільки він під час досудового розслідування та судового розгляду вину у вчиненні цього злочину визнавав в повному обсязі. Вважає, що при призначенні йому покарання не було враховано позитивну характеристику з останнього місця роботи, наявність на утриманні неповнолітнього сина, притягнення до кримінальної відповідальності вперше. Стверджує, що постанова про закриття кримінального провадження відносно працівників поліції є не об`єктивною. Вказує про невідповідність ухвали апеляційного суду вимогам статей 370, 419 КПК, посилаючись на те, що в ній не зазначено підстави, через які апеляційну скаргу захисника визнано необґрунтованою.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_1 та захисник Соболь М.С. підтримали касаційну скаргу та просили її задовольнити. Крім того, після роз`яснення засудженому ОСОБА_1 права на звільнення по ст. 49 КК, останній погодився на таке звільнення за ч. 1 ст. 185 КК.
Прокурор Єременко М.В. вважав касаційну скаргу необґрунтованою та просив залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - змінити.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи засудженого ОСОБА_1, захисника Соболя М.С. та прокурора Єременка М.В., перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що касаційна скарга засудженого не підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
У касаційній сказі засуджений ОСОБА_1 вказує про невідповідність висновків суду встановленим фактичними обставинами кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки у касаційному порядку.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції дослідив та оцінив зібрані у ньому докази в їх сукупності за критеріями, визначеними ч. 1 ст. 94 КПК, перевірив доводи сторони обвинувачення та захисту, забезпечивши сторонам кримінального провадження передбачені КПК умови для реалізації їхніх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, та дійшов правильного висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 185 КК.
Так, у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину в пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 1 ст. 115 КК не визнав. Зокрема, показував, що 7 квітня 2018 року близько 03 год. 30 хв. мав розмову зі співмешканкою ОСОБА_2 з приводу того, що вона впродовж дня не відповідала на його телефонні дзвінки і повідомлення. При цьому від потерпілої почув, як та розмовляла з кимось по телефону, а потім побачив її листування з іншим чоловіком. Під час з`ясування стосунків ОСОБА_2 повідомила, що у неї є інший чоловік, після чого він забрав її мобільний телефон та поїхав на роботу, сім-картку з телефону викинув по дорозі, а телефон потім здав до ломбарду. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 стверджував, що жодних конфліктів чи сварок напередодні у них з ОСОБА_2 не було, а під час сварки вночі він не застосовував до неї фізичну силу. Коли він знову повернувся додому, двері до квартири були не зачинені, речі всередині розкидані, а ОСОБА_2 лежала на дивані, її голова була накрита подушкою, а сама жінка ознак життя не подавала, тоді він покликав сусідку, якій сказав викликати поліцію.
Показання обвинуваченого ОСОБА_1 суд всебічно та повно дослідив та з наведенням відповідних мотивів обґрунтовано визнав їх такими, що суперечать встановленим обставинам.
При цьому суд послався у вироку на показання потерпілого ОСОБА_3, котрий пояснив, що ОСОБА_2 є його рідною сестрою, між нею та ОСОБА_1 часто виникали конфлікти на ґрунті ревнощів останнього. Іноді ОСОБА_2 просила пожити декілька днів у нього через непорозуміння з ОСОБА_1 .
Крім того, судом досліджено та наведено у вироку показання свідка ОСОБА_4, котра пояснила, що є матір`ю померлої ОСОБА_2 та вказувала на те, що останні два тижні до події ОСОБА_2 жалілася на ОСОБА_1, який погрожував їй, ображав та бив, збирався вчиняти самогубство через повішення.
Також судом зазначено у вироку показання свідка ОСОБА_9, котрий пояснив, що він є братом обвинуваченого ОСОБА_1 та йому відомо, що восени 2017 року у ході сварки з потерпілою ОСОБА_1 погрожував себе підірвати.
Суд послався у вироку й на показання свідка ОСОБА_5, котрий зазначив, що йому відомо про те, що ОСОБА_1 іноді бив ОСОБА_2 .
Водночас, суд правильно оцінив та врахував показання свідка ОСОБА_7, котрий вказував, що в день події приблизно о 1 годині він вийшов з кімнати і побачив ОСОБА_2, яка сиділа на кухні у пригніченому настрої та повідомила йому, що їй надходять на телефон через повідомлення погрози від ОСОБА_1 та приблизно о 10 годині ранку він почув крики з їхньої квартири, туди прийшли сусіди, а потерпіла вже була мертва. Крім того зазначив, що ОСОБА_1 восени 2016 року хотів звести рахунки з життям через ревнощі до ОСОБА_2 .
Судом у вироку наведено також показання свідка ОСОБА_10, котра підтвердила, що з 7 квітня 2018 року на 8 квітня 2018 року ОСОБА_2 була у них в гостях і в цей час телефонував ОСОБА_1, але вона ігнорувала його дзвінки, а потім він відправив ОСОБА_2 повідомлення з погрозою про те, що зведе рахунки з життям. Також зазначила про те, що їй відомо, що ОСОБА_1 часто бив ОСОБА_2, на ній були видимі тілесні пошкодження й остання завжди жалілася на ОСОБА_1 .
Крім того, судом взято до уваги показання свідка ОСОБА_11, котрий зазначав, що на момент вказаних подій він працював начальником відділу логістики "Хлібокомбінат №11", контролював рух автотранспорту на території підприємства, де працював ОСОБА_1 08 квітня 2018 року він помітив, що ОСОБА_1 відхилився від призначеного маршруту приблизно на 9 км, зробивши зупинку біля 20 хв., після чого останній знову поїхав на територію підприємства.
Судом досліджено та враховано показання свідка ОСОБА_12, котрий вказував, що він працює у майстерні з ремонту мобільних телефонів та 08 квітня 2018 року приблизно о 11 годині до нього прийшов ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння та запропонував придбати у нього телефон "Lenovo А6020". Погодившись, він купив у нього цей телефон за 800 грн.
Суд першої інстанції безпосередньо дослідив на предмет допустимості та обґрунтовано послався у вироку й на дані протоколу огляду місця події
від 08 квітня 2018 року з фототаблицями до нього, згідно з яким слідчим у присутності двох понятих під час огляду кімнати
АДРЕСА_1 було виявлено на дивані труп ОСОБА_2, на постільній білизні - плями бурого кольору, на ліжку - одну сережку з металу сірого кольору, біля ліжка з правої сторони - мотузку для білизни, а під трупом - ключ, також пошкодження одного бильця ліжка.
На підтвердження встановлених обставин суд навів у вироку дані висновку експерта № 795/165-Е від 8 травня 2018 року, згідно з яким в ході проведеної судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_2 було виявлено на тілі потерпілої тілесні ушкодження у вигляді странгуляційних борозен, крововиливи у товщі м`яких тканин шиї, закритого перелому правого верхнього рога щитоподібного хряща, стиснення органів шиї прижиттєві, виникли до настання смерті внаслідок їх стиснення, що мають ознаки тяжкого ступеню, є небезпечними для життя в момент їх утворення. Смерть потерпілої ОСОБА_2 наступила від механічної асфіксії внаслідок здавлення органів шиї.
Крім того, суд обґрунтовано послався у вироку й на дані протоколу проведення слідчого експерименту від 13 квітня 2018 року за участю підозрюваного ОСОБА_1 . Указана слідча (розшукова) дія фіксувалася за допомогою відеокамери, під час її проведення підозрюваний ОСОБА_1 у присутності понятих, захисника Дяченка В.А. та судово-медичного експерта розповів та показав механізм спричинення тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2 .
Водночас, дослідивши дані висновку судово-медичної експертизи № 795/276-Е від 19 червня 2018 року, суд правильно зазначив, що з огляду на характеристику, локалізацію, механізм утворення виявлених при експертизі трупа тілесних ушкоджень у вигляді механічної асфіксії внаслідок здавлення органів шиї у потерпілої ОСОБА_2, не виключається можливість утворення вищезазначених тілесних ушкоджень, виявлених при експертизі трупа, за умов (обставин), на які вказує ОСОБА_1 під час проведення слідчого експерименту 13 квітня 2018 року на місці події.
Судом досліджено та наведено у вироку дані протоколу огляду місця події
від 8 квітня 2018 року з фототаблицями до нього, в ході якого в присутності двох понятих було оглянуто автомашину марки "Газ 33021-СПГ", державний номер НОМЕР_1, на якій працював ОСОБА_1 ; журналу перевезень від 27-26 та від 08 квітня 2018 року з 4 год. 05 хв. до 4 год. 28 хв., відповідно до якого ОСОБА_1 здійснював зупинку за адресою: АДРЕСА_1, що не входило до його маршруту.
Також суд дослідив та поклав в основу вироку дані протоколу огляду трупа ОСОБА_2 від 08 квітня з фототаблицями до нього, проведеного за адресою: АДРЕСА_1, згідно з яким у присутності двох понятих, за участю спеціаліста - судового експерта та спеціаліста СТКЗР під час огляду трупа потерпілої було виявлено тілесні ушкодження; висновку судово-імунологічної експертизи № 507/Н від 30 травня 2018 року.
Крім того, суд послався у вироку й на дані протоколу огляду від 08 квітня 2018 року з фототаблицями до нього, відповідно до якого в присутності двох понятих було оглянуто добровільно виданий мобільний телефон "Samsung J5", що належить свідку ОСОБА_10, та оглянуто переписку останньої з ОСОБА_1 у додатку "Viber"; протоколу обшуку особи від 08 квітня 2018 року з фототаблицями до нього, з якого вбачається, що в присутності двох понятих у ОСОБА_1 було виявлено та вилучено паспорт на його ім`я, мобільний телефон "Lenovo", спортивну кофту, спортивні штани, кросівки.
Судом покладено в основу вироку й дані, що містились у висновку судово-медичної експертизи № 487/Н від 29 травня 2018 року, з якого слідує, що при серологічному дослідженні слідів крові на вилученому у ОСОБА_1 одязі: кофті, в об`єктах № № 1, 8, 11, 14; штанах, в об`єкті № 29, ці сліди належать можливо потерпілій ОСОБА_13, груповій характеристиці крові якої властиві антигени А, Н. Крім того, в цих слідах можливе змішування крові осіб з групами крові А з ізогемаглютиніном анти-В і супутнім антигеном Н і 0 ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, в цьому випадку можливий лише домішок крові потерпілої ОСОБА_2 .
Також суд дослідив та зазначив у вироку дані висновку судово-медичної експертизи № 489/Н від 29 травня 2018 року, з якого вбачається, що при серологічному дослідженні слідів крові на простирадлі, в об`єктах № № 1, 2, наволочці, в об`єктах № № 3, 4, підковдрі, в об`єктах № № 5-7, подушці, в об`єктах № № 8, 9, в них виявлені антигени А, Н, що не виключає того, що ці сліди належать можливо потерпілій ОСОБА_2, груповій характеристиці крові якої властиві антигени А, Н, Крім того, в цих слідах можливе змішування крові осіб з групами крові А з ізогемаглютиніном анти-В і супутнім антигеном Н і 0 з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В, в цьому випадку можливий лише домішок крові потерпілої ОСОБА_2 .
Судом покладено в основу вироку й данівисновку судово-медичної експертизи № 595-МК від 17 травня 2018 року, згідно з якою пошкодження на щитоподібному хрящі є повним косо-поперечним розгинальним переломом правого верхнього рога біля його основи, який заподіяний при інтенсивному (позамежному) відхиленні щитоподібного хряща до заду (наприклад, при стисненні органів шиї в напрямку діючої сили зовні - усередину можливо більше з боку правої бічної поверхні шиї) притисненні його до шийного відділу хребта з наступним відхиленням вперед правого верхнього рога і розгинальним його переломом, в м`яких тканинах органокомплексу шиї в області патологічної рухливості правого верхнього рогу щитоподібного хряща мається осередковий крововилив темно-червоного кольору.
Суд послався у вироку й на дані висновку судово-психіатричної експертизи № 107 від 7 червня 2018 року про те, що ОСОБА_1 у період інкримінованих йому діянь на хронічне психічне захворювання, тимчасовий хворобливий розлад психічної діяльності, недоумство або інший хворобливий стан психіки не страждав і в теперішній час також не страждає. За своїм психічним станом в період інкримінованих йому діянь він міг усвідомлювати свої дії і керувати ними.