ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 червня 2022 року
м. Київ
справа № 806/3001/17
адміністративне провадження № К/9901/50949/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді Кравчука В.М., суддів Єзерова А.А., Коваленко Н.В.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 (колегія у складі суддів Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В., Франовської К.С.)
у справі №806/3001/17
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області
про зобов`язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою.
І. РУХ СПРАВИ
1. 30.10.2017 ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, в якому просив:
- зобов`язати відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 44 га з земель запасу розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об`єднаної територіальної громади (колишньої Соловіївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області), згідно клопотання від 21.03.2017$
- стягнути з Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області судовий збір.
2. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 позов задоволено: зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 44 га з земель запасу розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об`єднаної територіальної громади (бувшої Соловіївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області та видати наказ про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянку у відповідності до поданих документів.
3. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2018 апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області задоволено, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 скасовано та прийнято нову, якою ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову.
4. 17.05.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга, в якій позивач просив скасувати оскаржуване рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
5. Ухвалою Верховного Суду від 05.06.2018 відкрито касаційне провадження.
II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.03.2017 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із клопотанням, у якому просив надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 44 га з земель запасу розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об`єднаної територіальної громади (бувшої Соловіївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області).
7. За результатами розгляду клопотання на адресу позивача надійшов лист Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 21.04.2017, яким повідомлено, що згідно з довідкою відділу Держгеокадастру у Брусилівському районі Житомирської області, на вказані у клопотанні земельні ділянки зарезервовані для учасників АТО, на частину другої земельної ділянки видано накази про надання дозволу на розробку документації. Не погоджуючись із такою позицією Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, позивач оскаржив її до суду.
8. Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.07.2017 у справі №806/1964/17 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 21.03.2017 та прийняти рішення у відповідності до вимог Земельного кодексу України.
9. 17.08.2017 Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області на адресу ОСОБА_1 було направлено лист №31-6-0.334-8154/2-17, яким відмовлено у видачі наказу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для сінокосіння орієнтовною площею 44 га з земель запасу розташованих за межами населених пунктів Брусилівської селищної об`єднаної територіальної громади (бувшої Соловіївської сільської ради Брусилівського району Житомирської області) із посиланням на постанову Кабінету Міністрів України №413 від 07.06.2017. Відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що постановою КМУ №413 від 07.06.2017 передбачено у разі надходження заявок на отримання земельних ділянок для сінокосіння, випасання худоби, городництва передачу в оренду таких земельних ділянок лише за результатами земельних торгів, а також передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності в оренду за наявності агрохімічного паспорта земельної ділянки.
10. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду.
ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
11. В обґрунтування позову позивач зазначав, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.07.2017 у справі №806/1964/17 позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 21.03.2017 та прийняти рішення у відповідності до вимог Земельного кодексу України. Проте відповідач повторно відмовив з інших підстав, пропонуючи звернутися із клопотанням про включення даної земельної ділянки до переліку таких, права на яку можуть бути продані на земельних торгах, відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 413.
12. Відповідач заперечив проти позову, оскільки земельні ділянки для сінокосіння, випасання худоби і городництва передаються в оренду лише за результатами земельних торгів. На підставі викладеного вважав, що рішення відповідача щодо ненадання дозволу на виготовлення проекту землеустрою винесено у відповідності до вимог чинного законодавства, тому позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
IV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновків, що законодавцем передбачено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, а саме невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
В контексті наведеного суд відзначив, що відмова відповідача, викладена у листі від 17.08.2017, не належить ні однієї з підстав, передбачених ч. 7 ст.118 ЗК України.
14. Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками та зазначив, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність.
Тому відмова відповідного органу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, навіть якщо вона, на думку особи, є протиправною, не має наслідком порушення прав та інтересів особи, яка має намір отримати земельну ділянку.
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
15. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що апеляційний суд не надав належної оцінки тому, що стаття 123 Земельного кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для відмови органу виконавчої влади або місцевого самоврядування у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, відтак, відмова з інших підстав є протиправною.
16. Аргументи скаржника зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. Зокрема, скаржник наголошує, що суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин норми статті 118 ЗК України, які регулюють порядок надання дозволу на виготовлення проектної документації з метою відведення земельних ділянок в межах безоплатної приватизації та, у зв`язку з цим, покликалися на нерелевантну практику Верховного Суду. Крім того, позивач вказує, що пряма норма статті 122 ЗК України надає йому право на оскарження відмови відповідача у наданні дозволу на виготовлення запитуваного проекту землеустрою.
17. Від ГУ Держгеокадастру у Житомирській області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначається про законність рішення апеляційного суду та безпідставність вимог касаційної скарги.
Зазначає, що позивач є керівником і засновником фермерського господарства "Світанок", а тому отримання у подальшому земельної ділянки в оренду має відбуватись за процедурою земельних торгів, виходячи з приписів ст.124 ЗК України.
Крім того, за правовою природою повноваження ГУ Держгеокадастру щодо надання дозволу на розробку проектів землеустрою земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, є дискреційними, а тому вимога щодо зобов`язання прийняти конкретне рішення і, фактично, надання дозволу, є формою втручання в дискреційні повноваження та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.
VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
18. Верховний Суд перевірив правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права у межах доводів касаційної скарги та дійшов такого висновку.
19. Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
20. Згідно з ч. 3 ст. 22 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства (пункт "а").
21. Частиною 1 ст.34 ЗК України передбачено, що громадяни можуть орендувати земельні ділянки для сінокосіння і випасання худоби.
22. Згідно з ч. 2 ст.116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
23. За змістом ч. 3 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.
24. Частинами 1-3, 14 ст. 123 ЗК України встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).
Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки. У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.