ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2022 року
м. Київ
справа № 280/7842/20
адміністративне провадження № К/9901/42849/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу №280/7842/20
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області,
третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Державна судова адміністрація України
про визнання дій протиправними, стягнення недоплаченої суддівської винагороди,
за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року
(головуючий суддя. Семененко М.О)
і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2021 року (головуючий суддя: Ясенова Т.І., судді: Головко О.В., Суховаров А.В.).
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 пред`явила позов до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, в якому просила суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування і виплати позивачці суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року (за виключенням днів відпустки) із застосуванням обмеження нарахування 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року;
- зобов`язати відповідача провести нарахування і виплату суддівської винагороди позивачу на підставі частин другої, третьої статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року (за виключенням днів відпустки);
- звернути до негайного виконання рішення в межах суми стягнення суддівської винагороди за один місяць та зобов`язати відповідача подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала на те, що працювала на посаді судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області у спірний період, проте, суддівську винагороду за період з 18 квітня до 28 серпня 2020 року їй нараховано і виплачено на підставі статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», а не статті 130 Конституції України та статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до зменшення її розміру і, відповідно, порушення її прав та гарантій.
Вважаючи своє право на отримання суддівської винагороди у повному обсязі порушеним, позивачка звернулася до суду за його захистом.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2021 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо виплати судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року до 27 серпня 2020 року включно із застосуванням обмежень, передбачених статтею 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік»;
- стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на користь судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену суддівську винагороду, за період з квітня 2020 року до серпня 2020 року в розмірі: 163 569,30 грн (сто шістдесят три тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять гривень 30 коп) з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті;
- рішення суду допущено до негайного виконання в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на користь судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої суддівської винагороди в межах суми стягнення за один місяць в розмірі: 32 713,86 грн (тридцять дві тисячі сімсот тринадцять гривень 86 коп).
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що при нарахуванні та виплаті суддівської винагороди відповідач мав керуватися виключно Законом України «Про судоустрій та статус суддів», при цьому застосування статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» прямо суперечить статті 130 Конституції України.
До того ж, рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року у справі №10-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-ІХ зі змінами, абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Закону України Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року №553-ІХ.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на них.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзивів
У листопаді 2021 року Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 5 жовтня 2021 року, а справу направити на новий розгляд.
В обґрунтування вимог касаційної скарги Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області зазначило, що вважає помилковим висновок судів попередніх інстанцій про те, що до спірних правовідносин належить застосовувати рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року у справі №10-р/2020, з огляду на відсутність у останнього ретроактивної дії.
До того ж, скаржник наполягає на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 3 березня 2021 року у справі №340/1916/20 щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень бюджетного законодавства, а також у постановах від 29 липня 2021 року у справі №340/1727/20, від 28 липня 2021 року у справі №340/1901/20, від 28 липня 2021 року у справі №160/6740/20 щодо необхідності виконання судових рішень за відповідною бюджетною програмою шляхом безспірного списання ДКС України коштів.
Також скаржник звертав увагу на порушення судами норм процесуального права, яке полягало у тому, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи в частині ненадання скаржником суду доказів на підтвердження неможливості виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди у спірний період в розмірі, встановленому статтею 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». До того ж, скаржник звертає увагу на ненадання мотиваційної оцінки таким доводам апелянта при перегляді рішення окружного суду в апеляційному порядку.
Верховний Суд ухвалою від 12 січня 2022 року відкрив касаційне провадження на підставі пунктів 1 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
ОСОБА_1 свого відзиву на касаційну скаргу не надала, копію ухвали Верховного Суду про відкриття касаційного провадження отримала 24 січня 2022 року.
У відзиві на касаційну скаргу третя особа виклала свої міркування щодо спірних правовідносин. Зазначила, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо можливості виплати позивачці суддівської винагороди у повній мірі у межах спірного періоду.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Встановлені у рішенні суду першої інстанції
Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 22 травня 2008 року №298-VI ОСОБА_1 обрано на посаду судді місцевого Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області безстроково.
У період з 18 квітня 2020 року до 27 серпня 2020 року включно позивачці виплачувалась суддівська винагорода в обмеженому розмірі відповідно до статті 29 Закону №294-IX (зі змінами, внесеними Законом №553-IX) - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.
Так, відповідно до Довідки про нараховану та фактично виплачену суддівську винагороду за період з 1 січня 2020 року до 31 серпня 2020 року судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області Урупі І.В. (від 3 листопада 2020 року №08-02/1259) сума обмеження відповідно до статті 29 Закону №294-IX (зі змінами, внесеними Законом №553-IX) за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року становить: 163 569,30 грн. Сума обмеження за період з 28 серпня 2020 року до 31 серпня 2020 року відновлена при перерахунку суддівської винагороди у вересні 2020 року.
Відновлення виплати суддівської винагороди без обмеження відбулось з 28 серпня 2020 року у зв`язку з тим, що рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-/2020 у справі №1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:
- частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року № 294-ІХ зі змінами;
- абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року № 553-ІХ.
Встановлені у постанові суду апеляційної інстанції
Наказом Голови Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 13 липня 2012 року №57-особовий склад ОСОБА_2 , призначену Указом Президента України «Про призначення суддів» від 24 квітня 2012 року №286/2012 на посаду судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя строком на 5 років, зараховано до складу Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя.
Наказом голови Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя від 8 липня 2019 року №15-ос «Про встановлення доплати за вислугу років судді ОСОБА_2 » позивачу встановлено з 13 липня 2019 року щомісячну доплату за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу як такому, стаж роботи якого становить більше 10 років.
Судом встановлено, що за період з 18 квітня 2020 року до 27 серпня 2020 року включно позивачу виплачувалась суддівська винагорода в обмеженому розмірі відповідно до статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» (зі змінами, внесеними Законом №553-IX) - у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2020 року.
Так, відповідно до Довідки від 19 жовтня 2020 року №08-02/3176 загальний розмір суддівської винагороди судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя Гашук К.В., який було обмежено на підставі статті 29 Закону №294-IX за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року становить: 185 699,98 грн. У вересні 2020 року проведено перерахунок суддівської винагороди за період з 28 серпня 2020 року до 31 серпня 2020 року без застосування обмеження.
Також судом встановлено, що відновлення виплати суддівської винагороди без обмеження відбулось з 28 серпня 2020 року у зв`язку з тим, що рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-/2020 у справі №1-14/2020(230/20) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення:
- частин першої, третьої статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-ІХ зі змінами;
- абзацу дев`ятого пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13 квітня 2020 року №553-ІХ.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
У преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIII (далі - «Закон») зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
За частинами першою, другою статті 4 Закону судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.