1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2022 року

м. Київ

справа №420/7894/19

адміністративне провадження № К/9901/23062/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Калашнікової О.В.,

суддів: Білак М.В., Губської О.А.,

розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №420/7894/19

за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича, Кадрової комісії № 2 Генеральної прокуратури України про визнання протиправними та скасування рішення №12 від 13 листопада 2019 року, наказу № 1622ц від 19 листопада 2019 року, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року (прийняте у складі головуючого судді - Бжассо Н.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Лук`янчук О.В., суддів: Бітова А.І., Ступакової І.Г.)

У С Т А Н О В И В :

І. Суть спору

1. У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича, Кадрової комісії № 2 Генеральної прокуратури України, в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати рішення № 12 Кадрової комісії № 2 Генеральної прокуратури України від 13.11.2019 року щодо неуспішного проходження ОСОБА_1 , атестації;

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ № 1622ц від 19.11.2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріату) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової та державної служби Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 22 листопада 2019 року;

1.3. поновити ОСОБА_1 в Офісі Генерального прокурора на посаді рівнозначній посаді начальника відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріат) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 23.11.2019 року;

1.4. стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 23.11.2019 року по день винесення судом рішення про поновлення на посаді;

1.5. допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку, що підлягає виплаті за весь час вимушеного прогулу.

2. В обґрунтування позовних вимог вказує, що спірні наказ Генерального прокурора та рішення кадрової комісії є протиправними, необгрунтованими та такими, що порушують його конституційні права. Наголошує на тому, що відповідачем порушено Порядок проходження прокурорами атестації. Позивач зазначає про відсутність факту ліквідації чи реорганізації юридичної особи (Генеральної прокуратури України) під час його звільнення та відсутності підстав для звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру».

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 працював на посаді начальника відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріат) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України з 27.12.2017 року.

3.1. 11 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Генерального прокурора із заявою про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію. В заяві ОСОБА_1 зазначив, що з умовами та процедурами проведення атестації, визначеними у Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженому наказом Генерального прокурора, ознайомлений та погоджується.

3.2. Відповідно до наказу Генерального прокурора № 235 від 17.10.2019 року утворено Другу кадрову комісію, з метою проведення атестації прокурорів і слідчих Генеральної прокуратури України.

3.3. Згідно з відомістю про результати тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки ОСОБА_1 набрав 92 бали.

3.4. ОСОБА_1 , не погоджуючись з результатами тестування, звернувся до Другової кадрової комісії із заявою про надання можливості проходження повторного тестування через технічні проблеми під час тестування.

3.5. Вказана заява розглянута Другою кадровою комісією 07.11.2019 року.

3.6. Згідно з протоколом засідання Другової кадрової комісії № 3 від 07.11.2019 року, під час розгляду заяви ОСОБА_1 головою та секретарем комісії опитано членів робочої групи, які спілкувались із заявником та переглянуто відеозаписи процесу проходження тестування ОСОБА_1 . Члени комісії вирішили: тестування з боку заявника було завершено, під час проведення тестування звернень до робочої групи та до членів комісії не було, відповідні акти не складалися. Керуючись пунктом 7 розділу І Порядку, визначивши, що підстави для повторного проходження заявником іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки відсутні, комісія відмовляє у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

3.7. 13 листопада 2019 року кадрова комісія № 2 прийняла рішення № 12 Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки.

3.8. Згідно з вказаним рішенням, керуючись пунктами 13,17 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури, пунктом 6 розділу І, пунктом 6 розділу ІІІ Порядку проходження прокурорами атестації, враховуючи, що начальник відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріату) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 за результатами іспиту у формі тестування на загальні здібності та навички набрав 92 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, він не допускається до етапу проходження співбесіди. У зв`язку з цим, комісія вирішила, що начальник відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріату) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України ОСОБА_1 неуспішно пройшов атестацію.

3.9. 19 листопада 2019 року Генеральний прокурор України, керуючись статтею 9, пунктом 2 частини 2 статті 41 Закону України Про прокуратуру, підпунктом 2 пункту 19 розділу ІІ Прикінцеві і перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури, прийняв наказ № 1622ц про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріату) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України Про прокуратуру з 22.11.2019 року.

3.10. Позивач, не погодившись з правомірністю прийняття рішення кадровою комісією та вважаючи наказ про звільнення протиправним, звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

4. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року позов задоволено частково.

4.1. Визнано протиправним та скасовано рішення №12 Кадрової комісії № 2 Генеральної прокуратури України від 13.11.2019 року щодо неуспішного проходження ОСОБА_1 атестації.

4.2. Визнано протиправним та скасовано наказ № 1622ц від 19.11.2019 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріату) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 22 листопада 2019 року.

4.3. Поновлено ОСОБА_1 в Офіс Генерального прокурора на посаді прирівняній посаді начальника відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріату) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 23 листопада 2019 року.

4.4. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, а саме з 23 листопада 2019 року по день ухвалення судового рішення (10 лютого 2021 року) 610 900 гривень 16 копійок, з урахуванням належних до сплати податків та інших обов`язкових платежів.

4.5. Допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прирівняній посаді начальника відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріату) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 23 листопада 2019 року та в частині стягнення заробітної плати за один місяць у розмірі 43 205 гривень 11 копійок з урахуванням належних до сплати податків та інших обов`язкових платежів.

4.6. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

5. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення кадрової комісії № 2 від 13.11.2019 року за № 12, оскільки рішення Другової кадрової комісії про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про надання можливості проходження повторного тестування через технічні проблеми під час тестування прийнято формально з підстав, які не відповідають встановленими самою комісією обставинам щодо звернення позивача до членів робочої групи з приводу технічної несправності комп`ютера.

5.1. При цьому суд вказав, що для звільнення особи з органів прокуратури на підставі пп. 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113 обов`язковою умовою є наявність факту ліквідації, реорганізації відповідного органу прокуратури або скорочення кількості працівників такого органу прокуратури. Однак, в даному випадку ані реорганізація, ані ліквідація Генеральної прокуратури України, де був працевлаштований позивач не відбувалася, а отже прокурор не мав наданих йому Законом повноважень звільняти позивача з підстав, інших ніж визначені Законом України "Про прокуратуру".

5.2. З урахуванням скасування рішення комісії, суд також вказав, що є протиправним та підлягає скасуванню наказ Генеральної прокуратури України від 19.11.2019 року № 1622ц, а позивач підлягає поновленню на посаді прирівняній посаді начальника відділу підготовки матеріалів щодо дисциплінарної відповідальності та звільнення прокурорів з посад управління організаційного забезпечення діяльності (Секретаріату) Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Департаменту кадрової роботи та державної служби Генеральної прокуратури України та органів прокуратури з 23 листопада 2019 року.

5.3. Також суд прийшов до висновку про необхідність стягнення з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 610 900,16 грн. (304 дні х 2009,54 грн.) з урахуванням належних до сплати податків та інших обов`язкових платежів.

5.4. При цьому, суд вказав про наявність підстав для відмови у задоволенні вимог позивача щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з урахуванням коефіцієнту підвищення посадового окладу, посади, яку обіймав ОСОБА_1 , оскільки нормами Порядку від 08.02.1995 року № 100 чітко визначено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують даті звільнення.

6. Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2021 року змінено рішення суду першої інстанції в мотивувальній частині, виклавши його в редакції цієї постанови.

6.1. Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність достатніх та необхідних підстав для задоволення цього позову, але неправильно застосував норми матеріального права і визначив мотиви задоволення позовних вимог в частині скасування наказу з підстав застосування пункту 9 частини 1 статті 51 Закону №1697, вказавши, що в даному випадку ані реорганізація, ані ліквідація Генеральної прокуратури України, де був працевлаштований позивач не відбувалася, оскільки, позивача звільнено на підставі Закону №113, який не регулює статус прокурора, що, на переконання суду, першочергово свідчить про протиправність прийнятого Генеральним прокурором оскаржуваного наказу від 21.12.2019 року №2159ц, яким ОСОБА_1 звільнено з відповідної посади прокурора.

IV. Касаційне оскарження

7. Не погодившись з рішенням суду першої та постановою суду апеляційної інстанцій, відповідач подав до Верховного Суду касаційні скарги.

7.1. Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, Офіс Генерального прокурора зазначає, що суд апеляційної інстанції при застосуванні статті 235 КЗпП України не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № П/9901/101/18, висновки Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 826/12916/15, від 06 березня 2019 року у справі № 824/424/16-а, від 13 березня 2019 року у справі № 826/751/16, від 27 червня 2019 року у справі № 826/5732/16, від 26 липня 2019 року у справі № 826/8797/15, від 09 жовтня 2019 року у справі № П/811/1672/15, від 12 вересня 2019 року у справі № 821/3736/15-а, від 22 жовтня 2019 року у справі № 816/584/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 826/5596/17, від 19 травня 2020 року у справі № 9901/226/19.

7.2. Також, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ на підставі якого затверджено Порядок № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком, пункту 7 щодо визначеного Законом 113-ІХ імперативу про можливість переведення прокурорів до Офісу Генерального прокурора лише у разі успішного проходження атестації, підпункту 6 пункту 22 Закону № 113-ІХ щодо визначеного імперативу про можливість призначення на адміністративні посади без співбесіди відповідної Комісії з добору керівного складу органів прокуратури (враховуючи, що Закон № 113-ІХ не визнаний не конституційним), п. 16 щодо повноважень кадрових комісій з визначення результату складення прокурором іспиту, пункту 17 Закон № 113-ІХ, підпункту 2 пункту 8 розділу І Порядку № 221 щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, а також щодо застосування підпункту 2 пункту 19 Закону № 113-ІХ, як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів, частини 4 статті 7, пункту З частини 1 статті 11 Закону України "Про прокуратуру", пункту 6 розділу V Порядок № 221 щодо імперативності рішення кадрової комісії для керівника прокуратури, підпункту 2 пункту 17 Закону № 113-ІХ щодо обов`язку кадрової комісії призначити новий час на складання іспиту.

7.3. У зв`язку із наведеним скаржник просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

8. Позивач відзиву на касаційну скаргу не надав.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

9. Відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

10. За приписами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

11. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

12. Статтею 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

13. За змістом статті 2 КЗпП України право громадянина України на працю є одним з основних трудових прав працівників.

14. Положеннями статті 5-1 КЗпП України передбачено гарантії забезпечення права громадян на працю, зокрема, щодо правового захисту від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

15. Статтею 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (далі також - Закон № 1697-VII) установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

16. Законом №1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.

17. Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-IX (надалі - Закон №113-IX (діє з 25 вересня 2019 року)) запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв`язку із чим до Закону №1697-VII були внесені зміни.

18. Статтею 14 Закону №1697-VII у зв`язку із внесенням до неї змін Законом №113-ІХ передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.

19. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України "Про прокуратуру" кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону №113-ІХ.

20. У тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".

21. Згідно з пунктами 6, 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.

22. Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.

23. Згідно з пунктом 11 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.

24. Пунктом 14 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.

25. На виконання вимог Закону №113-IX наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 року № 221 затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі - Порядок № 221).

26. За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку №221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" та цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.

27. Відповідно до пунктів 2, 4 розділу 1 Порядку №221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.

28. Відповідно до пункту 11 розділу 1 Порядку №221 особиста участь прокурора на всіх етапах атестації є обов`язковою. Перед кожним етапом атестації прокурор пред`являє кадровій комісії паспорт або службове посвідчення прокурора.

28.1. У разі неявки прокурора для проходження відповідного етапу атестації у встановлені кадровою комісією дату, час та місце, кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором. Факт неявки прокурора фіксується кадровою комісією у протоколі засідання, під час якого мав відбуватися відповідний етап атестації такого прокурора.

28.2. У виключних випадках, за наявності заяви, підписаної прокурором або належним чином уповноваженою ним особою (якщо сам прокурор за станом здоров`я не може її підписати або подати особисто до комісії) про перенесення дати іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, або дати іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки, або дати співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності, кадрова комісія має право протягом трьох робочих днів з дня отримання такої заяви ухвалити рішення про перенесення дати складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора.

28.3. Заява має бути передана безпосередньо секретарю відповідної кадрової комісії не пізніше трьох днів з дати, на яку було призначено іспит, співбесіду відповідного прокурора. До заяви має бути долучена копія документа, що підтверджує інформацію про поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. У разі неможливості надати документальне підтвердження інформації про причини неявки в день подання заяви прокурор має надати таке документальне підтвердження в день, на який комісією було перенесено проходження відповідного етапу атестації, однак до початку складення відповідного іспиту, проходження співбесіди. Якщо прокурор не надасть документальне підтвердження інформації про поважні причини його неявки до початку перенесеного складення відповідного іспиту, проходження співбесіди, комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

28.4. Якщо заява прокурора подана до кадрової комісії з порушенням строку, визначеного цим пунктом, або якщо у заяві не вказані поважні причини неявки прокурора на складення відповідного іспиту, проведення співбесіди кадрова комісія ухвалює рішення про відмову у перенесенні дати та про неуспішне проходження атестації таким прокурором.

28.5. Інформація про нову дату складення відповідного іспиту, проведення співбесіди для такого прокурора оприлюднюється на офіційному вебсайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора). З моменту оприлюднення відповідної інформації прокурор вважається повідомленим належним чином про нову дату проведення відповідного етапу атестації.

VI. Позиція Верховного Суду

29. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.


................
Перейти до повного тексту