ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 640/2071/21
адміністративне провадження № К/9901/22452/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Шарапи В.М.,
суддів: Єзерова А.А., Кравчука В. М.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Олешківська СЕС» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2021 (у складі судді Бояринцевої М. А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021 (у складі колегії суддів: Василенко Я. М. (суддя-доповідач), Ганечко О. М., Кузьменко В. В.) у справі № 640/2071/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олешківська СЕС» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправними та скасування додатків до постанов в частині, зобов`язання вчинити дії,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішення суду апеляційної інстанції:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Олешківська СЕС» (далі - позивач, ТОВ «Олешківська СЕС») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, НКРЕКП), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати пункт 373 Додатку до Постанови НКРЕКП №1497 від 01.08.2020 «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання» зі змінами і доповненнями, яким встановлено зелений тарифна електричну енергію, вироблену на об`єкті електроенергетики ТОВ «Олешківська СЕС», що використовують альтернативні джерела енергії, а саме енергію сонячного випромінювання;
- визнати протиправним та скасувати пункт 383 Додатку до Постанови НКРЕКП №1787 від 30.09.2020 «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання» зі змінами і доповненнями , яким встановлено зелений тарифна електричну енергію, вироблену на об`єкті електроенергетики ТОВ «Олешківська СЕС», а саме енергію сонячного випромінювання;
- зобов`язати відповідача, внести зміни до Постанови НКРЕКП №1497 від 01.08.2020 року та Постанови НКРЕКП №1787 від 30.09.2020 року, встановивши «зелений» тариф на електричну енергію, вироблену на об`єкті ТОВ «Олешківська СЕС», згідно із Законом України «Про альтернативні джерела енергії» без застосування понижуючих коефіцієнтів у період з 01 серпня 2020 року по 31 грудня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що приписи Закону України «Про альтернативні джерела енергії» та Порядку про встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого» тарифу на електричну енергію для суб`єктів господарської діяльності, споживачів електричної енергії, у тому числі енергетичних кооперативів, та приватних домогосподарств, генеруючі установки яких виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (затверджений Постановою НКРЕКП від 30.08.2019 № 1817; далі - Порядок № 1817) не передбачають застосування «понижуючих коефіцієнтів» при встановленні «зеленого» тарифу та перегляду вже встановленого «зеленого» тарифу.
Постановою відповідача від 30.06.2020 № 1245 «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання» встановлено «зелений» тариф на третій квартал 2020 року, який відповідно до положень Порядку № 1817 повинен був діяти до 30.09.2020 року, тобто до закінчення кварталу, на який його було встановлено.
Проте, відповідач оскаржуваними постановами протиправно зменшив розмір встановленого «зеленого» тарифу на сонячну енергію вироблену сонячними електростанціями чим порушив права позивача.
На думку позивача, протиправне зменшення відповідачем розміру встановленого «зеленого» тарифу порушує його права, гарантовані Конституцією України, Законом України «Про альтернативні джерела енергії».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2021, яку залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021, у відкритті провадження у цій адміністративній справі відмовлено.
Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено та не заперечується сторонами по справ, що позивач звернувшись (29.01.2021) до суду із цим позовом оскаржує пункт 373 додатку до постанови НКРЕКП № 1497 від 01.08.2020 «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання» та пункт 383 додатку до постанови НКРЕКП № 1787 від 30.09.2020 «Про встановлення «зелених» тарифів на електричну енергію та надбавки до «зелених» тарифів за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва для суб`єктів господарювання», які втратили чинність 01.10.2020 та 01.01.2021 відповідно.
Суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження виходив з того, що на момент звернення позивача до суду із цим позовом про визнання протиправним та скасування індивідуального акта, був відсутній предмет спору, та відповідно і порушене право позивача, яке підлягає судовому захисту у зв`язку із тим, що на час такого звернення оскаржувані індивідуальні акти втратили чинність.
Окрім того, мотивував своє рішення тим, що нормами чинного законодавства не передбачено внесення змін до актів індивідуальної дії, які втратили чинність.
У підсумку дійшов висновку, що цей спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства і взагалі вказаний спір не підлягає судовому розгляду.
Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із висновком суду першої інстанцій про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у цій справі, виходив лише з міркувань того, що позивач звернувся до суду з позовною заявою про оскарження саме нормативно-правових актів, проте вже після втрати їх чинності.
Також, апеляційний суд звернув увагу на порядок оскарження нормативно-правового акта та наголосив, що подання позовної заяви щодо оскарження нормативно-правового акта, який втратив чинність забороняється імперативними приписами частини 3 статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не ставиться в залежність від того з поважних чи неповажних причин особа не звернулася до суду з відповідним позовом у період його чинності.
При постановлені оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції керувався правовою позицією викладеною у постановах Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 1440/2398/18, від 11.08.2020 у справі № 640/18067/18, від 11.02.2021 у справі № 640/10315/20.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
Позивач не погоджуючись із такими судовими рішеннями, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.02.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.05.2021, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до допущення судами попередніх інстанцій порушень норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, скаржник вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та здійснив перешкоду у доступі до правосуддя для ТОВ «Олешківська СЕС».
Зазначає, що оскаржувані в частині постанови відповідача є актами індивідуальної дії та є предметом спеціальних відносин, які регулюються Законом України «Про ринок електроенергії», Законом України «Про альтернативні джерела енергії», Постановою НКРЕКП від 13.12.2019 року №641, Постановою НКРЕКП від 30.08.2019 року № 1817. Оскаржувані позивачем акти, є актами індивідуальної дії НКРЕКП, щодо виробника електричної енергії з альтернативних джерел ТОВ «Олешківська СЕС» та є предметом цієї позовної заяви. Постанови НКРЕКП від 01.08.2020 року №1497 та від 30.09.2020 №1787 є актами, які порушували права ТОВ «Олешківська СЕС» в момент їх дії .
На думку позивача, судом першої інстанції не було належним чином досліджено зазначених норм матеріального права, що свідчіть про передчасність рішення суду першої інстанції та неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Вважає, що до правовідносин, які склались у цій справі не встановлено іншого строку звернення до адміністративного суду ніж той, який визначений положеннями частини другої статті 122 КАС України. Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду першої інстанції не порушуючи шестимісячний строк встановлений КАС України.
Також зазначає, що суд апеляційної інстанції до оскаржуваних у цій справі постанов відповідача, які є актами індивідуальної дії застосував положення статті 264 КАС України, які мають бути застосовані виключно щодо оскарження нормативно-правових актів.
Звертає увагу на помилковість застосування апеляційним судом правової позиції викладеної у постановах Верховного Суду від 15.04.2020 у справі № 1440/2398/18, від 11.08.2020 у справі № 640/18067/18, від 11.02.2021 у справі № 640/10315/20.
Наголошує, що судами попередніх інстанцій не враховано, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідачем поданий відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні вимог касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:
Частиною першою статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.