ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2022 року
м. Київ
справа №340/1675/20
адміністративне провадження №К/9901/25077/21, К/9901/25570/21, К/9901/30779/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шевцової Н.В.,
суддів: Данилевич Н.А., Мацедонської В.Е.
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження як суд касаційної інстанції без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу № 340/1675/20
за позовом ОСОБА_1
до Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Кіровоградської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії
за касаційними скаргами Кіровоградської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора та ОСОБА_1
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року, ухвалене у складі головуючого судді Петренко О.С.
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді Малиш Н. І., суддів: Баранник Н. П., Щербака А. А.
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог.
1. У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Кіровоградської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, в якому просив:
1.1. визнати протиправним та скасувати рішення №101 від 2 квітня 2020 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки", прийняте кадровою комісією № 1;
1.2. визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Кіровоградської області від 29 квітня 2020 року № 85 к, яким позивача звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30.04.2020;
1.3. поновити позивача в органах прокуратури на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області або рівнозначній посаді в органах прокуратури України;
1.4. стягнути з прокуратури Кіровоградської області (вулиця Велика Пермська, будинок 4 м. Кропивницький, 25006, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 02910025) на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу до моменту фактичного поновлення на посаді.
2. На обґрунтування позовної заяви позивач зазначав, що звільнення його на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" могло мати місце виключно у разі ліквідації, реорганізації чи скорочення штату прокуратури Кіровоградської області, однак таких перетворень відповідач не зазнавав.
2.1. Також позивач вказував на порушення процедури призначення та проведення атестації.
3. Представником Кіровоградської обласної прокуратури надано до суду письмовий відзив на позов, в якому останній заперечував проти задоволення вимог, посилаючись на те, що пунктом 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-IX від 19.09.2019, який на час виникнення спірних правовідносин був чинним та в установленому порядку не визнаний неконституційним, передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом, займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", зокрема, у разі прийняття рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором. Вказана норма є спеціальною щодо інших нормативно-правових актів, має імперативний характер та підлягає безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами.
3.1. Отже, у зв`язку з прийняттям Першою кадровою комісією рішення від 02 квітня 2020 року № 101 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки, наказом прокурора Кіровоградської області від 29 квітня 2020 року № 85к позивача правомірно звільнено із органів прокуратури
4. Представник Офісу Генерального прокурора у відзиві на позов заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" запроваджено реформування системи органів прокуратури. На виконання Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" цього Закону, з метою переведення позивача на посаду прокурора в обласній прокуратурі за його особистою заявою, під час складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, яка здійснювалася кадровою комісією, за наслідками проведеної атестації було прийнято рішення про неуспішне проходження атестації, що стало, на думку відповідача, законною підставою для видання прокуратурою області наказу про звільнення позивача з посади та органів прокуратури у відповідності до підпункту 2 пункту 19 Розділу ІІ Закону, при цьому, зазначив, що такої умови як прийняття прокуратурою рішення про ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури вказаним пунктом не передбачено, а юридичним фактом, що є підставою для звільнення, у цьому випадку є рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.
4.1. Також, відповідач посилається на дискреційні повноваження комісії при ухваленні рішень про успішне чи неуспішне проходження атестації.
4.2. На думку відповідача, доводи позивача з приводу протиправності його звільнення з посади в порушення положень Кодексу законів про працю України є необґрунтованими, оскільки норми Закону України "Про прокуратуру", які визначають умови і підстави звільнення прокурора з посади, а також прийнятий Закон від 19.09.2019 №113-ІХ, в даному випадку, є спеціальними по відношенню до інших нормативно-правових актів, у тому числі, до Кодексу законів про працю України, мають імперативний характер та підлягають безумовному виконанню уповноваженими органами та їх посадовими особами.
4.3. Крім того, представник Офісу Генерального прокурора вважає безпідставними доводи позивача про неправомочність кадрових комісій, оскільки їх створення та порядок роботи врегульовано Законом від 19.09.2019 року №113-ІХ та відповідним Порядком, затвердженим Генеральним прокурором.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
5. Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 працював в органах прокуратури.
6. 07 жовтня 2019 року позивачем подано заяву про переведення на посаду в обласну прокуратуру та про намір пройти атестацію.
7. 02 березня 2020 року позивач проходив іспит з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, за результатами якого отримав 69 балів, що підтверджується відомістю про результати тестування А4-8, яка міститься в матеріалах справи.
8. 02 квітня 2020 року рішенням №101 Кадрової комісії №1 про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора від позивача визнано таким, що неуспішно пройшов атестацію.
9. 29 квітня 2020 року наказом прокуратури Кіровоградської області №85к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30 квітня 2020 року. Підставою звільнення є рішення кадрової комісії від 02 квітня 2020 року №101.
ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
10. 19 березня 2021 року рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду позов задоволено частково.
10.1. Визнано протиправним та скасовано рішення першої кадрової комісії №101 від 02 квітня 2020 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки", щодо прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_1 .
10.2. Визнано протиправним та скасовано наказ Прокуратури Кіровоградської області від 29 квітня 2020 року № 85 к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 30.04.2020.
10.3. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області з 04 травня 2020 року.
10.4. Стягнуто з Кіровоградської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 - середній заробіток за час вимушеного прогулу, за період з 30.04.2020 по 19.03.2021 в сумі 242364,07 грн.
10.5. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
11. Задовольняючи позов частково суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що рішення про неуспішне проходження позивачем атестації є протиправним, оскільки ухвалене Першою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур, та підлягає скасуванню, так як при формуванні тестових запитань не було враховано функціонального принципу та неврахування спеціалізації.
11.1. Також за висновком суду першої інстанції, сам факт неуспішного проходження атестації прокурором без проведення органом у якому він працює ліквідації/реорганізації, не може бути підставою для звільнення прокурора з підстав, визначених у пункті 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
11.2. Встановивши, що на день видання спірного наказу про звільнення позивача з посади ані реорганізація/ліквідація органу прокуратури, ані скорочення штатів прокуратури Кіровоградської області, зокрема скорочення кількості прокурорів, не відбулося, суд першої інстанції дійшов висновку, про поновлення позивача на посаді з якою був звільнений. Стягнув середній заробіток за час вимушеного прогулу, розрахованого відповідно до підпунктів 2, 5, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, який застосовується зокрема у випадках вимушеного прогулу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995.
12. 09 червня 2021 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду скасовано рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення першої кадрової комісії №101 від 02 квітня 2020 року "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора", щодо прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_1 та в цій частині прийнято нове судове рішення.
12.1. У задоволенні позову в цій частині відмовлено.
12.2. В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19 березня 2021 року у справі №340/1675/20 - залишено без змін.
13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо протиправності рішення кадрової комісії та його скасування, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки матеріали справи не містять доказів того, що іспит було перервано, або він не відбувся, а спірне рішення кадрової комісії прийнято на етапі проходження комп`ютерного тестування, не пов`язане з розсудом комісії та оцінкою здібностей та якостей прокурора, а тому не потребує додаткового обґрунтування мотивів його прийняття та підстави для його скасування відсутні.
ІV. Касаційне оскарження
14. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Кіровоградська обласна прокуратура та Офіс Генерального прокурора подали до Верховного Суду касаційні скарги, які відповідно зареєстровано 08 липня 2021 року.
14.1. В касаційних скаргах відповідачами зазначено, що вони подані на підставі пунктів 1, 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
14.2. Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
14.3. На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження Кіровоградська обласна прокуратура зазначає, що неправильне застосування норм матеріального права полягає в помилковому тлумаченні порядку та процедури проведення атестації, підстав звільнення прокурорів, визначених в розділі II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" №113-ІХ, статті 51 Закону України "Про прокуратуру", розділі II Порядку № 221, положень Порядку №233, а порушення процесуального права - у недотриманні судом вимог статей 246, 322 КАС України.
14.4. Офіс Генерального прокурора на обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає, що неправильне застосування норм матеріального права полягає в помилковому тлумаченні пункту 19 розд. II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури", порушення процесуального права - у недотриманні судами вимог статей 246, 322 КАС України.
14.5. Так, при винесенні рішення судом апеляційної інстанції не врахований відповідний висновок постанови Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі № 200/13482/19-а, де в пункті 57 вказано, що саме неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію в силу вимог пункту 19 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ є підставою для звільнення з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру", що є таким самим юридичним фактом як і рішення кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації.
14.6. В касаційних скаргах відповідачами також зазначено, що вони подані на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
14.7. На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження Кіровоградська обласна прокуратура зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до регіональних прокуратур лише у разі успішного проходження атестації; пункту 9, на підставі якого затверджено Порядок № 221, та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком; пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів; пункту 17 щодо повноважень кадрових комісій на прийняття рішення за результатами проходження прокурорами атестації, а також щодо застосування підпункту 2 пункту 19 Закону № 113-ІХ, як визначеної цим Законом підстави для звільнення прокурорів.
14.8. Офіс Генерального прокурора вказує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 7 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ щодо визначеного цим Законом імперативу про можливість переведення прокурорів до Офісу Генерального прокурора лише у разі успішного проходження атестації; пункту 9, на підставі якого затверджене Порядок № 221 та визначено, що атестація прокурорів проводиться згідно з цим порядком; пункту 13 щодо визначення переліку етапів атестації прокурорів; пункту 16 щодо повноважень кадрових комісій при неуспішному проходженні атестації; пункту 17 щодо дискреції кадрових комісій на прийняття рішення зі результатами проходження прокурорами атестації.
14.9. У зв`язку із зазначеним відповідачі просять скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному вимог. Постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог залишити без змін.
14.10. У касаційних скаргах відповідачі просять розглядати справу за участю їх представників.
15. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано 19 серпня 2021 року.
15.1. У касаційній скарзі позивачем зазначено, що вона подана на підставі пунктів 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
15.2. Покликаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні неправильно застосував норми права, а саме частину п`яту статті 6, абзац 4 частини другої статті 9 Закону України "Про прокуратуру", без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 28 лютого 2018 року у справі №817/280/16 про те, що коли поновити позивача на посаді, з якої його звільнили і якої (формально) вже немає, неможливо, то належним способом захисту порушеного права може бути поновлення на посаді, аналогічній тій, з якої позивача звільнили, і яка існує на дату поновлення.
15.3. На обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, заявник касаційної скарги зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували абзац 4 частини другої статті 9, абзац 5 частини другої статті 9 Закону України "Про прокуратуру" та наголошує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо атестації прокурорів регіональних прокуратур щодо нечинності вказаних наказів про створення кадрових комісій та відповідних наказів про внесення змін та відповідно наслідків зазначеного для оцінки правомірності вказаної атестації.
15.4. Крім того, в касаційній скарзі позивачем зазначено, що вона подана на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, згідно з яким підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
15.5. На обґрунтування наявності зазначеної підстави касаційного оскарження заявник касаційної скарги зазначає, що відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України суд апеляційної інстанції неповно з`ясував обставини справи, не дослідив зібрані у справі докази.
15.6. У зв`язку із зазначеним позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти у цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
15.7. У касаційній скарзі позивач просить розглядати справу за його участю.
16. 02 серпня 2021 року ухвалами Верховного Суду відкрито касаційні провадження за касаційними скаргами Кіровоградської обласної прокуратури та Офісу Генерального прокурора, витребувано з Кіровоградського окружного адміністративного суду матеріали справи № 340/1675/20.
17. 17 серпня 2021 року матеріали справи № 340/1675/20 надійшли до Верховного Суду.
18. 21 вересня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
19. 06 жовтня 2021 року у Верховному Суду зареєстровано відзив на касаційну скаргу позивача, подану Офісом Генерального прокурора. У відзиві на касаційну скаргу відповідач спростовує доводи касаційної скарги, просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення і задовольнити касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора.
19.1. 11 жовтня 2021 року до Верховного Суду від Кіровоградської обласної прокуратури надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому представник відповідача посилаючись на її необґрунтованість, просить залишити касаційну скаргу позивача без задоволення.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
20. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
22. Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (стаття 43 Конституції України).
24. Статтями 2, 5 КЗпП України закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
25. Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
26. Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру (далі - Закон № 1697-VII, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)»
26.1. Статтею 4 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі також - Закон № 1697-VII) установлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
26.2. Частина третя статті 16 Закону № 1697-VII: прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом (із змінами, внесеними згідно із Законом № 113-IX від 19.09.2019). Попередня редакція містила вказівку, що порядку, визначеному «цим законом».
26.3. Пункт 2 частини другої статті 41 Закону № 1697-VII: повноваження прокурора на адміністративній посаді припиняються в разі звільнення з посади прокурор посади у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості а або припинення повноважень на посаді прокурора.
26.4. Пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VII: прокурор звільняється з прокурорів органу прокуратури.
26.5. Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
27. Закон України від 19.09.2019 № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі - Закон № 113-IX, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)
27.1. Статтею 14 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку із внесенням до неї змін Законом № 113-ІХ передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури.
27.2. Зокрема, змінами, унесеними законодавцем, установлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами статті 14 Закону України "Про прокуратуру" кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.
27.3. У тексті Закону № 1697-VII слова "Генеральна прокуратура України", "регіональні прокуратури", "місцеві прокуратури" замінено відповідно словами "Офіс Генерального прокурора", "обласні прокуратури", "окружні прокуратури".
27.4. Абзацом 1 та 2 пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113 установлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
27.5. Пункти 4 - 6 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113: день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті "Голос України".
27.6. Офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України у міжвідомчих міжнародних договорах, укладених Генеральною прокуратурою України.
27.7. З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
27.8. Абзацом 1 пункту 7, пунктом 9 Розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113 установлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
27.9. Пунктом 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-ІХ установлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
27.10. Згідно з пунктом 11 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
27.11. Предметом атестації є оцінка: 1) професійної компетентності прокурора; 2) професійної етики та доброчесності прокурора.
27.12. Атестація прокурорів включає такі етапи:
1) складення іспиту у формі анонімного письмового тестування або у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора. Результати анонімного тестування оприлюднюються кадровою комісією на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України або Офісу Генерального прокурора не пізніше ніж за 24 години до проведення співбесіди;
2) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
27.13. Атестація може включати інші етапи, непроходження яких може бути підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором. Перелік таких етапів визначається у Порядку проходження прокурорами атестації, який затверджує Генеральний прокурор.
27.14. Пунктом 14 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео - та звукозапису.
28. Порядок проходження прокурорами атестації, затверджений наказом Генерального прокурора від 03 жовтня 2019 № 221 (далі - Порядок № 221, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин)
28.1. За визначенням, що міститься в пункті 1 розділу 1 Порядку № 221 атестація прокурорів - це встановлена розділом II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX і цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
28.2. Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями. Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.