ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2022 року
м. Київ
справа №200/11472/20-а
адміністративне провадження № К/9901/46382/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил про зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скарго Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил
на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року (у складі головуючого судді Хохленкова О.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року (у складі колегії: головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач), суддів Блохіна А.А., Гайдара А.В.),
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил (далі - відповідач), в якому просив зобов`язати відповідача:
нарахувати та виплати звільненому з військової служби у запас ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні з військової служби за 18 років розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів з урахуванням раніше виплачених сум;
нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас позивачу компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 193 доби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум;
нарахувати та виплатити звільненому з військової служби у запас позивачу компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 193 доби з урахуванням кратності відповідно до вимог п.3 XXXI Розділу наказу Міністра оборони України № 260 з урахуванням раніше виплачених сум;
здійснити перерахунок та виплатити звільненому з військової служби у запас позивачу грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально побутових питань за 2017, 2018, 2019 та 2020 роки, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з урахуванням військового звання «майор юстиції» відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»;
здійснити перерахунок та виплатити звільненому з військової служби у запас позивачу грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально побутових, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з 26 березня 2020 року відповідно до ст. 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р(П)2020р;
здійснити виплату позивачу починаючи з 10 вересня 2020 року компенсацію за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку відповідно до вимог ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України.
2. В обґрунтування позову зазначалось, що наказом від 10 вересня 2020 року № 568 к позивача звільнено з посади прокурора відділу організаційного та правового забезпечення, статистики та ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань військової прокуратури об`єднаних сил у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів. На думку позивача, відповідачем безпідставно не враховані певні суми в розмір вихідної допомоги при звільненні та не виплачена в повному обсязі вихідна допомога при звільненні, компенсація за невикористанні відпустки з урахуванням грошової винагороди за участь в АТО/ООС. Також, як вважав позивач, відповідачем не враховано що грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюються з розрахунку за вислугу 15 і більше календарних років 3,3 календарних дня. На переконання позивача, відповідачем безпідставно зменшено грошове забезпечення позивача, зокрема оклад за військове звання.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року позов задоволено частково. Зобов`язано відповідача:
нарахувати та виплати позивачу вихідну допомогу при звільненні з військової служби за 18 років в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів з урахуванням раніше виплачених сум;
нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористанні відпуски у кількості 193 доби з урахуванням грошової винагороди за участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів - з урахуванням раніше виплачених сум;
здійснити перерахунок та виплатити позивачу грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально побутових питань за 2017, 2018, 2019 та 2020 роки, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з урахуванням військового звання «майор юстиції» відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу»;
здійснити виплату позивачу починаючи з 10 вересня 2020 року компенсацію за затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку 14 вересня 2020 року в розмірі 4623,24 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
4. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що, здійснюючи позивачу виплату допомоги, компенсації за невикористані відпуски без урахування винагороди за участь в АТО/ООС, виплату грошового забезпечення, матеріальних допомог на оздоровлення та вирішення соціально побутових питань за 2017, 2018, 2019 та 2020 роки, вихідної допомоги при звільненні, компенсації за невикористанні відпуски без врахування військового звання «майор юстиції» відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», відповідач діяв не в межах та не у спосіб, встановлений чинним законодавством.
5. Щодо того, що винагорода за участь в АТО/ООС належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення та не враховується при обчисленні та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців, суди попередніх інстанцій зазначали, що позивач приймав участь в АТО/ООС з 2015 року по день звільнення та отримував винагороду, що підтверджується довідкою від 25.08.2020 та розрахунковими листами; тобто, позивач як військовослужбовець військової прокуратури об`єднаних сил, отримував додаткову грошову винагороду за участь в АТО/ООС щомісячно під час проходження служби і вона входила до складу його грошового забезпечення, що свідчить про її системний характер; таким чином, оскільки останні 24 місяці перед звільненням винагорода за безпосередню участь в антитерористичній операції, нараховувалась і виплачувалась позивачеві щомісяця, підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні; відповідно, вказана складова повинна включатися до розрахунку його грошової допомоги при звільненні.
6. За такого правового регулювання та обставин справи суди попередніх інстанцій вважали вірним, що відповідач протиправно не включив до складу грошового забезпечення позивача, з якого йому нараховано одноразову грошову допомогу при звільненні, винагороду за участь в АТО/ООС у розмірі 50% грошового забезпечення.
7. Щодо позовної вимоги про зобов`язання здійснити перерахунок та виплатити грошове забезпечення, матеріальні допомоги на оздоровлення та вирішення соціально побутових питань за 2018, 2019 та 2020 роки, а також перерахувати вихідну допомогу при звільненні та компенсацію за невикористанні відпуски з урахуванням військового звання "майор юстиції" відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу", суди попередніх інстанцій зазначали, що відповідно до п. 4 постанови КМУ № 704 від 30.08.2017 року встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13 і 14; згідно із Додатком 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 для військового звання "майор" відповідає тарифний коефіцієнт 0,76.; у примітці 1 до Додатку 14 вищезазначеної постанови (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) вказується, що оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
8. Судами попередніх інстанцій проаналізовано, що відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, складав 1762 грн.; відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, складав 1921 грн.; відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на 1 січня календарного року, складав 2102 грн.; відповідно до розрахункового листа за 2020 рік військової прокуратури об`єднаних сил про складові заробітної плати/грошового забезпечення позивач отримував надбавку за військове звання «майор юстиції» за 2020 рік, до свого звільнення у розмірі 1340 грн.
9. З наведеного, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил безпідставно не враховано вищевказані положення, а відтак зменшено грошове забезпечення позивача, розрахованим з урахуванням окладу за військове звання «майор юстиції» та інших виплат при звільненні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
10. Не погодившись із зазначеними судовими рішеннями Спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, відповідач просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11.05.2021 та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11.10.2021, та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
11. Підставою касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України а саме, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені у постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі №761/17387/17 щодо врахування додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова допомога при звільнені в одному випадку та у постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі №520/5794/2020 щодо питання визначення розрахункової величини для обчислення окладу за військовим званням із взяттям за основу такого розрахунку розмір мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
12. Щодо першої позиції, касатор, окрім іншого, зазначає, що винагорода за участь в АТО/ООС належить до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, який не враховується при обчисленні та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців.
13. Щодо другої позиції, касатор, окрім іншого зазначає, що примітка до нормативно-правового акту носить інформаційний характер, не може містити норм права і не може визначати яку саме розрахункову величину слід використовувати при обчисленні окладів; під час розв`язання правової колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону № 1774-VIII та пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, та примітки додатку 14 Постанови № 704, перевагу належить віддати положенням закону, як акту права вищої юридичної сили; згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатний осіб, визначених Законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
14. Окрім того, на переконання касатора, судами попередніх інстанцій розгляд даної справи помилково здійснено у порядку спрощеного позовного провадження, що є додатковою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень в силу положень статті 353 КАС України.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
15. Касаційна скарга Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил до Верховного Суду надійшла 20 грудня 2021 року.
16. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2021 визначено склад колегії суддів: головуючий суддя Жук А.В, судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
17. Ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері об`єднаних сил на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 11 травня 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 11 жовтня 2021 року у справі №200/11472/20-а.
18. Ухвалою Верховного Суду від 07 червня 2022 року дану справу призначено до письмового розгляду за наявними у ній матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
19. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій.
20. Згідно з довідкою військової прокуратури об`єднаних сил № 15-573 від 25.08.2020 ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичної операції з 12 червня 2015 року по 30 квітня 2018 року.
21. Відповідно до витягу із послужного списку майор юстиції ОСОБА_1 з 23 червня 2006 року по 12 червня 2015 року проходив службу у ЗС України.
22. З 12 червня 2015 року проходив службу у військової прокуратури об`єднаних сил.
23. Згідно з витягом з наказу № 229 від 17.08.2015 позивач з 12 червня 2015 року прибув до прокуратури Донецького гарнізону Південного регіону України.
24. Відповідно до витягу з наказу Генерального штабу ЗС України № 8/ДСК від 08.06.2018 залучається до складу сил і засобів об`єднаних сил особовий склад Генеральної прокуратури України.
25. Згідно із наказом № 587к від 10.09.2020 про оголошення вислуги років військовослужбовцям військової прокуратури об`єднаних сил станом на 01 вересня 2020 року позивачу оголошено вислуга років 28 років 6 місяців.
26. Наказом № 568 к від 10.09.2020 ОСОБА_1 звільнений з військової служби у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів з виплатою одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 18 повних календарних років.
27. Відповідно до розрахункових листів за 2020 рік позивачу при звільненні сплачено, окрім поточних виплат (оклад, звання, вислуга, надбавка за ОВЗ, премія, індексація доходів, винагорода АТО), такі види грошового забезпечення: компенсація за невикористану відпустку в сумі 191031,40 грн., допомога військовим при звільнені в сумі 267246,00 грн.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
28. Дане касаційне провадження відкрито на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України, а саме застосування судом норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі №761/17387/17 щодо врахування додаткової грошової винагороди до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова допомога при звільнені в одному випадку та у постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі №520/5794/2020 щодо питання визначення розрахункової величини для обчислення окладу за військовим званням із взяттям за основу такого розрахунку розмір мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
29. Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
30. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
31. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття даного касаційного провадження та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
32. У постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі №761/17387/17 суд касаційної інстанції, окрім іншого дійшов висновків, що історичний (в історичному розвитку) та нормативний підхід до розуміння положень постанови КМУ №889 в системному зв`язку із нормами статей 9 і 15 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011- ХІІ та правилами Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, дають підстави стверджувати, що винагорода, встановлена постановою №889, не входить до структури і складу грошового забезпечення військовослужбовців, з якого нараховується й виплачується одноразова грошова допомога на підставі пункту 2 статті 15 Закону № 2011-ХІІ; Ця винагорода має окремий, особливий і разовий вираз виплати, позаяк виплачується тільки тим категоріям військовослужбовцям, перелік яких наведений у цій постанові, і тоді, коли у фонді грошового забезпечення наявні (передбачені) кошти для її виплати; вона (винагорода) виплачується як доповнення до суми грошового забезпечення; Виплата цієї винагороди ставиться в залежність від порядку й умов, що нормативно встановлені розпорядником коштів, відповідно до яких, зокрема, щомісячна її виплата можлива, коли військовослужбовець перебуває на військовій службі, і водночас вона не включається до складу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
33. При вирішенні питання подібності правовідносин у судових справах, колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 конкретизувала, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (п. 39).
34. Проаналізувавши обставини та висновки Верховного Суду у справі №761/17387/17, колегія суддів не вважає їх релевантними для застосування у даній справі та вважає за необхідне зазначити наступне.
35. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.