ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2022 року
м. Київ
справа № 2-а-9851/10/2670
адміністративне провадження № К/9901/19445/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2016 (головуючий суддя - Погрібніченко І.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 (головуючий суддя - Вівдиченко Т.Р., судді: Мамчур Я.С., Сорочко Є.О.) у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «СБЕРБАНК» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, третя особа- Національний банк України, про скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В :
У червні 2010 року Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» (процесуальним правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «СБЕРБАНК»; далі - ПАТ «СБЕРБАНК», банк, товариство, позивач) звернулося до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (процесуальним правонаступником якої є Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників; далі - ГУ ДФС, відповідач), у якому, посилаючись на норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 N334/94-ВР (чинного на час виникнення спірних відносин; Закон втратив чинність з 01.01.2013 згідно з Податковим кодексом України від 02.12.2010 N2755-VI; далі - Закон №334/94-ВР), просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача від 30.11.2009 N0001134310/0, від 18.02.2010 N0001134310/1, від 26.04.2010 N0001134310/2, від 23.06.2010 N0001134310/3, згідно з якими банку були донараховані податкові зобов`язання та застосовані штрафні (фінансові) санкції з податку на прибуток на суму 10' 713' 855,71 грн (5' 019' 332,30 грн - за основним платежем, 5' 694' 523,41 грн - штрафні (фінансові) санкції).
Справа розглядалась судами неодноразово.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 27.01.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2011, позов задовольнив повністю.
Вищий адміністративний Суд України ухвалою від 18.11.2015 (провадження №К/9991/46384) скасував зазначені судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.11.2009 №0001134310/0, від 18.02.2010 №0001134310/1, від 26.04.2010 №0001134310/2, від 23.06.2010 №0001134310/3 в частині донарахування податкових зобов`язань (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у сумі 10' 585' 527,30 грн і в цій частині направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції, в решті судові рішення залишив без змін.
За наслідками нового розгляду справи в частині позовних вимог Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 30.09.2016 в задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що створення банком страхового резерву у період, охоплений перевіркою, з віднесенням його до складу валових витрат є безпідставним, оскільки банк не здійснював фактичні виплати за відкритими кредитними лініями та іншими видами кредитів, гарантій тощо, і між банком як кредитором та його контрагентами не існувало боргових відносин.
Суд апеляційної інстанції з таким обґрунтуванням погодився та ухвалою від 08.11.2016 постанову суду першої інстанції залишив без змін.
ПАТ «СБЕРБАНК» подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.09.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.
На обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на неврахування правових висновків Верховного Суду України та порушення судами першої та апеляційної інстанцій вимог статті 159 Кодекс адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.
Зокрема, позивач зазначає про правомірність формування ним валових витрат у спірному періоді, оскільки можливий ризик, який і зумовив необхідність створення страхового резерву, існує в усіх кредитних операціях банку тощо, що становлять його господарську діяльність, результат якої своєю чергою залежить від діяльності контрагента; ризик виникає кожного разу коли банк надає кошти, бере зобов`язання про їх надання; банк створює страхові резерви за рахунок валових витрат (до 10 відсотків) за виставленими гарантіями, тобто такими, які набрали чинності та не припинили свою дію.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22.11.2016 відкрив касаційне провадження у цій справі.
Відповідач правом на подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вказана касаційна скарга була передана на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права і дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.