ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2022 року
м. Київ
справа №600/524/21-а
адміністративне провадження № К/9901/44628/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,
суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №600/524/21-а
за позовом ОСОБА_1
до військової частини А2195
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року (головуючий суддя: Левицький В.К.)
і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року (головуючий суддя: Сушко О.О, судді: Залімський І.Г., Мацький Є.М.)
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2021 року ОСОБА_1 пред`явив позов до військової частини А2195, у якому просив суд:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування й невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 1 листопада 2017 року до 31 жовтня 2020 року в повному обсязі;
2) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 1 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року, а в період з 1 березня 2018 року до 31 жовтня 2020 року не врахування абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078;
3) зобов`язати відповідача нарахувати й виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 1 березня 2018 року до 31 жовтня 2020 року в сумі: 135499,98 грн, із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з 1 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року, а в період з 1 березня 2018 року до 31 жовтня 2020 року з врахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що за період перебування на військовій службі з 1 листопада 2017 року до 31 жовтня 2020 року відповідач не нарахував і не виплатив йому індексацію грошового забезпечення в належному розмірі.
Так, позивач вказував, що відповідач у період з 1 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року протиправно не враховував січень 2008 року як місяць, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць).
Одночасно з цим, позивач стверджував, що у період з 1 березня 2018 року до 31 жовтня 2020 року відповідач не врахував абзаци 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, у зв`язку з чим у не повному обсязі здійснював нарахування й виплату індексації грошового забезпечення.
Короткий зміст судових рішень і мотиви їхнього ухвалення
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року, позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність військової частини А2582 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 листопада 2017 року до 30 листопада 2018 року;
- зобов`язано військову частину А2582 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 1 листопада 2017 року до 30 листопада 2018 року, з урахуванням окреслених у мотивувальній частині рішення висновків та правової оцінки суду.
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Суди виходили з того, що індексація грошового забезпечення є однією з державних гарантій і через приписи законодавства відповідач повинен був її виплачувати у зв`язку зі зростанням інфляції. Указавши на те, що відповідач у період з 1 листопада 2017 року до 30 листопада 2018 року не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення, суди констатували протиправність її невиплати.
Також суди зауважили, що базовими місяцями для індексації є січень 2008 року і березень 2018 року, позаяк у ці місяці були підвищені посадові оклади. Водночас, пославшись на дискреційні повноваження відповідача, суди зазначили, що саме відповідач визначить базовий місяць для нарахування й виплати індексації, а тому констатували передчасність позовної вимоги про зобов`язання його здійснити розрахунок індексації з урахуванням січня 2008 року як базового місяця.
Стосовно виплати індексації за період з 1 березня 2018 року до 31 жовтня 2020 року, то суди зауважили, що спірним питанням є правомірність невиплати позивачу фіксованої суми індексації грошового забезпечення в розмірі: 3713,08 грн на місяць.
У цьому контексті суди зазначили, що у березні 2018 року посадовий оклад позивача збільшився, тож його дохід у порівняні з лютим 2018 року підвищився, а відтак березень указаного року став базовим для розрахунку індексації. Водночас, суди вказали, що поріг індексації, розрахований наростаючим підсумком з 1 березня 2018 року до листопаду 2018 року, не перевищив 103 відсотки. На основі цього суди дійшли висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, виходячи із фіксованої величини в розмірі: 3713,08 грн до періоду з 1 березня 2018 року до 31 жовтня 2020 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги і відзиву
Частково не погоджуючись із указаними судовими рішеннями, 3 грудня 2021 року позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду.
Скаржник просить скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 листопада 2021 року та змінити резолютивну частину рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 13 травня 2021 року, виклавши її абзаци другий і третій у такій редакції:
"Визнати протиправною бездіяльність військової частини А2582 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 1 листопада 2017 року до 31 жовтня 2020 року в повному обсязі.
Зобов`язати військову частину А2582 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 1 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), а за період з 1 березня 2018 року до 31 жовтня 2020 року відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, і здійснити виплату з урахуванням виплачених сум індексації".
В обґрунтування підстав касаційного оскарження позивач покликається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України").
Скаржник стверджує, що суди неправильно застосували пункти 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, указуючи на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування цих норм у подібних правовідносинах.
У цьому контексті скаржник наполягає на помилковості висновків судів щодо відсутності підстав для зобов`язання відповідача застосувати січень 2008 року як базовий місяць для обчислення індексації грошового забезпечення за період з 1 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року.
Також стверджує, що суди дійшли неправильного висновку стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог у частині спірного періоду з 1 березня 2018 року до 31 жовтня 2020 року.
У лютому 2022 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить цю скаргу залишити без задоволення, а судові рішення, які оскаржуються, без змін. В обґрунтування своєї позиції покликається на безпідставність доводів і вимог скаржника. Стверджує, що суди ухвалили судові рішення з правильним застосуванням норма матеріального права.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
З 1 листопада 2017 року до 31 жовтня 2020 року ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій часині А2582.
На підставі наказів командира військової частини А2582 №61-РС від 27 липня 2020 року (по особовому складу), №222 від 30 жовтня 2020 року (по стройовій частині) ОСОБА_1 був звільнений з військової служби у запас згідно з підпунктом "а" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (у зв`язку із закінченням строку контракту), вирішено його вважати таким, що здав справи і посаду 31 жовтня 2020 року та направлено для зарахування на військовий облік до Івано-Франківського МВК Івано-Франківської області.
З 31 жовтня 2020 року ОСОБА_1 виключений зі списків особового складу та всіх видів грошового забезпечення.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
Частинами першою-третьою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - "Закон №2011-XII") передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-ХІІ від 3 липня 1991 року (надалі - "Закон №1282-ХІІ").
Положеннями статті 1 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (надалі - "Порядок №1078").
Відповідно до пункту 1 Порядку, цей акт визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 1 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з пунктом 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
До чергового підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Згідно з ухвалою Верховного Суду від 22 грудня 2021 року касаційне провадження у справі відкрито з метою перевірки доводів скарги, яка подана на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
У межах доводів та вимог касаційної скарги спірним є питання визначення базового місяця, який належить застосувати при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за період з 1 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року включно, а також питання індексації грошового забезпечення у період з 1 березня 2018 року до 31 жовтня 2020 року.
Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Суд виходить з такого.
Суди попередніх інстанції дійшли висновку про передчасність позовних вимог стосовно визначення січня 2008 року як базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів за період з 1 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року, пославшись на дискреційні повноваження відповідача.
Колегія суддів Верховного Суду не може погодитися з указаним висновком.
Згідно з частиною п`ятою статті 55 Конституції України, кожному гарантується захист своїх прав, свобод та інтересів від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Під ефективним засобом (способом) судового захисту слід розуміти такий, що призводить до бажаних наслідків, дає найбільший ефект для відновлення юридичного становища особи, яке існувало до порушення її прав чи законних інтересів. Тому ефективний спосіб захисту має забезпечити поновлення порушеного права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження".
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 5 квітня 2005 року у справі "Афанасьєв проти України" (заява №38722/02) засіб захисту повинен бути "ефективним", як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.
Конституційний Суд України у рішенні від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9).
З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про те, що вирішення питання щодо визначення базового місяця, який належить застосувати при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за період з 1 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року, сприятиме досягненню мети правосуддя та цілей ефективного захисту судом порушеного права позивача.
Указаний висновок відповідає правовій позиції і підходу, які застосував Верховний Суд у постанові від 12 травня 2022 року у справі №580/3335/21 з подібними правовідносинами (пункти 26-34).
У цьому контексті колегія суддів зазначає, що з аналізу положень Закону №2011-XII і Закону №1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації (пункти 43-44 постанови Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі №380/1513/20).
Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19 липня 2019 року у справі №240/4911/18, від 7 серпня 2019 року у справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 року у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.
Стосовно дискреційних повноважень, Верховний Суд уже зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
Наведені висновки викладені у постановах Верховного Суду, зокрема, від 13 грудня 2018 року у справі №802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17.
Стосовно справ з подібними правовідносинами, то Верховний Суд у своїй практиці указував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.
Зазначені висновки Суд виклав у постановах від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20.
Колегія суддів звертає увагу на те, що після подання касаційної скарги й відкриття провадження у цій справі, Верховний Суд виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Так, розтлумачивши пункти 2, 5, 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, у згаданих справах №400/1118/21 і 420/3593/20 Верховний Суд указав, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Одночасно з цим, Суд зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Зрештою на основі аналізу наведених норм Суд дійшов висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Правовідносини у наведених справах і справі ОСОБА_1 є подібними, а відтак указаний висновок є релевантним до цієї справи.
У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців.
Указана постанова була чинна з 1 січня 2008 року до 1 березня 2018 року.
З січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року №704, якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.
Отже, відповідно до положень Порядку №1078, січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 1 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року.
З огляду на вказане та з метою ефективного захисту порушеного права позивача на отримання в повному обсязі індексації грошового забезпечення у період з 1 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року, колегія суддів дійшла висновку про необхідність визначення січня 2008 року базовим місяцем для обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за вказаний період. Тож рішення судів попередніх інстанцій в цій частині належить змінити.
Стосовно індексації грошового забезпечення у період з 1 березня 2018 року до 31 жовтня 2020 року колегія суддів звертає увагу на таке.
За змістом позовної заяви і касаційної скарги, ОСОБА_1 стверджує, що відповідач усупереч приписам пункту 5 Порядку №1078 з 1 березня 2018 року не виплачував йому фіксовану суму індексації грошового забезпечення в розмірі: 3713,08 грн в місяць.
Суди встановили, що відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення, зокрема, з 1 березня 2018 року до 30 листопада 2018 року. Одночасно з цим, суди з`ясували, що з 1 грудня 2018 року до 31 жовтня 2020 індексація грошового забезпечення виплачувалася із врахуванням березня 2018 року як базового місяця.
У цьому контексті насамперед колегія суддів зауважує, що позовні вимоги ОСОБА_1 про застосування щомісячної фіксованої індексації ґрунтуються на положеннях Порядку №1078 у редакції, яка не діяла на час виникнення спірних правовідносин.
Так, Закон України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядок №1078 у період існування спірних правовідносин (з 1 березня 2018 року до 31 жовтня 2020 року) не містили в собі такого поняття як "фіксована сума індексації".
Зазначений термін використовувався у додатку 4 "Приклад проведення індексації у разі підвищення грошових доходів" до Порядку №1078, однак лише у редакції, яка діяла до 15 грудня 2015 року.
Крім цього, як з`ясували суди, за офіційними даними Державної служби статистики України у березні 2018 року щодо лютого того ж року індекс споживчих цін становив 101,1 відсотки, а поріг індексації розрахований наростаючим підсумком з 1 березня 2018 року до листопада 2018 року включно не перевищив 103 відсотки.
Також суди попередніх інстанцій встановили, що у березні 2018 року посадовий оклад позивача збільшився з 740,00 грн до 3260,00 грн і, відповідно, підвищився його грошовий дохід.
Докази того, що розмір підвищення грошового доходу є нижчим за суму індексації, матеріали справи не містять.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для нарахування позивачу індексації грошового забезпечення як різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу, виходячи із фіксованої величини до періоду з 1 березня 2018 року до 31 жовтня 2020 року.
Разом з цим, встановивши, що величина індексу споживчих цін з 1 березня 2018 року до 30 листопада 2018 року не перевищила порогу інфляції у розмірі 103 відсотка, суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин пункт 1-1 Порядку №1078, згідно з яким у такому разі індексація грошових доходів населення не проводиться.
Внаслідок цього темпоральні рамки протиправної бездіяльності суди прив`язали до усього часу, протягом якого відповідач не нараховував і не виплачував позивачу індексацію грошового забезпечення. Однак суди не зауважили, що за встановлених обставин справи пункти 1-1, 5 Порядку №1078 допускали можливість ненарахування індексації грошового забезпечення позивача з 1 березня 2018 року до 30 листопада 2018 року.
У результаті указаної помилки суд першої інстанції у своєму рішення, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування й невиплати позивачу спірної індексації, указавши її період з 1 листопада 2017 року до 30 листопада 2018 року. Тобто, внаслідок неправильного застосування матеріального закону суди помилково включили до означених часових меж період з 1 березня 2018 року до 30 листопада 2018 року. Тож оскаржувані рішення в цій частині належить змінити.
За приписами статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
Отже, як суд першої інстанції, так і апеляційний суд, належним чином установивши фактичні обставини справи, допустили неправильне застосування норм матеріального права і дійшли помилкових висновків щодо: 1) відмови у задоволенні позовних вимог в частині визначення січня 2008 року як базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за період з 1 листопада 2017 року до 28 лютого 2018 року; 2) часових меж протиправної бездіяльності відповідача, помилково включивши до неї період з 1 березня 2018 року до 30 листопада 2018 року.
За наведеного правового регулювання та обставин справи касаційну скаргу належить задовольнити частково і у порядку статті 351 КАС України змінити рішення судів попередніх інстанцій в частині визначення базового місяця індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 та часових рамок протиправної бездіяльності відповідача.
З огляду на результат касаційного розгляду і відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрат не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України,