ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2022 року
м. Київ
справа №826/5313/16
адміністративне провадження № К/9901/25059/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
суддів: Хохуляк В.В., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві
на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.08.2016 (Суддя: Аблов Є.В.),
та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 (Судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В., Кучма А.Ю.),
у справі № 826/5313/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Леко Стайл"
до Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
ВСТАНОВИВ:
У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Леко Стайл» (далі - позивач, ТОВ «Леко Стайл») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23 березня 2016 року: № 0412615137, № 0402615137, № 0422615137.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві № 0402615137 від 23.03.2016 року в частині застосування до ТОВ «Леко Стайл» штрафних санкцій у розмірі 64020,00 грн.; №0412615137 від 23.03.2016 року в частині застосування до ТОВ «Леко Стайл» штрафних санкцій у розмірі 58366,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 серпня 2016 року, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов задоволено. Визнані протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0412615137 від 23 березня 2016 року № 0402615137 від 23 березня 2016 року, № 0422615137 від 23 березня 2016 року.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати судові рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Доводи касаційної скарги зводяться до відсутності господарських операцій з контрагентами ТОВ «Акватек Україна» за перевіряємий період, оскільки надані позивачем на підтвердження виконання умов договору поставки первинні документи, зокрема, видаткові та податкові накладні складені та підписані з боку контрагента позивача директором ТОВ «Акватек Україна» Кучеренком Віктором Олеговичем, якого згідно вироку Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08.07.2015 р. № 1-кп/130/174/2015 (130/1593/15-к) визнано винуватим та призначено йому покарання за ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України у виді штрафу у вигляді 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (фіктивне підприємництво). Також посилався на неврахування судом апеляційної інстанції, що ТОВ «Акватек Україна» укладено договір транспортного експедирування від 01.06.2013 року № 010312ВВ з ТОВ «Дана-С», проте згідно додаткового протоколу допиту підозрюваного ОСОБА_1 від 21 квітня 2016 року, ОСОБА_1 зазначено про організацію придбання ТОВ «Акватек Україна» та ТОВ «Дана-С», а вироком Вінницького міського суду вінницької області від 19 вересня 2016 року по справі № 127/9558/16-к ОСОБА_1 визнано винним у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 с. 27, ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205, ч. 1 ст. 209 Кримінального кодексу України. З врахуванням вказаних обставин скаржник посилався на неправильне застосування судом апеляційної інстанції принципу індивідуальної відповідальності платника податків з врахуванням відсутності реального характеру господарських операцій за перевіряємий період з ТОВ «Акватек Україна». До того ж скаржник посилався на правомірність застосування штрафних санкцій у розмірі 50 відсотків від суми нарахованого податкового зобов`язання, завищеної суми бюджетного відшкодування, з огляду на те, що підставою для визначення суми штрафу у відповідності до статті 120 Податкового кодексу України є саме наявність податкового повідомлення-рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 28.02.2013 року № 0000021540/5779/10/15-17-4 (яким підтверджується повторність здійснення платником податків дій щодо неподання або несвоєчасного подання податкових декларацій протягом року). При цьому податковий кодекс України не містить норми щодо узгодженості суми штрафу для визначення ознак повторності правопорушення, як і не містять матеріали справи доказів скасування податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та підтверджується матеріалами справи, на підставі направлення від 26.02.2016 року №109/26-15-13-07-02, відповідно до пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п. 81.1 ст. 81, п.82.2 ст.82 Податкового кодексу України, постанови заступника начальника першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ Міндоходів у Вінницькій області по матеріалам досудового розслідування, що внесено до ЄДРД за №32014020000000111 від 23.09.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1, 3 ст. 212 КК України, відповідачем проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Леко-Стайл» (код 37639233) з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства під час проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Акватек-Україна» (код 37058590) за період з 01.04.2011 року по 30.06.2014 року, за результатами якої складено акт перевірки №42/26--15-13-07-02/37639233 від 11.03.2016 року з висновками про порушення позивачем:
-пп.14.1.228 п.14.1 ст. 14, п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.8 ст. 138, пп.139.1.1 та п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 ПК України, п.1 та п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 2.5 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 256079 грн за 2013 рік;
-п. 44.1 ст. 44, п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 2.5 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 233464 грн., в тому числі в вересні 2013 року на суму 91985 грн, в жовтні 2013 року на суму 86214 грн., в листопаді 2013 року на суму 36326 грн., в лютому 2013 року на суму 18939 грн. завищення від`ємного значення податку на додану вартість у червні 2014 року на суму 40 624 грн (том 1 а.с. 15-40).
Вказаних висновків відповідач дійшов враховуючи відсутність господарських операцій з контрагентами ТОВ «Акватек Україна» за перевіряємий період, оскільки надані позивачем на підтвердження виконання умов договору поставки первинні документи, зокрема, видаткові та податкові накладні складені та підписані з боку контрагента позивача директором ТОВ «Акватек Україна» Кучеренком Віктором Олеговичем, якого згідно вироку Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 08.07.2015 р. № 1-кп/130/174/2015 (130/1593/15-к) визнано винуватим та призначено йому покарання за ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво) у виді штрафу у вигляді 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
За результатами перевірки 23 березня 2016 року відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення:
-№0422615137, яким ТОВ «Леко Стайл» зменшено суму від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 40624 грн (том 1 а.с. 41);
-№0402615137, яким ТОВ «Леко Стайл» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 384119,00 грн., в т.ч. 256079,00 грн. за основним платежем та 128040,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 42);
-№0412615137, яким ТОВ «Леко Стайл» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 350197,00 грн., в т.ч. за основним платежем 233464,00 грн. та 116733,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) (том 1 а.с. 43).
Надаючи оцінку спірним обставинам справи суд касаційної інстанції зазначає наступне.
Згідно підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.1 статті 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Кодексу).
Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Кодексу податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:
-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Разом з тим, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.