ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2022 року
м. Київ
справа № 826/6491/17
адміністративне провадження № К/9901/4301/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Чумаченко Т.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року (суддя Шрамко Ю.Т.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року (головуючий суддя Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі №826/6491/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,-
ВСТАНОВИВ:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, підприємець) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2017 року №0000331306, №0000341306, вимоги від 28 березня 2017 року №Ф-0000311306 та рішення від 28 березня 2017 року №0000321306.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він правомірно включив витрати на придбання автомобільних запчастин, рекламних послуг, послуг шиномонтажу до складу валових витрат у 2014-2015 роках. Вважає, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності, витрати позивача підтверджується належним чином оформленими первинними документами.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28 березня 2017 року №0000331306, №0000341306, вимогу від 28 березня 2017 року №Ф-0000311306 та рішення від 28 березня 2017 року №0000321306.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з правомірності формування позивачем витрат у 2014-2015 роках на підставі відповідних первинних документів.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування положень пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 4 частини 1 статті 1, статей 6-7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI); порушення норм процесуального права, зокрема, положень статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Скаржник наполягає на тому, що позивачем занижено оподатковуваний дохід за 2014-2015 роки на загальну суму 966 003,30 грн у зв`язку із завищенням валових витрат по господарським операціям з придбання запчастин, шиномонтажу та ремонту, які не були підтверджені первинними документами; не нараховано, не утримано і не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та єдиний соціальний внесок.
Верховний Суд, дослідивши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 по 31 грудня 2015 року, за наслідком якої складено акт від 21 грудня 2016 року №2026/13-01/2768817955 (далі - акт перевірки).
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2017 року № 0000611306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 47627,83 грн; вимога від 24 січня 2017 року № Ф-0000631306; рішення від 24 січня 2017 року №0000641306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску у розмірі 25775,02 грн; податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2017 року №0000621306, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з військового збору у розмірі 1 024,84 грн.
За результатами адміністративного оскарження прийнятих рішень, податковим органом прийнято рішення від 13 березня 2017 року №1830/Т/26-15-10-02-16, яким вказані податкові повідомлення-рішення, рішення та податкову вимогу скасовано.
Контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 28 березня 2017 року № 0000331306 та №0000341306; вимогу від 28 березня 2017 року №Ф-0000311306 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 112450,74 грн; рішення від 28 березня 2017 року №0000321306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 19 205,29 грн.
Рішеннями Державної фіскальної служби України від 27 квітня 2017 року № 5858/Т/55-99-11-02-01-14 та від 28 квітня 2017 року № 5978/Т/99-99-11-02-02-25 скарга ФОП ОСОБА_1 на оскаржувані рішення залишена без розгляду.
Актом перевірки встановлені порушення:
пункту 44.1 статті 44, пункту 177.4 статті 177 ПК України, що призвело до завищення позивачем витрат у 2014 році у сумі 911 345,06 грн; підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 ПК України, в наслідок чого завищено витрати у 2015 році щодо придбаних автомобільних запчастин та шиномонтажу у загальній сумі 546 58,24 грн;
пункту 177.2 статті 177, пункту 167.1 статті 167 ПК України, в наслідок чого позивачем занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 161881,17 грн;
підпунктів 1.1, 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, пункту 162.1 статті 162 ПК України, що призвело до заниження до сплати у бюджет за 2015 рік військового збору у сумі 819,87 грн;
пункту 4 частини першої статті 1, пункту 1 частини 2 статті 6, частини 2 статті 7, частини 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону № 2464-VI, в наслідок чого занижено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який підлягає сплаті в бюджет у сумі 112 450,74 грн.
Податковий орган, приймаючи спірні рішення висновувався на висновках акту перевірки щодо завищення позивачем валових витрат за рахунок непідтвердження відповідними первинними документами господарських операцій позивача з його контрагентами з придбання запчастин, шиномонтажу та ремонту.
Суди, приймаючи рішення, дійшли висновку про підтвердження належними первинними документами валових витрат позивача та правомірність включення витрат з придбання запчастин, шиномонтажу та ремонту до складу валових витрат позивача.
Судами попередніх інстанцій устанолвено та підтверджується матеріалами справи, що позивач мав господарські відносини із контрагентами: ТОВ "INTER CARS UKRAINE", МПП «Асва», ТОВ «Юавто», ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ТОВ «АВ Сплав», ПП «Турбо-Центр», ФОП ОСОБА_4 , ТОВ «Укравтоклимат», ТОВ «Технічний центр «Анкомтех», ТОВ «ТПК Промімпекс», ТОВ «Ирбис-Авто», ПП «Автопрофіль», ТОВ «Оріон Плюс», ТОВ «Сінта-груп», ТОВ «Профіпартс», ФОП ОСОБА_5 , ТОВ «Автоцентр «Алмаз», ПАТ «АТП Атлант», ТОВ «Афсо», ТОВ «Укртракпартс», ПП «Автопромпідшипник», ТОВ «Інойл-Сервіс», ПП «Бендікс», ФОП ОСОБА_6 , ТОВ «Еліт-Україна», ТОВ «Автотехцентр-3000», ПП «Автокар», ДАТП «Алкон-Авто», ФОП ОСОБА_7 , ТОВ «Економус Україна», ФОП ОСОБА_8 , ТОВ «Техноконтроль», ПП «Плазма-Майстер», ДП «Гольфстрім», ТОВ «Автодистриб`юшн Карго Партс» з постачання автомобільних запчастин, надання послуг з шиномонтажу, ремонту, надання рекламних та інших послуг за відповідними договорами постачання і надання послуг.
На виконання зазначених господарських операцій позивачем надано договори, рахунки на оплату, акти передання-прийняття дорожнього транспортного засобу, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, видаткові накладні, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, банківські виписки, акти надання послуг, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підтверджують відповідні поставки, надання послуг з шиномонтажу, ремонту, надання рекламних та інших послуг.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків (в редакції до 1 січня 2015 року).