ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 565/1689/19
провадження № 51-4128 км 20
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів: Макаровець А.М., Маринича В.К.,
за участю:
секретаря судового засідання Крота І.М.,
прокурора Костюка О.С.,
захисника Мудрака О.С. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою засудженого на ухвалу Волинського апеляційного суду від 03 червня 2021 року стосовно
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця с. Великі Телковичі
Володимирецького району Рівненської області,
який проживає за адресою:
АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 18 грудня 2019 року, залишеним без змін ухвалою Волинського апеляційного суду від 03 червня 2021 року, ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що вінІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 13 год, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння у квартирі АДРЕСА_2, на ґрунті особистих неприязних відносин з його сином, умисно, з метою заподіяння смерті, здійснив два постріли з гладкоствольної мисливської рушниці "ИЖ-26" № НОМЕР_1, 12 калібру, у верхню передню частину тулуба ОСОБА_2, заподіявши останньому тілесних ушкоджень у вигляді вогнепального дробового наскрізного поранення передньої грудної стінки справа з ушкодженням правої легені та вогнепального наскрізного поранення передньої грудної стінки зліва з ушкодженням крупних судин, що спричинили масивну крововтрату, від яких потерпілий помер.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Свої вимоги засуджений мотивує тим, що суд апеляційної інстанції:
- не дослідив повторно докази;
- необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про проведення судово-психологічної експертизи;
- безпідставно погодився з судом першої інстанції про наявність обставини, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння;
- не звернув уваги на відсутність у протоколі слідчого експерименту від 28 травня 2019 року його підпису, при цьому вказав про здійснення його захисту під час вказаної слідчої дії захисниками Мудраком О.С. та Біруком О.В., що не відповідає дійсності;
- постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам КПК України.
Позиції учасників судового провадження
На початку судового засідання засуджений відмовився від участі в касаційному провадженні, просив врахувати позицію його захисника Мудрака О.С.
Захисник Мудрак О.С. підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржуване судове рішення і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а судове рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визначати доведеними обставини, що були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу; переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК України).
Щодо доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції під час апеляційного перегляду вироку суду першої інстанції стосовно нього, то Суд уважає їх безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Статтею 419 КПК України визначено, що в ухвалі апеляційного суду повинні бути зазначені мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався; при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
За матеріалами кримінального провадження вбачається, що доводи засудженого та його захисників про неповноту судового розгляду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі ОСОБА_1 були перевірені судом апеляційної інстанції, який, розглядаючи їхні апеляційні скарги на вирок суду першої інстанції, проаналізував їх, зазначивши в ухвалі підстави, через які визнав їх необґрунтованими.
При цьому суд апеляційної інстанції підтвердив правильність висновків суду першої інстанції, який здійснив ретельне дослідження доказів і надав ґрунтовну оцінку доводам як сторони обвинувачення, так і сторони захисту; у своєму рішенні навів докладні мотиви його прийняття і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_1 .
Разом із цим, під час апеляційного перегляду суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 вчинив умисне вбивство ОСОБА_2 та не знайшов підстав для перекваліфікації його дій з ч. 1 ст. 115 на ст. 116 КК України, з чим погоджується й колегія суддів.
Так, частиною 1 ст. 115 КК України передбачено відповідальність за умисне вбивство.
З об`єктивної сторони цей злочин характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідком, а із суб`єктивної сторони - умисною формою вини, коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини й бажає або свідомо припускає її настання.
За ст. 116 КК України передбачена відповідальність за умисне вбивство, вчинене у стані сильного душевного хвилювання, зумовленого жорстоким поводженням, або таким, що принижує честь і гідність особи, а також за наявності системного характеру такого поводження з боку потерпілого.
Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується особливим емоційним станом суб`єкта - його сильним душевним хвилюванням, а умисел на позбавлення життя потерпілого виникає раптово і реалізується негайно.
Сильним душевним хвилюванням (фізіологічним афектом) є раптовий емоційний процес, викликаний поведінкою потерпілого, що протікає швидко та бурхливо, і певною мірою знижує здатність особи усвідомлювати свої дії та керувати ними. Тобто психічне ставлення особи при вчиненні цього злочину характеризують дві особливості: умисел завжди є таким, що раптово виник, і афектованим; емоційний стан винної особи характеризується сильним душевним хвилюванням, що певною мірою знижує її здатність усвідомлювати свої дії або керувати ними.
Це пов`язано з психофізіологічними характеристиками стану сильного душевного хвилювання, існування якого є несумісним із заздалегідь обдуманим умислом. Тобто, якщо аналіз фактичних обставин справи свідчить про те, що суб`єкт злочину мав достатньо часу, щоб обдумати та спланувати вчинення ним умисного вбивства, то у нього був відсутній стан сильного душевного хвилювання.
З урахуванням викладеного розмежування умисного вбивства та вбивства у стані сильного душевного хвилювання здійснюється як за об`єктивною, так і суб`єктивною стороною цих злочинів.
Водночас відповідно до ст. 19 КК України осудною визнається особа, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Згідно зі ст. 21 КК України особа, яка вчинила злочин у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин, підлягає кримінальній відповідальності. Така кримінальна відповідальність наступає незалежно від ступеню впливу добровільно вжитих речовин на свідомість та волю особи. Стан фізіологічного сп`яніння законодавець визначає у ст. 21 КК України серед інших ознак суб`єкта злочину, встановлених у Розділі IV Загальної частини КК України. Добровільне вживання речовин, які впливають на здатність особи усвідомлювати свої дії та керувати ними, ніколи не виключає кримінальної відповідальності особи, і навіть, перебуваючи у стані фізіологічного сп`яніння, особа вважається осудною під час вчинення злочину, оскільки цей стан не віднесено до змісту медичного критерію неосудності. Добровільно вживши зазначені речовини, особа, яка перебуває під їхнім впливом, приймає на себе відповідальність за усі вчинені в такому стані дії, і є суб`єктом злочину, зокрема, передбаченого ст. 115 КК України.
Як убачається з мотивувальної частини ухвали, суд апеляційної інстанції взяв до уваги висновок судово-психіатричного експерта № 140/19 від 28 серпня 2019 року про те, що ОСОБА_1 на момент вчинення інкримінованого йому діяння яким-небудь психічним захворюванням не страждав, у такому емоційному стані, який би істотно вплинув на його поведінку під час делікту, не перебував, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Крім того, суд апеляційної інстанції, врахувавши поведінку обвинуваченого, яка передувала вчиненню ним злочину, - збирання рушниці, спорядження її патронами у стан придатності для пострілів до приходу ОСОБА_2, кількість, локалізацію вогнепальних поранень у потерпілого та конкретні обставини їх спричинення (виконання двох пострілів у верхню частину тулуба з інтервалом у часі), дійшов висновку про обдуманість та підготовку дій ОСОБА_1 саме до вчинення умисного вбивства ОСОБА_2 і повністю виключає підстави для кваліфікації його дій за ст. 116 КК України.
З огляду на вищезазначене Суд уважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано не знайшов підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_1 з ч. 1 ст. 115 на ст. 116 КК України та визнав твердження сторони захисту з цього приводу безпідставними.