Постанова
Іменем України
01 червня 2022 року
м. Київ
справа № 213/1543/20
провадження № 61-7563св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат»,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Інгулецього районного суду м. Кривого Рогу від 28 вересня 2020 року в складі судді Попова В. В. та на постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2021 року в складі колегії суддів Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
В квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про визнання бездіяльності незаконною та зобов`язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що ОСОБА_1 з травня 2010 року до часу звернення до суду з цим позовом працює в ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді машиніст електровоза в кар`єрі. Вказує, що відповідно Класифікатора професій ДК 003:2010 професія з такою назвою відсутня, що унеможливлює призначення йому пільгового пенсійного забезпечення незалежно від віку. Вважаючи, що за своєю суттю позивач фактично виконує роботу машиніста тягового агрегату, позивач просить змінити у трудовій книжці назву місця роботи.
Також посилається на те, що за результатами атестацій робочого місця позивача за період з червня 2010 року по червень 2017 року підтверджено наявність шкідливих та небезпечних факторів, що дають право позивачу на пільгове пенсійне забезпечення незалежно від віку. Документами, якими була оформлена атестація робочого місця позивача у 2017 році, встановлено наявність шкідливих та небезпечних факторів за виконуваною позивачем роботою, що також передбачають пільгове пенсійне забезпечення незалежно від віку.
На підставі зазначеного позивач просить:
визнати незаконним незастосування до позивача результатів атестації робочого місця за професією «машиніст електровозу в кар`єрі», проведеної відповідачем в 2010, 2015 та 2017 роках;
зобов`язати ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» внести відомості до трудової книжки ОСОБА_1 про роботу в шкідливих умовах, що надають право на пільгове пенсійне забезпечення незалежно від віку, за періоди роботи за Списком № 2 з 08 липня 2010 року по 17 червня 2015 року, з 17 червня 2015 року по 29 червня 2017 року, та за Списком № 1 з 29 червня 2017 року по теперішній час;
зобов`язати відповідача зазначити назву професії в трудовій книжці у відповідності до класифікатору професій ДК 003:2010 «Машиніст тягового агрегату» замість «Машиніст електровоза в кар`єрі», починаючи з 18 травня 2010 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Суд виходив з того, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача зазначити назву професії позивача в трудовій книжці відповідно до класифікатору професій ДК 003:2010 «Машиніст тягового агрегату» замість «Машиніст електровоза в кар`єрі» починаючи з 18 травня 2010 року не доведені у встановленому законом порядку, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин. Відповідно до класифікатору професій України ДК 003:2010, який затверджений наказом Держспоживстандарту України 28 липня 2010 року № 327, під кодом КП 8311 має місце професія «машиніст електровозу». Згідно примітки 2 додатку В до класифікатора професій назви професій можуть бути розширені за потребою користувача термінами та словами, які уточнюють місце роботи, виконувані роботи, сферу діяльності за умови дотримання лаконічності викладення, якщо інше не передбачено у КП чи відповідних законодавчо-правових актах. За таких обставин суд зробив висновок, що назва професії «машиніст електровозу» з урахуванням уточнення місця роботи - «в кар`єрі» повністю відповідає вимогам Класифікатору професій України.
Відмовляючи в задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції вважав їх необґрунтованими та безпідставними.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 вересня 2020 року змінено в частині мотивів відмови в задоволенні позовних вимог про зобов`язання вчинити дії, виклавши їх в редакції цієї постанови; в іншій частині рішення суду залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про зобов`язання відповідача зазначити назву професії позивача в трудовій книжці відповідно до класифікатору професій ДК 003:2010 «Машиніст тягового агрегату» замість «Машиніст електровоза в кар`єрі», оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних обставин.
Апеляційний суд змінив мотиви відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання вчинити дії, установивши, що право на пенсію за віком на пільгових умовах машиніста електровоза в кар`єрі, де працював ОСОБА_1 , не підтверджено атестацією робочого місця, тому робота позивача за відповідною професією у період з 08 липня 2010 року по теперішній час не дає йому права на пільгове пенсійне забезпечення за Списками № 1, № 2, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Аргументи учасників справи
У червні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 вересня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2021 року і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди під час розгляду справи не дослідили надані позивачем докази, які підтверджують факт наявності у нього права на пільгове пенсійне забезпечення. Апеляційний суд неправильно застосував Закон України «Про загальнообов`язкове пенсійне забезпечення» та постанову Кабінету Міністрів України № 461 від 24 червня 2016 року, відповідно до яких всі робітники кар`єрів та розрізів мають право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Також позивач вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
28 липня 2021 року на адресу Верховного Суду засобами поштового зв`язку від ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» надійшов відзив, у якому представник просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень. Вказує, що апеляційний суд правильно зазначив, що факт наявності в списках тієї чи іншої посади, яку обіймає особа, не дає права на призначення пільгової пенсії. Підставою для визнання права на пенсію за віком на пільгових умовах є не тільки наявність професії у відповідному списку, а й зайнятість в умовах, передбачених списком, повний робочий день, а також підтвердження відповідних умов праці за результатами атестації робочих місць.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
В ухвалі Верховного Суду від 30 червня 2021 року вказано, що касаційна скарга містить підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суд не дослідив зібрані у справі докази.
Фактичні обставини
Суди встановили, що 18 травня 2010 року ОСОБА_1 прийнятий на роботу до ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на посаду машиніста електровозу в кар`єрі служби рухомого складу залізничного цеху, на підставі наказу № 172 від 18 травня 2010 року, де і працює по теперішній час.
Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 станом на 22 травня 2020 року він має загальний стаж роботи на підприємстві 18 років 10 місяців 28 днів, з них на посаді машиніста електровозу в кар`єрі 9 років 10 місяців 8 днів. Має загальний стаж за професією «машиніст електровозу в кар`єрі» 19 років 8 місяців 15 днів, з них 8 років 6 місяців 23 дні у ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» за списком № 1 та 1 рік 1 місяць 18 днів у ПАТ «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» за списком № 1, у випадку підтвердження довідкою АТ «ПівдГЗК».
Позивач має неповну вищу освіту за спеціальністю «Технічне обслуговування та ремонт рухомого складу залізниць» (копія диплому від 20 червня 1998 року), має кваліфікацію техніка-електромеханіка. Згідно посвідчення № 120 від 30 вересня 1997 року пройшов навчання за спеціальністю «помічник машиніста електровозу» з присвоєнням відповідної кваліфікації. Згідно свідоцтва № СВ-400484 від 09 січня 2003 року позивач витримав встановлені випробування на посаду машиніста електровозу та має право самостійного управління електровозом.