ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 640/19334/19
адміністративне провадження № К/9901/19398/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів Шарапи В.М., Стрелець Т.Г., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій, за касаційною скаргою Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва у складі судді Погрібніченка І.М. від 23.03.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Кузьмишиної О.М., Костюк Л.О., Аліменка В.О. від 08.07.2020,
УСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У жовтні 2019 року Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» (далі також Керуюча компанія, Підприємство, позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві (далі також ГУ Держпродспоживслужби, відповідач), у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін від 30.08.2019 №27 щодо застосування до позивача штрафу у розмірі 100% необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 19594941,30 грн. (далі також спірне, оскаржуване рішення).
2. В обґрунтуванні вимог позовної заяви позивач посилався на те, що відповідачем проігноровано законодавчо встановлену вимогу щодо дотримання сумарної тривалості всіх планових заходів, які здійснюються органами державного контролю (нагляду) протягом календарного року, та призначено до проведення планову перевірку понад допустимий законодавством термін.
3. Окрім того, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що планова перевірка відповідачем не здійснювалась, місце її проведення не встановлено, первинні облікові, реєстрові та інші документи суб`єктом перевірки не витребовувались, не оброблялись та не аналізувались, зазначений процес замінено органом перевірки витребуванням консолідованої (спеціально підготовленої) підприємством інформації, яка вибірково була покладена в основу акта перевірки.
4. Також, позивач підкреслює, що відповідач усунув його від участі в перевірочному заході, що проводився у період з 24.06.2019 по 08.07.2019, ознайомлення з актом перевірки, надання зауважень, заперечень, пояснень.
5. Позивач у суді першої інстанції зазначав і про те, що Керуюча компанія не допускало порушень, за вчинення яких до нього застосовано штраф, а також висловлював доводи про порушення відповідачем норм законодавства при визначення розміру адміністративно-господарських санкцій та недотримання ним процедури вручення оскаржуваного рішення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
6. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.03.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2020, у задоволенні позову відмовлено.
7. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що у спірних правовідносинах перевірка Підприємства у період з 24.06.2019 по 08.07.2019 здійснювалась у відповідності до затвердженого річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Держпродспоживслужби на 2019 рік й про її проведення позивача було повідомлено 22.05.2019, тобто у встановлений законом строк, а саме - більше ніж за десять днів до дня здійснення такого заходу.
8. У оскаржуваних судових рішеннях містяться посилання й на те, що наявність виявлених перевіркою порушень підтверджується матеріалами справи і позивачем не спростовано.
9. Зокрема, як вказують суди попередніх інстанцій, за результатами перевірки встановлено, що відповідно до Плану-схеми прибиральних площ прибудинкової території по 905 будинках Шевченківського району (додаток 1 до акта від 08.07.2019 №2890-10) до складової розрахунку тарифу на послуги прибирання прибудинкової території включено площі тротуарів вздовж вулиці, однак серед переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, визначеного Порядком формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», відсутнє прибирання тротуарів. При цьому, Комунальним підприємством не переглядався тариф на послугу з утримання будинку.
10. На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, який було підтримано й апеляційним судом, що відповідачем правомірно прийнятого спірне рішення, яким до Підприємства застосовано штраф у розмірі 100% необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 19594941,30 грн. за період з 01.09.2018 по 30.06.2019.
11. Водночас, судом першої інстанції не взято до уваги посилання позивача на допущені відповідачем процедурні порушення в частині проведення перевірки та оформлення її результатів, оскільки відповідні дії/бездіяльність ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві не оскаржуються позивачем, а тому не належать до предмету спору у даній справі.
12. Суди попередніх інстанцій також відхилили твердження позивача про наявність законодавчо встановлених підстав для недопущення посадових осіб ГУ Держпродспоживслужби до проведення на підприємстві планової перевірки, оскільки це, на думку судів, нівелється записом в журналі реєстрації перевірок, який підтверджує ту обставину, що Керуюча компанія допустила посадових осіб відповідача до проведення перевірки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
13. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
14. Касаційна скарга також містить вимоги про стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» судового збору в сумі 28815,00 гривень та витрат на правничу допомогу в сумі 10000,00 гривень.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 26.11.2018 №964 затверджено річний план здійснення заходів державного нагляду (контролю) Держпродспоживслужби на 2019 рік, який містить перелік суб`єктів господарювання, в тому числі Комунальне підприємство, дата початку здійснення заходу - 24.06.2019, строк здійснення заходу - 10 днів.
16. Річний план здійснення заходів державного нагляду (контролю) оприлюднений на офіційному веб-сайті Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів.
17. Повідомлення ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві від 15.05.2019 №219 про проведення планової перевірки в період з 24.06.2019 по 08.07.2019 отримано позивачем 22.05.2019, тобто більше, ніж за десять днів до дня здійснення перевірочного заходу.
18. За результатами розгляду зазначеного повідомлення Комунальним підприємством направлено на адресу відповідача та Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів письмове звернення від 24.05.2019 №2487/3 про наявність законодавчо встановлених підстав для недопущення проведення на підприємстві планової перевірки у зв`язку з перевищенням максимально допустимої тривалості планових заходів на підприємстві.
19. Листом від 10.06.2019 №ЦА-23.2/3777-19 Держпродспоживслужба повідомила позивача про відсутність правових підстав для скасування повідомлення від 15.05.2019 №219.
20. У подальшому, відповідачем був виданий наказ від 18.06.2019 №2890, на підставі якого оформлено направлення на проведення заходу від 19.06.2019 №2340, підписане т.в.о. заступника начальника Карауловим В.Д. та засвідчене печаткою ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві.
21. Перед початком здійснення державного нагляду (контролю) посадовими особами відповідача внесений запис до журналу реєстрації перевірок щодо проведення планової перевірки у період з 24.06.2019 по 08.07.2019 на підставі направлення від 19.06.2019 №2340.
22. Як вбачається із направлення про проведення заходу від 03.07.2019 №2474, він містить дату, номер, прізвища та ім`я посадових осіб, які здійснюють перевірку, їх перелік, дата та початок закінчення заходу: з 04.07.2019 по 17.07.2019, тип заходу - позаплановий, вид заходу - перевірка, підстава здійснення заходу: на підставі звернення гр. ОСОБА_1 . Предметом здійснення заходу є дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів при наданні послуг з питань, викладених у зверненні гр. ОСОБА_1 (з проведенням відеофіксації). До вказаного направлення додано план-схему прибиральної площі садиби буд. АДРЕСА_1 ; план-схему притиральної площі садиби буд. АДРЕСА_2 ; план-схему прибудинкової території будинку АДРЕСА_3 ; план-схему прибудинкової території будинку АДРЕСА_4 . Повідомлення підписано т.в.о. заступника Карауловим В.Д. та скріплено печаткою.
23. За результатами перевірки складено акт від 08.07.2019 №2890-10 дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування регульованих цін, яким встановлено:
до складової рахунку тарифу на послуги прибирання прибудинкової території включено площу, яку закріплено на праві повного господарського відання за Комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Шевченківського району» м. Києва на підставі наказу Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 21.02.2002 №23;
в період з 01.07.2016 по 30.06.2019 порушено вимоги щодо формування та застосування тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а саме за послугу з прибирання прибудинкової території, власникам квартир, мешканцям будинків Шевченківського району м. Києва;
по складовій тарифу «Поточний ремонт конструктивних елементів внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, теплопостачання та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження» за період 01.01.2017 - 31.03.2019 по 1349 житлових будинків виявлено часткове неосвоєння коштів.
Всього мешканцям Шевченківського району м. Києва за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.09.2018 по 30.06.2019 надлишково нараховано суму у розмірі 19594941,30 грн, чим було порушено вимоги пункту 7 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», частини другої статті 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення», за що передбачена відповідальність згідно із пунктом 1 частини першої статті 20 цього ж Закону.
24. З огляду на виявлені порушення Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві прийнято рішення від 30.08.2019 №27 про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, яким до КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» застосовано штраф у розмірі 100% необґрунтовано одержаної виручки в розмірі 19594941,30 грн., яке супровідним листом від 05.09.2019 №140/15419 було направлено КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва».
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
25. У касаційній скарзі позивач висловлює аргументи щодо незгоди з висновком судів попередніх інстанцій про те, що надіслане Підприємству повідомлення відповідача про проведення планової перевірки відповідає вимогам статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
26. З цього приводу скаржник вказує, що такий висновок зроблений судами без надання належної правової оцінки вищевказаному повідомленню, що, на думку позивача, підтверджує незаконність оскаржуваних судових рішень у цій частині.
27. Скаржник звертає увагу й на те, що у відповідь на вищевказане повідомлення Підприємством направлялось письмове звернення, зокрема, до ГУ Держпродспоживслужби, про наявність, на його переконання, законодавчо встановлених підстав для недопущення проведення на підприємстві планової перевірки з 24.06.2019 по 08.07.2019 у зв`язку з перевищенням максимально допустимої тривалості планових заходів на підприємстві, без ідентифікації та конкретизації предмета перевірки.
28. Однак, як підкреслює скаржник, у оскаржуваних судових рішеннях не встановлено та не зазначено, що відповідачем прямо порушено законодавчу вимогу стосовно порядку реалізації її повноважень, до яких не віднесена перевірка вимог чинного законодавства без ідентифікації певної сфери господарської діяльності, що, у свою чергу, позбавило його як суб`єкта господарювання права бути поінформованим про свої права та обов`язки, вимагати від посадових осіб відповідача додержання вимог законодавства у порядку вимог статті 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
29. Підприємство також вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статті 5 вищевказаного Закону й не звернули увагу на пряме порушення відповідачем її вимог стосовно сумарної тривалості всіх планових заходів, які здійснюються органами державного контролю (нагляду) протягом календарного року - не більше тридцяти робочих днів, а у оскаржуваних судових рішеннях безпідставно не надали правової оцінки обставинам щодо цього порушення, яке, на думку Підприємства, призвело до незаконного проведення планової перевірки.
30. Вказується скаржником й на помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що після допуску до перевірки, позивач втратив право посилатись на процедурні порушення, допущені органом державного нагляду під час перевірки та оформлення її результатів.
31. Касаційна скарга містить також посилання на допущення посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби й інших процедурних порушень проведення перевірки.
32. Зокрема, як зазначається у касаційній скарзі, 24.06.2019 представники ГУ Держпродспоживслужби, без зазначення передбачених чинним законодавством персональних даних, а саме - повного імені, по батькові, надання копій посвідчень, здійснили реєстрацію у Журналі реєстрації перевірок, форма якого затверджена наказом Державного комітету України з питань розвитку підприємництва від 10.08.1998 №18, де у графі «Мета та характер перевірки» вказано - планова перевірка.
33. Вимога ж перевіряючих щодо надання документів з метою проведення перевірки у порушення пункту 1 глави 3 розділу III Правил діловодства не містила реєстраційного індексу, а тому, за твердженнями Підприємства, не може вважатися такою, що внесена до документаційного фонду відповідача. При цьому, у порушення пункту 4.4 та пункту 5.12 ДСТУ 4163-2003 вказаний запит не містить обов`язкового реквізиту - назви організації (Головне управління), реєстраційного індексу та виконана не на бланку Головного управління.
34. На думку скаржника, у оскаржуваних судових рішеннях не надано правової оцінки незаконній підміні ГУ Держпродспоживслужби безпосередньої перевірки наданням незаконного та неналежно оформленого запиту, чим прямо порушено встановлено статтею 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» вимогу щодо порядку проведення планової перевірки посадовими особами відповідача на підприємстві.
35. Так, Підприємство наголошує, що представники ГУ Держпродспоживслужби після надання вказаного вище запиту пішли з Підприємства і прийшли до його приміщення (за юридичною та фактичною адресою) лише 08.07.2019 з метою надання акта перевірки, не здійснюючи при цьому самої перевірки ні у приміщенні Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», ні у приміщенні органу державного нагляду (контролю). Водночас, первинні документи Підприємства не запитувалися представниками органу державного нагляду (контролю) та відповідно не опрацьовувалися, комунікативний зв`язок зазначених працівників з підприємством здійснювався виключно за їх ініціативою по телефону з вимогою пришвидшеного надання суб`єктом господарювання сформованої та консолідованої інформації, яка у подальшому вибірково була покладено в основу акту.
36. З огляду на вищенаведене, Підприємство вважає, що відповідачем перевірка на підприємстві фактично не здійснювалася, місце проведення її не встановлено, первинні облікові, реєстрові та інші документи, які виготовлюються, використовуються та застосовуються суб`єктом господарювання у його діяльності на підставі законодавства, Статуту тощо, суб`єктом перевірки не витребовувалися, не оброблялися та не аналізувалися, зазначений процес неправомірно замінено органом перевірки витребуванням консолідованої (спеціально підготовленої) підприємством інформації, яка вибірково була покладена в основу акту перевірки.
37. Водночас, як стверджує позивач, у оскаржуваних судових рішеннях відсутні мотиви стосовно надання правової оцінки вказаним вище обставинам і не застосовано норми законодавства, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах, що згідно з висловленою Підприємством позицією зумовлює незаконність цих судових рішень і слугує підставою для їх скасування.
38. Окрему увагу позивач звертає на приписи пункту 15 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», якою передбачено, що при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.
39. Позивач підкреслює, що всі критерії та уніфіковані форми актів, розроблені органами державного нагляду (контролю) на підставі методик, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28.08.2013 №752, є нечинними та такими, що не відповідають новим Методикам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342, та не можуть використовуватися органами державного нагляду (контролю), незважаючи на те, що нормативно-правові акти, якими вони були затверджені, продовжують залишатися чинними.
40. Застосування ж акту, форма якого не враховує положення Методики розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342, на думку позивача, порушує принцип «належного урядування» та унеможливлює проведення перевірок без затвердження нової форми акту.
41. Водночас, як наполягає позивач, при здійсненні перевірки відповідачем використано акт, що за формою і змістом суперечить вимогам постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342 та частини 15 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яка забороняє використовувати неуніфіковані форми актів при здійсненні заходів державного нагляду (контролю).
42. Ці та інші істотні порушення вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342 «Про затвердження методики розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), а також уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю)», використання не передбачених законодавством форм акту перевірки, порушення базових принципів здійснення перевірок, на думку позивача, позбавляють акт перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, складений відповідачем, юридичної самостійності, статусу документа та не породжують юридично значимих дій.
43. Разом з тим, у оскаржуваних судових рішеннях вищевикладені вимоги законодавства не проаналізовані в контексті фактичних обставин справи, у зв`язку з чим, як вважає Підприємство, відсутні підстави вважати ці рішення законними та обґрунтованими, а висновки, викладені у них, такими, що ґрунтуються на правильному застосуванню норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
44. Посилаючись на приписи частини другої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», позивач також стверджує, що до повноважень комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», визначених статутом Підприємства, в установленому порядку та строки не віднесено формування, встановлення і затвердження цін (тарифів) на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
45. У зв`язку з цим, згідно з наведеними у касаційній скарзі доводами, Комунальним підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» при здійсненні основної діяльності (балансове утримування багатоквартирних будинків і надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій) застосовувались виключно ціни/тарифи, сформовані та затверджені в установленому порядку виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
46. Позивач акцентує увагу на тому, що площі прибирання прибудинкових територій визначені згідно з рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 15.10.2010 №909 з визначенням меж прибирання по кожному будинку, які комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» покладено в основу розрахунків економічно обґрунтованих витрат на надання житлово-комунальних послуг з наступним поданням їх органам, уповноваженим формувати, встановлювати і затверджувати ціни (тарифи) на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.
47. Окрім цього, як відзначається позивачем, рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 15.10.2010 №910 «Про затвердження дислокації по прибиранню прибудинкової території у Шевченківському районі м. Києва» визначено дислокацію по прибиранню території, що має обов`язкову до виконання силу для Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва», без встановлення балансової належності визначених цим рішенням об`єктів.
48. Отже, згідно з мотивами касаційної скарги, при здійсненні розрахунків, використаних Виконавчим органом Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) для формування та затвердження тарифів на житлово-комунальні послуги, Комунальне підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» керувалося виключно вимогами статті 144 Конституції України, Статутом підприємства та зазначеними вище законами і нормативними актами.
49. З цих підстав, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» вважає, що ним не допущено і не могло бути допущено порушення вимог, зазначених у приписі, складеному за результатами перевірки у спірних правовідносинах.
50. Однак, вирішуючи цей спір та ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки вищевказаним актам органу місцевого самоврядування, які на момент розгляду справи були і залишаються чинними, не встановлено правових підстав для зміни позивачем дислокації по прибиранню прибудинкової території у Шевченківському районі м. Києва, не включення її до розрахунків площ, що підлягають прибиранню тощо. Отже, на думку позивача, оскаржувані судові рішення у цій частині позовних вимог є такими, що ухвалені при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а судом допущено довільне тлумачення поняття «формування тарифів», безпідставно наділено позивача владними повноваженнями щодо формування тарифів, що призвело до неправильного вирішення спору.
51. Посилається скаржник і на те, що відповідачем не наведено обґрунтувань стосовно розрахунку розміру застосованої до Підприємства адміністративно - господарської санкції
52. Крім того, відповідно до наведеної у касаційній скарзі аргументації, базовий обліковий період, зазначений у оскаржуваному рішенні про застосування адміністративно-господарських санкцій, що розпочинається з 01.09.2018 і триває до 30.06.2019, виходить за межі вимог частин другої та третьої статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до яких дія регульованих цін/тарифів на послуги за утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, припинена 10.06.2018. При цьому, між учасниками житлово-комунальних послуг з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку діє договірний характер стосовно визначення їх вартості.
53. Таким чином, за висновками позивача, здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін Головним управлінням Держпродспоживслужби в м. Києві за період з 01.09.2018 до 30.06.2019 є незаконним.
54. Підприємство також стверджує, що у оскаржуваних судових рішеннях, усупереч вимогам частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, не надано правової оцінки фактам порушення відповідачем обов`язку стосовно підтвердження: наявності Переліку питань, що підлягали перевірці у плановому порядку; визначення ступеня ризику; правомірності використання ним неуніфікованих актів перевірки; правомірності проведення планової перевірки поза граничними термінами - 30 робочих днів; правомірності зазначених у позові істотних порушень чинного законодавства при проведенні планового заходу; правомірності проведення планового заходу без визначення місця його проведення; правомірності підміни проведення планового заходу шляхом обробки первинної бухгалтерської облікової, технічної тощо документації підприємства, витребуванням спеціально виготовленої інформації суб`єктом господарювання та розміщення її у непередбачених чинним законодавством формах, наданих відповідачем; правомірності дій відповідача стосовно наділення позивача владними повноваженнями стосовно формування та затвердження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій; правомірності надання відповідних житлово-комунальних послуг без врахування дислокаційних площ для прибирання, встановлених у розпорядженнях Шевченківської районної у м. Києві ради від 15.10.2010 №909 та №910; правомірності вимоги провести перерахунок неосвоєних коштів, спрямованих на поточний ремонт будинку, усупереч вимогам Розпорядження від 09.03.2011 №307 «Про впорядкування надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій в м. Києві» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); правомірності зменшення строку часового періоду для здійснення нарахування штрафу (період перевірки 01.07.2016 - 30.06.2019, а період, зазначений у оскаржуваному рішенні - 01.09.2018 по 30.06.2019), без надання обґрунтування розміру штрафних санкцій та методики його обрахунку; належності до статутних повноважень позивача - формування тарифів тощо.
55. У підсумку позивач наполягає, що оскаржувані судові рішення є такими що ухвалені з порушенням норм матеріального права, при неповному з`ясуванні обставин, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; а висновки, викладені у цих судових рішеннях, не відповідають обставинам справи, зроблені на підставі неправильного застосування норми матеріального права, оскільки судом не були перевірені відповідні доводи позивача про безпідставність та незаконність проведення планової перевірки, про порушення порядку проведення такої перевірки, про використання органом державного контролю неуніфікованих форм актів при фіксації результатів перевірки, про невідповідність висновків суб`єкта перевірки дійсним обставинам.
56. У відзиві на касаційну скаргу ГУ Держпродспоживслужби висловлює незгоду з викладеними у ній доводами про відсутність у цього органу повноважень як органу державного контролю (нагляду) у спірних правовідносинах, оскільки, на думку відповідача, наявність таких повноважень випливає з приписів статей 16, 17 Закону України «Про ціни та ціноутворення», Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №459, постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667, постанови Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1092 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів», Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 02.04.2017 №209.
57. З огляду на вищевикладене, відповідач стверджує, що станом на момент проведення планової перевірки у Позивача з 24.06.2019 по 08.07.2019, уповноваженими органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення є: Держпродспоживслужба як центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику з контролю за цінами; Мінекоиомрозвитку як головний орган у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, формування державної політики з контролю за цінами; інші органи визначені законом.
58. Враховуючи зазначене, на думку відповідача, стаття 16 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначає пряму норму, яка уповноважує Дсржнродсножнвслужбу як центральний орган виконавчої влади, що забезпечує, зокрема, реалізацію державної політики з контролю за цінами, на здійснення державною контролю (нагляду) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих ціп.
59. Тому, як вважає відповідач, твердження Комунального підприємства про те, що чинними законами України не уповноважено Держпродспоживслужбу на здійснення державного нагляду у сфері ціноутворення та посилання на норми статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» є повністю помилковим і ґрунтуються на помилковому розумінні норм права.
60. Не погоджується відповідач й з аргументами скаржника про порушення ГУ Держпродспоживслужби норм частини 5 статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» стосовно сумарної тривалості планових заходів.
61. З цього приводу відповідач зазначає, що вимоги вищевказаної правової норми стосовно обмеження сумарного строку проведення перевірок суб`єктів господарювання у продовж року, не розповсюджуються на органи, визначені у частині четвертій статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», зокрема, на органи Державної фіскальної служби. Відповідно, для обчислення строку, встановленого частиною 5 статті 5 вищевказаного Закону, щодо проведення перевірок органами державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності необхідно враховувати тривалість перевірок, проведених органами, не визначеними у його частині четвертій статті 2.
62. З цих підстав відповідач вважає необґрунтованими твердження позивача про порушення Головним управлінням порядку планування проведення заходів державного нагляду (контролю) з огляду на проведення планової перевірки цього ж суб`єкта господарювання Головним управлінням ДФС у м. Києві. Це твердження Підприємства відповідач вважає таким, що не відповідає вимогам законодавства і обставинам справи, а висновки судів щодо дотримання ГУ Держпродспоживслужби порядку планування, призначення та проведення перевірки - такими, що відповідають положенням норм матеріального права і їх правильному застосуванню.
63. За висловленими у відзиві на касаційну скаргу мотивами, відповідач також вважає безпідставними посилання позивача на порушення норм статті 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки спеціалістом Головного управління перед початком планової перевірки занесені всі необхідні та передбачені данні; назву організації, що здійснює перевірку; характер перевірки; прізвище та ініціали, посадової особи органу державного нагляду (контролю) з вказаним номером службового посвідчення; дату проведення та завершення заходу державного нагляду контролю; підпис службової особи.
64. Під час здійснення планової перевірки Головним управлінням до позивача було надано запит про надання інформації від 24.06.2019, з переліком питань, а в додатках 1, 2, 3, 4 до акту перевірки №2890-10, які є невід`ємними його частинами, наведені розрахунки Головного управління, що в повній мірі співпадають з даними долученими позивачем до позовної заяви, зокрема, щодо приведеної площі, нарахувань по поточному ремонту та витраченими коштами.
65. Вищевикладене, на переконання відповідача, свідчить про допуск Головного управління до планової перевірки у позивача і спростовує його аргументи про те, що відповідачем не було досліджено первинні документи, як про це обґрунтовано, на думку відповідача, зазначено й в оскаржуваних судових рішеннях.
66. Стосовно ж посилань касаційної скарги на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №420/6544/18, 27.02.2019 у справі №210/3059/17, 20.03.2018 у справі №810/1438/17, відповідач зазначає, що спірні правовідносини у вищевказаних справах і встановлені у них фактичні обставини не є подібними до тих, що є у справі, яка розглядається, у зв`язку з чим, на думку ГУ Держпродспоживслужби, такі постанови касаційного суду не є релевантними і правильно не були взяті до уваги судами попередніх інстанцій.
67. Відповідач також заперечує й висловлені у касаційній скарзі твердження про те, що складений за наслідками проведеної відповідачем перевірки акт не відповідає вимогам законодавства і не міг бути застосований з урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342 та частини 15 статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», які забороняють використовувати неуніфіковані форми актів при здійсненні заходів державного нагляду (контролю).
68. Так, відповідач наголошує, що відсутність затвердженої уніфікованої форми акту не може бути підставою для обмеження контролюючого органу у здійсненні покладених на нього законодавством повноважень.
69. При цьому, відповідач вважає, що постанова Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342 визначає лише початок її застосування - після 01.09.2018, при цьому, не встановлює будь-яких строків щодо розроблення нової уніфікованої форми акта перевірки з урахуванням затвердження нової методики.
70. Обґрунтовуючи таку позицію, відповідач звертає увагу на висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові від 13.02.2020 у справі №808/3059/17, згідно з якими відсутність затвердженої уніфікованої форми акту не може бути підставою для обмеження контролюючого органу у здійсненні покладених на нього законодавством повноважень, якщо складений контролюючим органом акт за наслідками здійснення заходу контролю за змістом повністю відповідає приписам статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
71. У контексті вищевикладеного скаржник зазначає, що Головним управлінням у відповідності до статті 19 Конституції України використовувалася уніфікована форма акту, затверджена наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.08.2013 №965 та складено акт №2890-10. При цьому, уніфікована форма акту, яка затверджена наказом Мінекономрозвитку від 14.08.2013 №965, містить всі відомості передбачені статтею 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», наказ Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.08.2013 №965 є чинними і не скасований у встановленому законом порядку.
72. Стосовно твердження скаржника, що Комунальне підприємство не наділено повноваженнями щодо порядку формування, встановлення та затвердження регульованих цін, відповідач наголошує, що Головним управлінням не встановлювалося порушення Підприємством порядку «встановлення» (затвердження) тарифів.
73. Відповідач звертає увагу на те, що у розумінні приписів Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869, тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (далі - тариф на послуги) є сукупною (загальною) вартістю надання таких послуг, розрахованою на основі економічно обґрунтованих планованих (нормативних) витрат з урахуванням планового прибутку та податку на додану вартість або єдиного податку.
74. Згідно з пунктом 2 цього ж порядку тариф на послуги розраховується окремо за кожним будинком залежно від запланованих кількісних показників послуг, що фактично повинні надаватися для забезпечення належного санітарно-гігієнічного, протипожежного, технічного стану будинків і споруд та прибудинкових територій з урахуванням переліку послуг згідно з додатком до цього Порядку.