ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2022 року
м. Київ
справа № 400/1781/21
адміністративне провадження № К/9901/42020/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року (головуючий суддя - Кравець О.О., судді: Зуєва Л.Є., Коваль М.П.)
у справі № 400/1781/21
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 44104027), Головного управління ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729) та Інгульської ДПІ Головного управління ДПС у Миколаївській області
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.
1. Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач 1), Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач 2), Інгульської ДПІ Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - відповідач 3), у якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Миколаївській області від 26 лютого 2021 року №57-о "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ";
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ДПІ - начальника відділу електронних сервісів Інгульської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Миколаївській області;
- стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 лютого 2021 року по дату винесення судового рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом від 26 лютого 2021 року ОСОБА_1 звільнена з посади заступника начальника ДПІ - начальника відділу електронних сервісів Інгульської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Миколаївській області на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», у зв`язку з ліквідацією Головного управління ДПС у Миколаївській області як юридичної особи публічного права.
Позивач уважає оскаржуваний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки при попередженні про звільнення у зв`язку з ліквідацією державного органу їй не пропонувалась інша посада в новоствореному органі ГУ ДПС у Миколаївській області, який є правонаступником відповідача.
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Миколаївській області від 26 лютого 2021 року №57-о "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 ";
- поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника ДПІ - начальника відділу електронних сервісів Інгульської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Миколаївській області (ідентифікаційний код 43144729) з 26 лютого 2021 року;
- стягнуто з Головного управління ДПС у Миколаївській області (ідентифікаційний код 43144729) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 113 352, 70 грн.
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 липня 2021 року виправлено описку у рішенні Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року , а саме:
Не змінюючи суті, внесено виправлення до сто десятого абзацу мотивувальної частини рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року у справі № 400/1781/21, а саме замість невірно зазначеного "Вимушений прогул позивача у період з 26 лютого 2021 року по 29 червня 2021 року складає 82 робочих дні, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 113 352, 70 грн. (1382,35 грн. х 82 дні)." вказати "Вимушений прогул позивача у період з 27 лютого 2021 року по 29 червня 2021 року складає 81 робочий день, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача становить 111 970, 35 грн. (1382,35 грн. х 81 день).".
Не змінюючи суті, внесено виправлення до абзацу третього резолютивної частини рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 року у справі № 400/1781/21, а саме замість помилково зазначеної дати поновлення "...з 26 лютого 2021 року." вказати "...з 27 лютого 2021 року.".
Не змінюючи суті, внесено виправлення до абзацу четвертого резолютивної частини рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29.06.2021 року у справі № 400/1781/21, а саме замість помилково зазначеної суми середнього заробітку "...у розмірі 113 352, 70 грн." вказати "...111 970, 35 грн.".
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фактично відбулася реорганізація територіального органу ДПС України ГУ ДПС у Миколаївській області як юридичної особи публічного права, а не його ліквідація, в розумінні Цивільного кодексу України. До правонаступника - новоствореної особи ГУ ДПС у Миколаївської області ВП - перейшли як функції та повноваження щодо реалізації державної політики у відповідних сферах, що виконувалися ГУ ДПС у Миколаївській області, так і майнові права та обов`язки цієї юридичної особи, що припиняється.
Кількість працівників у ГУ ДПС в Миколаївській області (код ЄДРПОУ ВП 44104027) внаслідок реорганізації не зменшилась, отже скорочення чисельності і штату працівників не відбулося.
Разом з тим, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідачі, як суб`єкти призначення, не навели жодного обґрунтування як підстави для звільнення позивача та неприйняття рішення про його переведення до реорганізованого органу.
З таких підстав, суд дійшов висновку про те, що наказ Головного управління ДПС у Миколаївській області від 26 лютого 2021 року №57-о про звільнення ОСОБА_1 прийнятий не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, недобросовісно, без дотримання принципу рівності перед законом та непропорційно. Таким чином, вказаний наказ є протиправним та підлягає скасуванню, а позивачка поновленню на посаді.
Також суд першої інстанції стягнув на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 113352,70 грн, виходячи з середньоденної заробітної плати в розмірі 1382,35 грн та 82 робочих днів вимушеного прогулу.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 червня 2021 року скасовано, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника ДПІ - начальника відділу електронних сервісів Інгульської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Миколаївській області, зазначені у наказі Головного управління ДПС у Миколаївській області від 26 лютого 2021 року №57-о "Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_1 " та вказати підставою для звільнення - реорганізацію державного органу та пункт 1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу".
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що формулювання причини звільнення та припинення державної служби у спірних наказах з посиланням на пункт 1-1 частини 1 статті 87 Закону України "Про державну службу" (ліквідація державного органу) є протиправним, оскільки ГУ ДПС у Миколаївській області фактично було реорганізовано шляхом утворення відокремленого підрозділу, а не ліквідовано, але вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування наказу у повному обсязі , та погодився з доводами апеляційної скарги щодо відсутності підстав для поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, так як звільнення позивачки у зв`язку з реорганізацією державного органу (пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу") є обґрунтованим та відбулось в порядку, встановленому Законом України "Про державну службу", а зміні підлягає лише формулювання причини звільнення .
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).
У касаційній скарзі позивачка, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.
На обґрунтування своєї позиції скаржниця указує, що судом апеляційної інстанції не врахована постанова Верховного Суду від 16 вересня 2021 року у справі №440/413/20 щодо застосування частини 3 статті 49-2 КЗпП України, відповідно до якої одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
Скаржник зазначає, що, оскільки виконання завдань та функцій ліквідованого територіального органу ДПС покладено на новостворений територіальний орган ДПС, то в даному випадку має місце не ліквідація державного органу, а його реорганізація шляхом перетворення зміни організаційно-правової форми: з ліквідованого територіального органу ДПС як юридичної особи публічного права на територіальний орган ДПС як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.
При цьому штатна чисельність працівників у новоствореному територіальному органі ДПС зберіглась у попередній кількості - 687 осіб.
Оскільки при звільненні позивачки не вирішувалось питання про можливість залишення її на службі та не запропоновано їй жодної вакантної посади у новоствореній ДПС, оскаржуваний наказ про звільнення не відповідає таким критеріям, визначеним у частині другій статті 2 КАС України: обґрунтованість, неупередженість, розсудливість, дотримання принципу рівності перед законом, пропорційність.
Головним управлінням ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 44104027) та Головним управлінням ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729) подано аналогічні за змістом відзиви, в яких відповідачі просять касаційну скаргу залишити без задоволення.
В обґрунтування означених відзивів, відповідачі вказують, що у зв`язку з ліквідацією юридичної особи публічного права - ГУ ДПС в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729) повноваження та функції передано з 01 січня 2021 року новому територіальному органу - ГУ ДПС в Миколаївській області (код ЄДРПОУ ВП 44104027), який є органом виконавчої влади.
При звільненні на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" не застосовуються положення частини другої статті 40, частини другої статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо можливості переведення працівника за його згодою на іншу роботу в органі, правонаступником якого є нова державна структура, а також відсутнє переважне право працівника на залишення за собою робочого місця.
Пропозиція вакантної посади в новому державному органі є правом, а не обов`язком суб`єкта призначення.
Інгульська ДПІ Головного управління ДПС у Миколаївській області відзив на касаційну скаргу не подала, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року з підстав, визначених пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме - не врахована постанова Верховного Суду від 16 вересня 2021 року у справі №440/413/20 щодо застосування частини 3 статті 49-2 КЗпП України.
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд даної справи в попередньому судовому засіданні на 09 червня 2022 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_1 була переведена на посаду заступника начальника ДПІ - начальника відділу електронних сервісів Інгульської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Миколаївській області.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 року №893 «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» (далі - Постанова №893) постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком.
На виконання Постанови №893 Державна податкова служба України видала наказ від 08 жовтня 2020 року №556 «Про ліквідацію територіальних органів ДПС», яким наказано ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком. Цим наказом затверджено список голів комісій з ліквідації територіальних органів ДПС України.
10 грудня 2020 року головою комісії з ліквідації ГУ ДПС у Миколаївській області Квашою В. вручено позивачці попередження про наступне звільнення, яким повідомлено про те, що відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» позивачка підлягає звільненню не раніше ніж 30 календарних днів з моменту ознайомлення з цим попередженням.
26 лютого 2021 року Головою комісії з ліквідації ГУ ДПС у Миколаївській області прийнятий наказ №57-о, згідно з яким припинено державну службу за ініціативою суб`єкта призначення та звільнено ОСОБА_1 першого робочого дня, наступного за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеного у документах про тимчасову непрацездатність, а саме 26 лютого 2021 року, з посади заступника начальника ДПІ - начальника відділу електронних сервісів Інгульської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Миколаївській області з виплатою вихідної допомоги відповідно до частини четвертої статті 87 Закону України «Про державну службу».
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантовано громадянам захист від незаконного звільнення.
Закон України від 10 грудня 2015 року №889-VІIІ «Про державну службу» (далі Закон №889-VIІІ) визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Відповідно до частини другої та третьої статті 5 Закону №889-VIІІ відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом, а дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Підстави для припинення державної служби встановлено статтею 83 Закону №889-VIІІ, а пунктом 4 частини першої цієї статті визначено, що державна служба припиняється за ініціативою суб`єкта призначення.
Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу ( пункт 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIІІ).
За змістом частини третьої статті 87 Закону № 889-VIII суб`єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Суб`єкт призначення або керівник державної служби може пропонувати державному службовцю будь-яку вакантну посаду державної служби у тому самому державному органі (за наявності). При цьому не застосовуються положення законодавства про працю щодо обов`язку суб`єкта призначення отримання згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) на звільнення.
Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення за рішенням суб`єкта призначення може бути призначений на рівнозначну або нижчу посаду державної служби, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.
За приписами частини п`ятої статті 22 Закону № 889-VІІІ у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб`єкта призначення може здійснюватися без обов`язкового проведення конкурсу.
Частина перша статті 235 КЗпП України визначає, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
IV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.
Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.
Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.