Постанова
Іменем України
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 405/8859/19
провадження № 61-1686св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Голованя А. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - Кропивницька міська державна нотаріальна контора № 1, про скасування свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування нерухомого майна та припинення права власності на квартиру.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його рідним дядьком. Згідно з договором дарування від 13 листопада 2009 року дядько подарував йому квартиру АДРЕСА_1 . 29 квітня 2011 року ОСОБА_4 уклав шлюб з ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 він помер.
Позивач зазначав, що, звернувшись у грудні 2019 року до державного реєстратора з метою проведення державної реєстрації права власності на вказану квартиру, дізнався, що подарована йому 13 листопада 2009 року квартира належить ОСОБА_3 , тому рішенням державного реєстратора від 09 грудня 2019 року йому було відмовлено у реєстрації права власності на квартиру.
Звернувшись до ОСОБА_2 , як спадкоємця першої черги померлого ОСОБА_4 , він дізнався, що ОСОБА_2 27 листопада 2019 року отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на зазначену квартиру, а 29 листопада 2019 року продала її ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу.
Вважав, що у нього виникло право на спірну квартиру під час укладання договору дарування.
Оскільки ОСОБА_4 на момент укладення шлюбу з ОСОБА_2 вже не був власником даної квартири, отже, спірне майно не могло бути успадкованою ОСОБА_2 . З огляду на зазначене, правочин щодо її відчуження є недійсним.
Вказував, що спірна квартира вибула з його володіння поза його волею, а тому повинна бути витребувана у ОСОБА_3 .
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:
- скасувати свідоцтво ОСОБА_2 про право на спадщину за законом від 27 листопада 2019 року на квартиру АДРЕСА_1 ;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири від 29 листопада 2019 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ;
- витребувати від ОСОБА_3 на його користь спірну квартиру;
- припинити право власності ОСОБА_3 на спірну квартиру.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 вересня 2021 року у складі судді Драного В. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 13 грудня 2019 року шляхом скасування арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_3 .
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що на момент видачі ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за законом на спірну квартиру, позивач не набув на неї права власності за договором дарування від 13 листопада 2009 року, оскільки до 01 січня 2013 року не здійснив державну реєстрацію правочину та після 01 січня 2013 року не зареєстрував своє право власності відповідно до вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».
Районний суд зазначив, що сама по собі реєстрація договору дарування, здійснена 13 листопада 2009 року приватним нотаріусом у Державному реєстрі правочинів, не підтверджувала виникнення права власності на нерухоме майно, а тільки містила інформацію про правочин, оскільки згідно із частинами другою, шостою Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 671, який втратив чинність 01 січня 2013 року, Державний реєстр правочинів - єдина комп`ютерна база даних, яка містить інформацію про правочини, що підлягають державній реєстрації, забезпечує її зберігання, видачу та захист від несанкціонованого доступу. Державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Реєстру одночасно з його нотаріальним посвідченням.
Крім того, на час укладення договору дарування чинним був Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», який, зокрема, був спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість та передбачав здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
А тому ОСОБА_1 , який не здійснив державну реєстрацію права на нерухоме майно, не був наділений правами власника на розпорядження цим майном.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 вересня 2021 року скасовано в частині вирішення позовної вимоги про витребування квартири. Ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким витребувано квартиру АДРЕСА_1 з володіння ОСОБА_3 у власність ОСОБА_1 .
У решті позовних вимог мотивувальну частину рішення суду першої інстанції змінено, виклавши її в редакції цієї постанови.
В інших частинах рішення суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що до 01 січня 2013 року право власності у набувача нерухомого майна за договором виникало за правилами частини четвертої статті 334 ЦК України - з моменту державної реєстрації такого договору як правочину.
З огляду на зазначене, оскільки державна реєстрація договору дарування, була здійснена 13 листопада 2009 року приватним нотаріусом Челядою Л. Г. у Державному реєстрі правочинів за № 162, відтак, ОСОБА_1 набув право власності на квартиру саме 13 листопада 2009 року.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Кропивницького апеляційного суду від 21 грудня 2021 року, а рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 02 вересня 2021 року залишити в силі.
Отже, судове рішення в частині відмови ОСОБА_1 у позові в касаційному суді не оскаржується і не переглядається на підставі частини першої статті 400 ЦПК України.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_2 , ОСОБА_3 мотивована тим, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 263-265 ЦПК України.
Зазначають, що висновки суду першої інстанції про те, що позивач не набув права власності на спірне майно, є правильними.
Вважають, що для набуття у власність нерухомого майна не достатньо лише факту укладення договору про відчуження та проведення державної реєстрації цього договору, оскільки визначальним є здійснення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно.
Посилаються на те, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за їх відсутності, оскільки вони не були належно повідомлені про дату, час і місце судового засідання, яке відбулося 21 грудня 2021 року.
Крім того, заявники вказують на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17, що був застосований апеляційним судом в оскаржуваній постанові (пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України) щодо пріоритетності норм ЦК України.
Підставами касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 вказують неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц та постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 204/198/16-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі № 522/23155/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 2-3872/11, від 18 грудня 2019 року у справі № 345/4014/17-ц, від 12 серпня 2020 року у справі № 522/21850/15-ц, від 07 липня 2021 року у справі № 641/9667/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У січні 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2022 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
13 листопада 2009 року ОСОБА_4 уклав з ОСОБА_5 договір дарування, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Челядою Л. Г., зареєстрований в реєстрі за № 162, згідно з яким ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_1 прийняв у дар квартиру АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 11-12).
Відповідно до пункту 5 зазначеного договору дарувальник стверджує, що дарунок передано обдаровуваному до підписання цього договору шляхом передавання йому комплектів ключів від квартири.
У пункті 8 договору зазначено, що особи, які його підписали підтверджують, що відповідно до статті 722 ЦК України право власності на предмет договору виникає з моменту прийняття дарунку. При цьому відповідно до статті 210 ЦК України цей договір підлягає державній реєстрації.
29 квітня 2011 року ОСОБА_4 уклав шлюб із ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер.
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта та нерухомого майна та суб`єкта від 27 листопада 2019 року № 190380876 та від 27 листопада 2019 року № 1990381083, архівної довідки Обласного комунального підприємства «Кіровоградське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» (далі - ОКП «Кіровоградське ООБТІ») від 04 грудня 2019 року № 58869, право власності на дану квартиру зареєстровано за ОСОБА_4 з жовтня 2009 року (том 1, а. с. 15, 149, 150).
27 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Кропивницької міської державної нотаріальної контори № 1 із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, що залишилася після смерті її чоловіка ОСОБА_4 та того ж дня було видано відповідне свідоцтво на спадщину, що складається з квартири за адресою: АДРЕСА_2 (том 1, а. с. 139, 153).
27 листопада 2019 року право власності на дану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 29 листопада 2019 року № 190900413 (том 1, а. с. 169-170).
29 листопада 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області та зареєстрований в реєстрі за № 3318, згідно з яким ОСОБА_2 продала ОСОБА_3 квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (том 1, а. с. 165-167) та 29 листопада 2019 року право власності на дану квартиру було зареєстровано за ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 29 листопада 2019 року № 190903917 (том 1, а. с. 178).
04 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію прав на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , однак рішенням № 50092592 державний реєстратор прав на нерухоме майно Міської ради міста Кропивницький Пасенко А. С. відмовила у державній реєстрації права власності, оскільки було встановлено, що дана квартира належить на праві приватної власності ОСОБА_3 (том 1, а. с. 14).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Касаційна скарга ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволенню не підлягає.