ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2022 року
м. Київ
справа № 808/3191/16
адміністративне провадження № К/9901/5640/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Гончарової І.А., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09 червня 2017 року (головуючий суддя - Нестеренко Л.О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року (головуючий суддя - Чепурнов Д.В., судді: Сафронова С.В., Мельник В.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький сталеливарний завод» до Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, про скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
26 жовтня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький сталеливарний завод» (далі - позивач, ТОВ «ЗСЗ») звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС) від 12 жовтня 2016 року №0002181402 і №0002171402, а також від 13 жовтня 2016 року №0001271304 і №0001261304.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що під час перевірки представив податковому органу усі документи, підтверджуючі факт викрадення залізничного полотна. Були надані документи, акти на списання основних засобів у повному обсязі на загальну суму 431991,00 грн, а тому збільшення відповідачем сум грошового зобов`язання з податку на додану вартість та зменшення розміру від`ємного значення є протиправним. Крім того, донараховуючи грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, відповідач протиправно не прийняв до уваги, що позивач не є роботодавцем осіб, за яких сплачував витрати на проживання та харчування. Такі вимоги були обумовлені укладеним договором з підприємством INDEMAK LDT, працівниками якого і є особи, встановлені відповідачем. Враховуючи, що роботодавцем цих осіб є INDEMAK LDT, підстави для визнання позивача податковим агентом відсутні, як і відсутні підстави для сплати позивачем податку на доходи цих фізичних осіб, а так само й військового збору.
Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 09 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 16 листопада 2017 року, позов задовольнив повністю, податкові повідомлення-рішення визнав протиправними і скасував.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини.
У період з 15 серпня 2016 року по 20 вересня 2016 року посадовими особами ГУ ДФС проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ЗСЗ» з питань дотримання вимог податкового, валютного, іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року по 30 червня 2016 року, з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 1 січня 2011 року по 30 червня 2016 року, за результатами якої складено акт №90/08-01-14-01/33920601 від 27 вересня 2016 року (далі - Акт перевірки).
В Акті перевірки зроблені висновки про порушення позивачем:
- підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, пункту 189.9 статті 189 Податкового кодексу України (далі - ПК України), внаслідок чого занижено податок на додану вартість (далі - ПДВ) на загальну суму 86398,00 грн та завищено розмір від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту (рядок 19 декларацій) на 14287,00 грн;
- підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту 170.1.1 пункту 170.1 статті 170, пункту 171.2 статті 171, пункту 176.2 статті 176 ПК України, а саме не утримано та не перераховано податку з доходів фізичних осіб в сумі 3314,45 грн та військового збору в сумі 321,38 грн.
На підставі висновків Акту перевірки ГУ ДФС прийняло податкові повідомлення-рішення:
- від 12 жовтня 2016 року №0002171402, яким ТОВ «ЗСЗ» збільшено грошові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 107997,50 грн, в тому числі за основним платежем - 86398,00 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 21599,50 грн;
- від 12 жовтня 2016 року №0002181402, яким ТОВ «ЗСЗ» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 14287,00 грн, в тому числі за березень 2014 року на 3744,00 грн, за грудень 2014 року на 10543,00 грн;
- від 13 жовтня 2016 року №0001261304, яким ТОВ «ЗСЗ» збільшено грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 5228,78 грн, в тому числі за основним платежем - 3314,45 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 1480,12 грн, пеня - 434,21 грн;
- від 13 жовтня 2016 року №0001271304, яким ТОВ «ЗСЗ» збільшено грошові зобов`язання з військового збору на загальну суму 504,39 грн, в тому числі за основним платежем - 321,38 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями - 140,47 грн, пеня - 42,54 грн.
Суди встановили, що висновки ГУ ДФС ґрунтувалися на такому.
1) Перевіркою встановлено, що протягом 2014-2015 років підприємство здійснило ліквідацію за самостійним рішенням основних виробничих засобів. Всього ліквідовано основних засобів відповідно до даних бухгалтерського обліку (Дт 976 Кт 10) на загальну суму 431991,00 грн. До перевірки надані лише акти на списання основних засобів та акти на оприбуткування відходів від ліквідації на загальну суму 339225,00 грн. Крім того, у грудні 2014 року підприємство здійснило ліквідацію основного засобу «Залізнична дорога, інв.№100» балансовою вартістю 220128,42 грн. Причиною ліквідації основного засобу стало викрадення залізничного полотна. ТОВ «ЗСЗ» направлено до Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області листи від 26 липня 2014 року №306 та від 9 серпня 2014 року №325 з проханням здійснити заходи по розшуку та притягненню до кримінальної відповідальності невідомих осіб, які демонтували залізничні колії, які належать підприємству. До Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 липня 2014 року за №12014080080002761 внесені відомості про те, що в ніч з 25 липня 2014 року на 26 липня 2014 року невстановлена особа викрала 70 метрів залізничного полотна, 9 серпня 2014 року за №12014080080002896 внесені відомості про вчинення замаху на викрадення майна ТОВ «ЗСЗ». Станом на момент закінчення перевірки досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014080080002761 не завершене, факт викрадення не підтверджено, у кримінальному провадженні №12014080080002896 було винесено постанову про його закриття у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення та неподанням заяви про вчинення кримінального правопорушення та довідки про заподіяння майнової шкоди. Підприємство не погодилось із закриттям кримінального провадження та направило скарги до Прокуратури Запорізької області, до ГУ МВС у Запорізькій області на бездіяльність співробітників Шевченківського РВ ЗМУ УМВС України в Запорізькій області. За результатами розгляду скарг скасовано постанову про закриття кримінального провадження та направлено на новий розгляд; досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014080080002896 продовжується.
Оскільки до перевірки не надано документів, які б підтверджували ліквідацію основних засобів без згоди платника податку, ГУ ДФС дійшло висновку, що підприємством занижено базу оподаткування з ПДВ на загальну суму 431991 грн та ПДВ в сумі 86398,00грн. З цих підстав, в результаті збільшення податкових зобов`язань, відбулося зменшення від`ємного значення на загальну суму 14287,00грн.
2) В ході перевірки встановлено, що ТОВ «ЗСЗ» згідно з банківськими виписками та первинними бухгалтерськими документами були сплачені кошти за проживання та харчування фізичних осіб нерезидентів, а саме:
- у листопаді 2015 року ФОП ОСОБА_1 були сплачені кошти за проживання ОСОБА_2 в сумі 6172,80 грн в готелі «Під дубом» та ТОВ «Рейкартц Хотел Менеджмент» були сплачені кошти за проживання ОСОБА_3 в сумі 2571,25 грн;
- у грудні 2015 року ТОВ «Таврійська Інвестиційна група» були сплачені кошти за проживання ОСОБА_4 в сумі 6480,00 грн та ФОП ОСОБА_5 були сплачені кошти за харчування ОСОБА_4 в сумі 2851,00 грн;
- у лютому 2016 року ТОВ «Таврійська Інвестиційна група» були сплачені кошти за проживання ОСОБА_6 в сумі 3280,08 грн та ФОП ОСОБА_7 - за харчування ОСОБА_6 в сумі 71,00 грн.
ГУ ДФС зазначало, що вартість безоплатного проживання та харчування, сплачена юридичною особою-резидентом (тобто, сплачена з джерел походження в Україні), є доходом таких фізичних осіб і підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, така юридична особа відповідно до норм ПК України має статус податкового агента і зобов`язана утримувати податок із суми такого доходу, використовуючи ставку податку, визначену статтею 167 ПК України.
З цих підстав, ГУ ДФС дійшло висновку щодо не утримання та не перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб з доходу фізичних осіб-нерезидентів у загальній сумі 3314,45 грн, у тому числі за листопад 2015 року у сумі 1311,61 грн (8744,05 грн х 15%), за грудень 2015 року у сумі 1399,65 грн (9331,0 грн х 15%), за лютий 2016 року у сумі 603,19 грн (3351,08 грн х 18%). Ці ж обставини стали підставою для висновків щодо не утримання та не перерахування військового збору з доходу фізичних осіб-нерезидентів на загальну суму 321,38 грн, у тому числі за листопад 2015 року у сумі 131,16 грн (8744,05 грн х 1,5%), за грудень 2015 року у сумі 139,96 грн (9331,0 грн х 1,5%), за лютий 2016 року у сумі 50,26 грн (3351,08 грн х 1,5%).
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що ТОВ «ЗСЗ» взяло на себе обов`язок забезпечити проживання та харчування вищенаведених осіб за умовами Контракту, укладеного з компанією INDEMAK LTD, а тому такі витрати не є доходом осіб, в розумінні підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, а фактично, є операційними витратами позивача. За таких обставин, відсутні й підстави для визнання позивача податковим агентом цих осіб, оскільки відносини позивача були виключно з компанією, а не з особами, які були направлені для проведення пусконалагоджувальних робіт та навчань з експлуатації обладнання. Також суди попередніх інстанцій звернули увагу, що згідно з Актом перевірки ГУ ДФС не встановило порушень з боку позивача під час визначення бази оподаткування податком на прибуток, не встановило й того, що позивач не отримував обладнання від INDEMAK LTD, обумовленого Контрактом №1-2 від 30 липня 2015 року. Суди визнали безпідставними доводи ГУ ДФС щодо порушення позивачем норм підпункту 170.1.1 пункту 170.1 статті 170 ПК України, якою передбачено оподаткування доходу від надання нерухомості в оренду (суборенду), житловий найм (піднайм). Проте за обставинами справи ТОВ «ЗСЗ» не здавав працівникам INDEMAK LTD у найм (оренду) житлові приміщення.
З цих підстав суди попередніх інстанцій скасували податкові повідомлення-рішення від 13 жовтня 2016 року.
Також, скасовуючи податкові повідомлення-рішення від 12 жовтня 2016 року, суди попередніх інстанцій виходили з того, що складені та підписані постійно діючою комісією Акти на списання основних засобів типової форми №03-3, що містять дані, які характеризують об`єкти основних засобів та причини їх вибуття, за умови їх затвердження посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно зі статутом підприємства приймати рішення щодо ліквідації об`єктів основних засобів, визнаються відповідними документами, які подаються органу ДФС під час перевірки та які є необхідними для правильного застосування вимог останнього абзацу підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 та другого абзацу пункту 189.9 статті 189 ПК України. Отже, податкові зобов`язання з податку на додану вартість на вартість основного засобу, що ліквідується (знищено), не визначаються за умови надання контролюючому органу відповідного документа про знищення, розібрання або перетворення основного фонду в інший спосіб, внаслідок чого основний фонд не може використовуватися за первісним призначенням.
Суди зазначили, що позивач надав до перевірки усі документи, зокрема і акти на списання основних засобів типової форми №ОЗ-3, і накладні на внутрішнє переміщення матеріалів, і докази звернення до правоохоронних органів із заявами про викрадення залізничного полотна й реєстрації їх в Єдиному реєстрі досудових розслідувань та відкриття кримінальних проваджень, а тому доводи відповідача щодо ненадання позивачем відповідних документів до перевірки щодо ліквідації основних засобів без згоди платника податків є безпідставними. При цьому, як зазначили суди, наявність вироку у кримінальній справі або встановлення правоохоронними органами факту викрадення основного засобу не є вирішальним при визначенні того, що основний фонд не може використовуватися за первісним призначенням і ліквідований без згоди платника податків.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, ГУ ДФС подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Касаційна скарга обґрунтована, фактично, висновками посадових осіб, зроблених в Акті перевірки. Зазначає, що по відношенню до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 позивач є податковим агентом, який виплатив цим особам дохід (додаткове благо) у вигляді оплати їх проживання в готелі та харчування, а тому зобов`язаний був утримати та перерахувати до бюджету податок на доходи та військовий збір. Також зазначає, що до перевірки були надані акти на списання основних засобів та акти на оприбуткування відходів від ліквідації на загальну суму 339255 грн, а на вартість основних засобів в сумі 92736 грн відсутні документи про їх списання. Крім того, щодо списання залізничного полотна ГУ ДФС вважає, що такі дії є неправомірними, оскільки досудове розслідування у кримінальних провадженнях ще не закінчилося, тобто, факт викрадення цього майна не підтверджено.
Відзив на касаційну скаргу від ТОВ «ЗСЗ» не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду справи.
Відповідно до пункту 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Перевіряючи правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для скасування податкових повідомлень-рішень від 13 жовтня 2016 року №0001261304 і №0001271304, якими збільшено грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб та військового збору, колегія суддів виходить з такого.
В цій частині ГУ ДФС зазначало про порушення позивачем вимог підпункту 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168, підпункту 170.1.1 пункту 170.1 статті 170, пункту 171.2 статті 171, пункту 176.2 статті 176 ПК України.