Постанова
Іменем України
02 червня 2022 року
м. Київ
справа № 500/7360/18
провадження № 61-15536св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідачі: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 лютого 2020 року в складі судді Присакар О. Я. та на постанову Одеського апеляційного суду від 28 липня 2021 року в складі колегії суддів Комлевої О. С., Гірняк Л. А., Сегеди С. М.,
ВСТАНОВИВ :
Історія справи
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_6 звернулися з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права власності на спадкове майно.
Позов мотивували тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла рідна сестра позивачів ОСОБА_7 , після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої входить 1/2 частка в праві спільної власності на житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями АДРЕСА_1 . Заповіту спадкодавець не залишила. Позивачі вказували, що вони як спадкоємці другої черги звернулися до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_7 у межах шестимісячного строку. Зазначали, що на день смерті спадкодавиці спільно з нею проживав її чоловік ОСОБА_8 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини, передбаченого законодавством. За таких обставин позивачі вважали, що вони набули право на спадкування після смерті ОСОБА_7 у зв`язку з відсутністю спадкоємців першої черги, які прийняли спадщину. При зверненні до нотаріуса для отримання свідоцтва про право власності на спадщину позивачі отримали відмову в зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують факт родинних відносин зі спадкодавицею, та в зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на спадкове майно.
З огляду на викладене ОСОБА_1 та ОСОБА_6 просили суд ухвалити рішення, яким визнати за кожним право власності на 1/4 частку в праві спільної власності на житловий будинок з надвірними спорудами та господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_7 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 20 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 28 липня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що після смерті ОСОБА_7 спадщину в порядку частини третьої статті 1268 ЦК України прийняв її чоловік ОСОБА_8 , який є спадкоємцем за законом першої черги та постійно проживав разом із спадкодавицею на час відкриття спадщини. Суди зазначили, що позивачі не надали належних та допустимих доказів на підтвердження того, що за життя ОСОБА_8 відмовився, або мав намір відмовитися від прийняття спадщини після смерті дружини. Доводи позивачів про те, що ОСОБА_8 був лише потенційним спадкоємцем після смерті ОСОБА_7 , однак спадщину в розумінні положень статей 1268, 1270 ЦК України не прийняв унаслідок смерті до закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини, суди відхилили як такі, що не ґрунтуються на нормах матеріального права.
Аргументи учасників справи
16 вересня 2021 року ОСОБА_6 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі позивач наполягає на тому, що ОСОБА_8 не може вважатися таким, що прийняв спадщину в порядку частини третьої статті 1268 ЦК України, оскільки помер до закінчення визначеного статтею 1270 ЦК України шестимісячного строку для прийняття спадщини. Вважає, що передбачена частиною третьою статті 1268 ЦК України презумпція автоматичного прийняття спадщини особою, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на момент його смерті, діє лише у випадку спливу передбаченого в статті 1270 ЦК України шестимісячного строку, оскільки в разі смерті спадкоємця до закінчення вказаного строку відсутні підстави вважати, що спадкоємець не мав наміру відмовитися від прийняття спадщини в передбачені законом терміни. За таких обставин ОСОБА_6 уважає, що за відсутності спадкоємців першої черги, які прийняли спадщини після смерті ОСОБА_7 , саме позивач набув право на спадкування за законом.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження в справі.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 25 листопада 2021 року зазначено, що заявник оскаржує судове рішення з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України, вказуючи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права в подібних правовідносинах.
Оскільки ОСОБА_1 судові рішення в частині відмови в задоволенні її позовних вимог у касаційному порядку не оскаржила, Верховний Суд переглядає рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 .
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 24 березня 1966 року ОСОБА_8 та ОСОБА_10 уклали шлюб. Після укладення шлюбу ОСОБА_10 змінила прізвище на « ОСОБА_11 ».
ОСОБА_8 на підставі договору забудови від 13 травня 1966 року є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
Суди встановили, що оскільки вказаний будинок набутий у період шлюбу, він є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла, у зв`язку з чим відкрилася спадщина, до складу якої входить 1/2 частка в праві спільної власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 .
Заповіт ОСОБА_7 за життя не складала.
Спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_7 є її чоловік ОСОБА_8 .
Згідно з довідкою виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради Одеської області №13/05-12-966 від 27 березня 2018 року ОСОБА_7 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до записів про зареєстроване місце проживання в будинковій книзі на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_8 на час відкриття спадщини проживав разом зі спадкодавицею за однією адресою.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер.