ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2022 року
м. Київ
справа №500/1238/20
адміністративне провадження № К/9901/36748/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Стрелець Т.Г., Шарапи В.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 500/1238/20
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ГУ ПФУ
на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 16.07.2020, ухвалене у складі головуючого судді Осташа А.В.
та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2020, ухвалену у складі колегії суддів: головуючої судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Сеника Р.П., Хобор Р.Б.,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. 26.05.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом, у якому просив:
визнати протиправними дії відповідача щодо непроведення йому перерахунку та виплати підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII), що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік);
зобов`язати ГУ ПФУ здійснити йому з 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що він є непрацюючим пенсіонером та проживає у м. Заліщики Заліщицького району Тернопільської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, а тому, ураховуючи рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018, він має право на отримання з цієї дати підвищення до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати.
2. Тернопільський окружний адміністративний суд рішенням від 16.07.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.12.2020, частково задовольнив позовні вимоги:
визнав протиправними дії ГУ ПФУ щодо ненарахування та невиплати з 17.07.2018 підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік);
зобов`язав ГУ ПФУ здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік) з 17.07.2018 по 28.01.2019, з 13.04.2019 по 27.10.2019 та з 11.04.2020.
3. 28.12.2020 ГУ ПФУ звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, та наявність передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підстави, просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
4. Верховний Суд ухвалою від 09.02.2021 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. У справі, яка розглядається суди встановили, що ОСОБА_1 проживає у м. Заліщики Заліщицького району Тернопільської області, яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української Радянської Соціалістичної Республіки від 23.07.1991 № 106, віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Також судами встановлено, що позивач є пенсіонером та перебуває на обліку у ГУ ПФУ як отримувач пенсії.
13.05.2020 ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, у якій просив здійснити з 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII.
Відповідач своїм листом від 20.05.2020 відмовив позивачу у задоволенні такої заяви, мотивуючи відмову тим, що Законом України від 04.02.2016 № 987-VIII «Про внесення зміни до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 987-VIII) до Закону № 796-XII включено статтю 39, яка передбачає встановлення доплати виключно громадянам, які працюють у зоні відчуження.
Вважаючи такі дії ГУ ПФУ щодо відмови у перерахунку пенсії протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що місто Заліщики Заліщицького району Тернопільської області віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю, а також з того, що рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018 відновлено дію статті 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, що діяла до 01.01.2015, а тому позивач має право на отримання підвищення до пенсії як непрацюючий пенсіонер, що проживає на території зони радіоактивного забруднення - зони посиленого радіоекологічного контролю, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-ХІІ, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
7. Касаційна скарга відповідача мотивована тим, що суди попередніх інстанцій щодо спірних правовідносин неправильно застосували положення статті 39 Закону № 796-XII, у зв`язку з чим дійшли помилкових висновків щодо наявності підстав для нарахування та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території зони радіоактивного забруднення.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
8. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, виходить із наступного.
9. За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
10. Стаття 39 Закону № 796-ХІІ у редакції, чинній до 01.01.2015, передбачала: «Громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах:
- у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Громадянам, які працюють у зоні відчуження, а також у зоні безумовного (обов`язкового) відселення після повного відселення жителів, за рішенням Адміністрації зони відчуження, встановлюється доплата згідно з положенням, затвердженим Кабінетом Міністрів України.».
11. 28.12.2014 прийнято Закон України № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), який набрав чинності 01.01.2015 та підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого внесено зміни до Закону № 796-ХІІ шляхом виключення статей 31, 37, 39 та 45.
12. 01.01.2016 набрав чинності Закон № 987-VIII, яким до Закону № 796-ХІІ включено статтю 39 такого змісту: «Громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України».
13. Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ. Вирішено, що положення підпункту 7 пункту 4 розділу І Закону № 76-VІІІ визнані неконституційними та втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
14. За змістом частин другої і третьої статті 152 Конституції України, закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
15. Закон № 796-ХІІ не регламентує питання поділу території на відповідні зони, режим їх використання та охорони, умови проживання та роботи населення, господарську, науково-дослідну та іншу діяльність у цих зонах тощо.
16. Зазначені правовідносини, зокрема питання поділу території на відповідні зони, врегульовано Законом України від 27.02.1991 № 791а-ХІІ «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 791а-ХІІ), стаття 2 якого визначає категорії зон радіоактивного забруднення.