Постанова
Іменем України
07 червня 2022 року
м. Київ
справа № 522/10648/15-ц
провадження № 61-12115св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Дундар І. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану його представником ОСОБА_6 , на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 12 грудня 2019 року у складі судді Абухіна Р. Д. та постанову Одеського апеляційного суду від 23 червня 2020 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Зміст вимог позовної заяви
У травні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 про визнання недійсними довіреності, дубліката договору та договору купівлі-продажу, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 17 травня 2010 року між ним та його батьком ОСОБА_8 укладено договір дарування, відповідно до умов якого він отримав у дар квартиру АДРЕСА_1 . 17 червня 2010 року за ним зареєстровано право власності на квартиру.
У жовтні 2014 року йому стало відомо, що нібито він особисто 11 березня 2014 року отримав дублікат договору дарування, а в подальшому на підставі цього дубліката ним був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений 21 травня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1176, за яким належна йому квартира відчужена ОСОБА_2 .
Також він дізнався про те, що 26 лютого 2014 року він нібито видав довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко І. В., на ім`я ОСОБА_3 . Стверджував, що підпис у цій довіреності не його, жодних осіб на отримання дублікату договору дарування чи продаж квартири не уповноважував.
Зазначав, що договір від 21 травня 2014 року № 1176 укладав не він, а незнайома особа, яка, видаючи себе за нього, використала паспорт громадянина України, який має серію і номер паспорту, виданого йому ( ОСОБА_1 ) 28 квітня 2004 року Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, із зазначенням усіх анкетних даних власника паспорту, які співпадають з анкетними даними в його паспорті.
Дізнавшись про те, що квартира без його відома та присутності була відчужена невідомою особою, 13 жовтня 2014 року він через свого представника звернувся до Приморського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області із відповідною заявою. 01 листопада 2014 року порушене кримінальне провадження № 12014160500009723 за фактом шахрайських дій, пов`язаних із незаконним заволодінням належної йому квартири.
Оскільки він не мав наміру відчужувати свою квартиру, довіреності з цією метою нікому не надавав, дублікат договору дарування не отримував, будь-яких інших правочинів по відчуженню квартири не укладав, то квартира, яка є його власністю, вибула з його володіння незаконним шляхом та поза його, як власника квартири, волею.
Квартира неодноразово відчужувалася, останнім власником є ОСОБА_7 .
Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив:
- визнати недійсною довіреність № 306, посвідчену 26 лютого 2014 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко І. В.;
- визнати недійсним дублікат договору дарування № 5-1059 квартири за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений 17 травня 2010 року державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Сальніковою З. В., виданий 11 березня 2014 року державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Сальніковою З. В.;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , укладений між ним ( ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 , посвідчений 21 травня 2014 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойко О. В. та зареєстрований в реєстрі за № 1176;
- витребувати з незаконного володіння ОСОБА_7 та повернути йому квартиру житловою площею 46,2 кв. м, загальною площею 70,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення та постанови суду апеляційної інстанцій
Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 12 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 23 червня 2020 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що:
- підставою недійсності оскаржуваних правочинів позивач вважав недодержання в момент їх вчинення вимог, передбачених частиною третьою статті 203 ЦК України, а саме відсутність його реального волевиявлення на здійснення вказаних правочинів, оскільки він не мав наміру ані видавати вказану довіреність, ані отримувати дублікат договору дарування, ані відчужувати належну йому квартиру;
- позивач не надав доказів існування вироку (рішення) суду, що набрало законної сили, яким би встановлювався факт недійсності паспорта на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі якого нотаріусами було встановлено особу ОСОБА_1 та посвідчено оспорювані правочини. Паспорт, який вказаний у договорі купівлі-продажу 21 травня 2014 року, обліковується як дійсний. Суд першої інстанції вважав доведеним позивачем лише факт того, що спірні правочини були вчинені на підставі паспорту громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , наявна в матеріалах нотаріальних справ копія якого містить фотокартку, яка є відмінною від тієї фотокартки, що міститься в паспорті громадянина України на ім`я ОСОБА_1 , який пред`явлено суду позивачем, що саме по собі не може бути підставою для задоволення позову;
- довіреність від 26 лютого 2014 року на ім`я ОСОБА_3 видана повіреному на три роки та була дійсна до 26 лютого 2017 року з правом передоручення повноважень іншим особам, однак ця довіреність не скасовувалась, при тому, що докази її існування були надані суду ще 22 грудня 2015 року, про що знав позивач. За клопотанням представника ОСОБА_1 ухвалою суду від 13 квітня 2017 року призначалась судово-почеркознавча експертиза для вирішення питання, чи виконаний підпис та рукописний текст від імені ОСОБА_1 у довіреності від його імені від 26 лютого 2014 року саме ОСОБА_1 чи іншою особою та чи виконано підпис та рукописний текст від імені ОСОБА_1 у договорі купівлі-продажу від 21 травня 2014 року ОСОБА_1 чи іншою особою. Непроведення експертизи спричинене саме діями ОСОБА_1 , який не надав, зокрема, вільних зразків свого почерку, чим позбавив суд можливості встановити, якою особою виконаний підпис на спірній довіреності і договорі від іменні ОСОБА_1 ;
- ОСОБА_1 не надав жодних доказів на підтвердження того, що він не отримав від ОСОБА_2 коштів за придбання нею спірної квартири. Відповідно до пункту 8 договору купівлі-продажу від 21 травня 2014 року грошові кошти за квартиру перераховані на р/р ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в АТ «Єврогазбанк». Позивач не довів, що не отримував кошти з цього банківського рахунку;
- наявність у ОСОБА_1 оригіналу договору дарування від 17 травня 2010 року не свідчить про його небажання отримати дублікат цього договору. Позивач, маючи оригінал договору дарування, у позасудовому порядку не намагався засвідчити недійсність дубліката договору дарування, тобто наявність дублікату не спричиняла йому жодних перешкод;
- дублікат чи копії такого документу не можуть бути визнані недійсними, тому відсутні підстави для визнання дубліката договору дарування від 17 травня 2010 року недійсним;
- у зв`язку з недоведеністю факту вибуття квартири поза волею позивача відсутні підстави для витребування її відповідно до статті 388 ЦК України.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У серпні 2020 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
У касаційній скарзі та уточненнях до неї представник ОСОБА_1 зазначає, що:
- суди належним чином не оцінили усіх наявних у справі доказів. Дійшли необґрунтованого висновку про непроживання позивача у спірній квартирі лише у зв`язку з тим, що він у ній не був зареєстрований;
- суди не врахували, що договір купівлі-продажу укладений іншою особою, яка пред`явила паспорт із даними, ідентичними його даним його паспорта, однак фотографії у паспортах різні;
- стверджує, що він не видавав довіреності на ім`я ОСОБА_3 , не уповноважував на відчуження спірної квартири. Він не зміг надати експертам вільні зразки свого підпису, оскільки останні 10 років його рукописні тексти здійснюються івритом;
- наявність вироку на підтвердження факту укладення договору, який порушує публічний порядок, є не обов`язковою;
- дублікат договору купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним, оскільки саме його було використано у якості правовстановлюючого документа під час укладення цього договору;
- при набутті у власність квартири ОСОБА_7 було відомо про наявність спору щодо неї, що свідчить про його недобросовісність. Вважає, що про це ОСОБА_7 повідомили сусіди - жителі будинку у АДРЕСА_3 .
Короткий зміст відзиву
У листопаді 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_7 надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, оскільки суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування положень статті 388 ЦК України до спірних правовідносин. На момент придбання квартири не існувало жодних обтяжень на неї. Всі аргументи представника ОСОБА_1 ґрунтуються лише на припущеннях, на які суди попередніх інстанцій в оскаржених рішеннях надали вичерпну відповідь.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року вказано, що підставами касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-619цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-1528цс15, постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 2-691/11, від 01 квітня 2019 року у справі № 229/1724/18, що відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах щодо оцінки доказів у справі, зокрема статті 110 ЦПК України. Доводи касаційної скарги містять підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що відповідно до договору дарування від 17 травня 2010 року № 5-1059, посвідченого державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Сальніковою З. В., ОСОБА_1 отримав у дар від ОСОБА_8 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
17 червня 2010 року за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру в КП «ОМБТІ та РОН» за № 875 в книзі 676пр-95.
ОСОБА_1 у подаровану йому квартиру не вселявся, не використовував її як своє житло протягом тривалого часу, не реєстрував своє місце за вказаною адресою, що підтверджується довідкою (випискою з домової книги про склад сім`ї та прописку) від 21 травня 2014 року № 214, виданою ОСОБА_1 , та не цікавився технічним станом вказаної квартири.
З 05 серпня 1987 року у спірній квартирі був зареєстрований батько ОСОБА_1 - ОСОБА_8 , 1951 року народження.
26 лютого 2014 року ОСОБА_1 своєю довіреністю уповноважив ОСОБА_3 на придбання, відчуження, управління та на виконання інших дій стосовно належного йому рухомого та нерухомого майна, на представництво своїх інтересів в усіх без винятку установах, підприємствах, організаціях, для чого представнику надано, поміж іншого, право на отримання дублікатів документів. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ткаченко І. В. реєстр. № 306, містить підпис ОСОБА_1 та видана строком на три роки до 26 лютого 2017 року з правом передоручення повноважень іншим особам.
У газеті «Чорноморські новини» випуск від 6-8 березня 2014 року № 18-19 розміщено оголошення такого змісту: «вважати недійсним втрачений договір дарування, укладений 17 травня 2010 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_1 про безоплатну передачу у власність квартири АДРЕСА_1 . Договір посвідчений державним нотаріусом Сальниковою З. В.
№ 5-1059».
11 березня 2014 року на підставі вказаної довіреності ОСОБА_3 звернулася до Третьої Одеської державної нотаріальної контори з заявою про видачу її довірителю ОСОБА_1 дубліката договору дарування від 17 травня 2010 року № 5-1059 замість втраченого та отримала за реєстр. № 5-495 дублікат договору дарування від 17 травня 2010 року реєстр. № 5-1059.
21 травня 2014 року за договором купівлі-продажу квартири реєстр. № 1176, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бойком О. В., ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 купила квартиру АДРЕСА_1 . В договорі зазначено, що квартира належить ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 17 травня 2010 року № 5-1059, дублікат якого, що має силу оригіналу, видано 11 березня 2014 року за реєстр. № 5-495, державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Сальніковою З. В. Договір купівлі-продажу квартири містить підпис ОСОБА_1 .
У подальшому за договором про задоволення вимог іпотекодержателя від 11 жовтня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Павловською Г. О., реєстр. № 1050, іпотекодавець ОСОБА_2 передала у власність іпотекодержателя ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_1 .
За договором купівлі-продажу від 17 травня 2018 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Комісаровою С. О., реєстр № 795, ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_7 купив квартиру АДРЕСА_1 . Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41147907 від 17 травня 2018 року.
ОСОБА_7 використовує вказану квартиру як своє житло та реконструював її.
Відповідно до заяви про видачу паспорта (Ф-1) на громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засвідчена копія якої надана суду Суворовським РВ у місті Одесі ГУ ДМС України в Одеській області (супр. Лист № 5116/512 від 14 березня 2017 року), власником паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 28 квітня 2004 року Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Оглянувши заяву про видачу паспорту, суди встановили, що матеріали нотаріальних справ містять копію паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого 28 квітня 2004 року Суворовським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі якого було встановлено особу ОСОБА_1 та посвідчено спірні правочини:
по видачі довіреності від 26 лютого 2014 року від імені ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_3 ;
договір купівлі-продажу від 21 травня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,
яка містить фотокартку власника паспорту, що не відповідає фотокартці, яка міститься в заяві про видачу паспорта (Ф-1) на громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що надана суду Суворовським районним відділом у місті Одесі ГУ ДМС України в Одеській області (супр. Лист № 5116/512 від 14 березня 2017 року).
За клопотанням представника ОСОБА_1 судом першої інстанції 13 квітня 2017 року призначалась судово-почеркознавча експертиза для вирішення питання, чи виконаний підпис та рукописний текст від імені ОСОБА_1 у довіреності від його імені від 26 лютого 2014 року саме позивачем ОСОБА_1 чи іншою особою та чи виконано підпис і рукописний текст від імені ОСОБА_1 у договорі купівлі-продажу від 21 травня 2014 року саме ОСОБА_1 чи іншою особою.
Непроведення судово-почеркознавчої експертизи спричинене саме діями позивача ОСОБА_1 , який не надав, зокрема, вільних зразків свого почерку, чим позбавив суд можливості встановити, якою особою виконаний підпис на спірній довіреності і договорі від імені ОСОБА_1 .