ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2022 року
м. Київ
справа № 640/22582/19
адміністративне провадження № К/9901/36449/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шевцової Н.В.,
суддів: Мацедонської В.Е., Данилевич Н.А.,
розглянувши у порядку спрощеного провадження як суд касаційної інстанції без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 640/22582/19
за позовом ОСОБА_1
до Генеральної прокуратури України, Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича
про поновлення на роботі,
за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора
на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року, прийняту в складі колегії суддів: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Ганечко О.М., Василенка Я.М.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог.
1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Генеральної прокуратури України (далі - відповідач-1), Генерального прокурора Рябошапки Руслана Георгійовича (далі - відповідач-2), у якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року №1127ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру";
1.2. поновити ОСОБА_1 з 19 жовтня 2019 року на посаді начальника управління організації участі прокурорів в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України або іншій рівнозначній функціональним обов`язкам заступника начальника управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах, яка буде існувати на час винесення рішення;
1.3. стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. На обґрунтування позову позивач зазначив, що наказ про його звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) є протиправним та незаконним з огляду на відсутність у цьому наказі конкретної правової підстави звільнення, що є порушенням принципу правової визначеності; станом на день видання спірного наказу ліквідації, реорганізації або скорочення чисельності або штату Генеральної прокуратури України не відбулося; позивача не попереджено про звільнення; спірний наказ суперечить положенням Конституції України, актам міжнародного законодавства, Закону № 1697-VII є дискримінаційним та порушив право позивача на працю.
3. У поданому до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву відповідачі-1 проти задоволення позовних вимог заперечував та звертав увагу суду на те, що позивача звільнено на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII у зв`язку з неподанням у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію. При цьому, відповідач-1 наполягав на тому, що відповідно до підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX (далі - Закон № 113-IX) звільнення прокурорів на підставі пункту 9 статті 51 Закону № 1697-VII здійснюється за умови настання однієї з підстав, передбачених підпунктами 1-4 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-ІХ.
ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 з 1998 року працював в органах прокуратури, зокрема, згідно з наказом Генерального прокурора України від 31 січня 2018 року № 72ц позивач обіймав посаду заступника начальника управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах.
5. Наказом Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 1127ц позивача звільнено з посади заступника начальника управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 статті 51 Закону № 1697-VII з 18 жовтня 2019 року.
5.1. Підставою для прийняття цього наказу послугувало неподання прокурором Генеральної прокуратури України у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора (підпункт 1 пункту 19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX).
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
6. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.
7. Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки підставою для прийняття спірного наказу послугувало неподання прокурором Генеральної прокуратури України у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора (підпункт 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX), то підстави для визнання протиправним та скасування наказу Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року № 1127ц про звільнення позивача відсутні.
7.1. Так, суд першої інстанції указав на те, що на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження. При цьому, 25 вересня 2019 року набрав чинності Закон № 113-IX, яким запроваджено реформування системи органів прокуратури. Нормами спеціального законодавства регламентовано чітку процедуру та умови звільнення і переведення прокурорів до Офісу Генерального прокурора у зв`язку з реформуванням органів прокуратури. Разом з тим, зазначена процедура зумовлює необхідність подання прокурором відповідної заяви про намір пройти атестацію у зв`язку з реформуванням органів прокуратури. Законом №113-ІХ прямо передбачено підставу для звільнення, в тому числі, у випадку неподання заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію - на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII і для звільнення за вказаною підставою не є необхідним формальне проведення процедури ліквідації або реорганізації Генеральної прокуратури України як юридичної особи.
8. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02 вересня 2021 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 квітня 2021 року та прийнято постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.
8.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 17 жовтня 2019 року №1127ц про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника управління представництва інтересів держави в суді Департаменту підтримання обвинувачення та представництва інтересів держави в судах Генеральної прокуратури України та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
8.2. Поновлено позивача на посаді начальника управління організації участі прокурорів в суді Департаменту представництва інтересів держави в суді Генеральної прокуратури України, або на рівнозначній посаді в Офісі Генерального прокурора з 19 жовтня 2019 року.
8.3. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 19 жовтня 2019 року по 02 вересня 2021 року.
9. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги позивача, суд апеляційної інстанції виходив з того, що запровадження передбачених Законом № 113-IX змін має супроводжуватися ліквідацією чи реорганізацією органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або ж скороченням кількості прокурорів органу прокуратури, адже правовим наслідком відмови від проходження атестації або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної чи окружної прокуратури, а також неуспішного проходження атестації або відсутності вакантної посади є звільнення прокурора з посади саме на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII. На думку суду апеляційної інстанції, звільнення прокурора з посади із посиланням на вказану норму права, за відсутності ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, є необґрунтованим. Оскільки, за висновком суду апеляційної інстанції, атестацію було розпочато за відсутності фактів ліквідації чи реорганізації органу прокуратури або скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, тому спірний наказ про звільнення позивача є протиправним та підлягає скасування, а позивач - поновленню на посаді.
9.1. Визначаючи спосіб захисту прав, які були порушені внаслідок незаконного звільнення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність застосування частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України та поновлення позивача на раніше займаній посаді.
9.2. Розраховуючи середній заробіток за час вимушеного прогулу, суд апеляційної інстанцій застосував Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.
ІV. Касаційне оскарження
10. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, Офіс Генерального прокурора подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 06 жовтня 2021 року.
11. У касаційній скарзі скаржником зазначено, що вона подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
11.1. На обґрунтування наявності наведеної підстави касаційного оскарження скаржник зазначає, що апеляційним судом не враховано висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 26 листопада 2020 у справі № 200/13482/19-а, який полягає у тому, що саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII.
11.2. Скаржник також уважає, що висновок суду апеляційної інстанції про незаконність звільнення позивача з огляду на відсутність факту ліквідації чи реорганізації Генеральної прокуратури України не відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 29 вересня 2021 року у справі 640/24727/19, згідно з яким підставою для звільнення прокурора є настання однієї з підстав, визначених у підпунктах 1-4 пункту 19 цього розділу, зокрема й неподання прокурором у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про наміру зв`язку із цим пройти атестацію; і Закон не вимагає додаткової підстави для звільнення.
11.3. Крім того, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції при застосуванні статті 235 КЗпП України не урахував висновок Верховного Суду, викладені у постановах від 04 липня 2018 року у справі № 826/12916/15, від 06 березня 2019 року у справі № 824/424/16-а, від 13 березня 2019 року у справі № 826/751/16, від 07 липня 2020 року у справі № 811/952/15 та від 11 лютого 2021 року у справі № 814/197/15, відповідно до якого у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
12. У касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити у силі рішення суду першої інтенції.
13. Касаційна скарга містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі представника відповідача-1.
14. 10 серпня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора у зв`язку із доведенням наявності підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
15. 27 жовтня 2021 року справа № 640/22582/19 надійшла до Верховного Суду.
16. 15 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора, в якому позивач спростовує доводи касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
17. Відзив містить клопотання про здійснення розгляду справи за участі позивача.
18. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 08 червня 2022 року визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Шевцова Н.В., судді: Мацедонська В.Е., Данилевич Н.А.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
19. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (далі - Закон № 1697-VII, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
20.1. Статтею 4 Закону № 1697-VII установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
20.2. Прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом (частина третя статті 16 Закону № 1697-VII із змінами, внесеними згідно із Законом № 113-IX).
20.3. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII прокурор звільняється з посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури.
21. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-IX (далі - Закон № 113-IX, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
21.1. Згідно зі статтею 21 Закону № 113-IX у тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
21.2. Абзацами першим та другим пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113 установлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.