Постанова
Іменем України
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 372/2157/19
провадження № 61-18267св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 та його представника - адвоката Величка Михайла Миколайовича, на рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2020 року у складі судді Зінченка О. М. та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Верланова С. М., Мережко М. В., Савченка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки частково недійсним, визнання покупцем за договором купівлі-продажу на земельну ділянку.
Позовна заява мотивована тим, що 16 лютого 2017 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,3538 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 3223186800:03:013:0030, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, Підгірцівська сільська рада, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального Округу Стабровською О. А. та зареєстрований в реєстрі за № 162.
Позивач зазначав, що продавцем земельної ділянки за вказаним договором купівлі-продажу земельної ділянки виступав ОСОБА_3 , а покупцем - ОСОБА_2 , яка є матір`ю його (позивача) дружини.
Відповідно до умов вказаного договору продаж земельної ділянки вчинено за 48 064 грн.
Вказував, що незважаючи на те, що покупцем земельної ділянки за договором купівлі-продажу від 16 лютого 2017 року виступила ОСОБА_2 , проте фактичним покупцем був він, оскільки саме він здійснив оплату вартості земельної ділянки за рахунок належних йому особистих коштів, що не заперечується продавцем цієї земельної ділянки ОСОБА_3 , а також тим, що ОСОБА_2 не мала коштів на придбання земельної ділянки та проживала разом із його сім`єю у належному йому на праві власності житловому будинку.
Крім того, ОСОБА_2 останні двадцять років не працювала, господарську діяльність не здійснювала та проживала разом з його сім`єю виключно за його рахунок, у зв`язку із чим у неї не було достатніх заощаджень для придбання вказаної земельної ділянки.
Позивач посилався на те, що грошові кошти, за які було придбано вищевказану земельну ділянку, є його особистими коштами, що підтверджується розпискою від 20 жовтня 2014 року, відповідно до якої ОСОБА_4 отримав від нього грошові кошти у розмірі 900 000 доларів США в якості безвідсоткової позики.
19 січня 2015 року він підтвердив на вказаній борговій розписці, що отримав від ОСОБА_4 грошові кошти у повному розмірі.
Також вказаний вище факт підтверджується договором іпотеки нерухомого майна від 17 листопада 2015 року, відповідно до умов якого ОСОБА_5 на забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 17 листопада 2015 року, укладеним між ним та ОСОБА_5 , передав йому в іпотеку нерухоме майно.
За умовами договору позики від 17 листопада 2015 року ОСОБА_5 зобов`язався повернути йому грошові кошти в гривнях, що є еквівалентом сумі 340 000 доларів США, у строк до 17 листопада 2016 року.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:
- з посиланням на статті 203, 215 ЦК України визнати частково недійсним в частині покупця ОСОБА_2 договір купівлі-продажу від 16 лютого 2017 року земельної ділянки площею 0,3538 га, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, Підгірцівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3223186800:03:013:0030, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Стабровською О. А. та зареєстрований в реєстрі за № 162;
- визнати його, ОСОБА_1 , покупцем за договором купівлі-продажу від 16 лютого 2017 року земельної ділянки площею 0,3538 га, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, Підгірцівська сільська рада, кадастровий номер земельної ділянки 3223186800:03:013:0030, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального кругу Стабровською О. А. та зареєстрований в реєстрі за № 162.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що позивачем не доведено заявлених ним позовних вимог. При цьому відповідач ОСОБА_2 позов не визнала.
Суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_2 набула право власності на спірну земельну ділянку без порушень законодавства, не допускала будь-яких протиправних дій щодо позивача, тому доводи ОСОБА_1 про наявність порушень законодавства при набутті ОСОБА_2 права власності на землю не підтвердилися під час розгляду справи.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Комліченко К. С. залишено без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, відтак, судове рішення є законним та не підлягає скасуванню.
Апеляційний суд погодився з висновками районного суду про недоведеність позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним в частині покупця ОСОБА_2 договору купівлі-продажу земельної ділянки від 16 лютого 2017 року та визнання його покупцем за вказаним договором купівлі-продажу земельної ділянки.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги подані позивачем боргові розписки, оскільки сам по собі факт наявності у нього можливості придбати спірне нерухоме майно не є належним і безспірним доказом того, що саме він є покупцем цього майна та вніс особисті кошти під час придбання спірної земельної ділянки за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 16 лютого 2017 року.
Апеляційний суд відхилив посилання позивача на те, що ним було узгоджено із ОСОБА_2 те, що із настанням повноліття старшого сина позивача та її онука - ОСОБА_6 , відповідачка зобов`язалася передати спірну земельну ділянку у власність останнього за договором дарування, оскільки обставини можливої усної домовленості між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 щодо подальшого розпорядження останньою земельною ділянкою не стосуються предмету доказування у даній справі.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Обухівського районного суду Київської області від 10 грудня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року скасувати та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову є необґрунтованими, оскільки ним доведено, що ОСОБА_2 під час укладення спірного правочину виступала лише формальним покупцем, не здійснювала жодної дії, спрямованої на придбання у власність спірної земельної ділянки, ніколи не була знайома та не спілкувалася з продавцем, не здійснювала розрахунку за спірне майно за рахунок власних коштів, не має у своєму розпорядженні оригіналів технічної документації, правовстановлюючих документів на земельну ділянку, не сплачувала обов`язкових податків та зборів, у тому числі податку на землю за 2017-2021 роки.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 14-304гс18) та постановах Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 705/6597/13-ц (провадження № 61-30139св18), від 31 березня 2021 року у справі № 923/875/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Також ОСОБА_1 вказує на порушення апеляційним судом норм процесуального права, а саме судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності відповідача ОСОБА_3 , належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання та те, що суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2022 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, оскаржувані судові рішення не підлягають скасуванню, оскільки відповідають вимогам статей 263-265 ЦПК України.
Доказами підтвердження того, що спірна земельна ділянка була придбана за її особисті кошти, є безпосередньо зміст та істотні умови договору купівлі-продажу від 16 лютого 2017 року, а також подані до суду докази наявності у неї фінансової можливості придбання нерухомого майна. При цьому не заслуговують на увагу подані позивачем докази про його матеріальну спроможність придбати спірну земельну ділянку.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У листопаді 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У лютому 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2022 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
16 лютого 2017 року між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,3538 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки 3223186800:03:013:0030, що розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, Підгірцівська сільська рада (далі - договір). Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стабровською О. А. та зареєстрований в реєстрі за № 162, що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності (том 1, а. с. 12-14, 15-18).
Відповідно до пункту 2.1 договору, продаж земельної ділянки вчинено за 48 064 грн.
Згідно з пунктом 2.2 договору, гроші у сумі 48 064 грн сплачені покупцем та отримані продавцем до підписання цього договору у національній грошовій одиниці. Сторони свідчать, що розрахунок між ним відбувся з дотриманням вимоги статті 1087 ЦК України та постанови Національного банку України № 210 від 06 червня 2013 року. На час підписання цього договору сторони не мають одна до одної жодних претензій щодо проведення розрахунків.
У пункті 5.4 договору зазначено, що покупець довела до відома продавця, а продавець взяв до відома той факт, що на момент підписання цього договору покупець у шлюбі не перебуває та ні з ким не проживає однією сім`єю без укладення шлюбу і гроші, які витрачаються нею для придбання земельної ділянки не є спільною сумісною власністю, а є її особистою приватною власністю і особи, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на гроші (чи їх частку), у тому числі, відповідно до статей 65,74, 97 СК України відсутні.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.