ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 червня 2022 року
м. Київ
справа № 1140/2132/18
адміністративне провадження № К/9901/3807/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.12.2018 (колегія суддів: Чабаненко С.В., Чумак С.Ю., Юрко І.В.) у справі № 1140/2132/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ :
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо зменшення основного розміру пенсії з 73% до 68%, та відмові у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії з 01.01.2008 в розмірі 78% суми грошового забезпечення;
- зобов`язати ГУ ПФУ в Кіровоградській області здійснити перерахунок та донарахування пенсії з послідуючою виплатою донарахування невиплаченої пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2008 в розмірі 78% суми грошового забезпечення за кожний місяць, як вимагає постанова Пленуму Верховного Суду України від 15.04.2005 №4;
- зобов`язати ГУ ПФУ в Кіровоградській області здійснювати в подальшому щомісячні виплати пенсії ОСОБА_1 в розмірі 78% суми грошового забезпечення.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.09.2018 адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 73% до 68% відповідних сум грошового забезпечення, як наслідок, не в повному обсязі виплати пенсії.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області провести перерахунок та виплату (з урахуванням виплачених сум) пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2008 року, виходячи із розміру 73% відповідних сум грошового забезпечення. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.12.2018 рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.09.2018 скасовано в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про перерахунок та донарахування пенсії за період з 01 січня 2008 року по 15 березня 2018 року включно, та позовні вимоги в цій частині залишено без розгляду.
В решті рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.09.2018 у справі №1140/2132/18 залишено без змін.
Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції в частині залишення позову без розгляду, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В касаційній скарзі позивач вказує, що справа судом апеляційної інстанції розглянута без участі позивача, що призвело до порушення його права на судовий захист. Вважає, що застосування строків звернення до суду та наслідків його пропущення призводить до неефективності судового рішення, оскільки суди дійшли висновку, що відповідачем протиправно зменшено відсоток грошового забезпечення при обчисленні пенсії. Вважає, що про порушення свого права дізнався з листа ГУПФУ в Кіровоградській області від 15.03.2018.
Ухвалою Верховного Cуду від 14.02.2019 відкрито касаційне провадження.
Від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить відмовити у її задоволенні.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Судами встановлено, що позивач є пенсіонером МНС та перебуває на обліку в ГУПФУ в Кіровоградській області і отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в розмірі 73% грошового забезпечення.
Позивач звернувся до ГУ УПФУ в Кіровоградській області із заявою, в якій просив: роз`яснити причини та підстави звуження його конституційних прав після перерахунку пенсії з 01.01.2018, а саме - зменшення основного розміру пенсії із 73 % до 68% грошового забезпечення; поновити конституційні права на отримання пенсії шляхом повернення основного розміру пенсії, здійснити відповідний перерахунок пенсії .
Листом від 15.03.2018 № 4385/04-19 відповідач повідомив позивача, що перерахунок пенсії здійснено за чинною на час перерахунку редакцією ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", якою визначено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70% відповідних сум грошового забезпечення. Підстави для обчислення пенсії виходячи із 73% від сум грошового забезпечення відсутні.
Вважаючи зменшення відсотків протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності дій відповідача в частині зменшення розміру відсотків грошового зобов`язання, з якого обраховується пенсія.
З вказаним висновком погодився апеляційний суд, однак дійшов висновку, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, поважних підстав пропуску строку останнім не наведено, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 за період з 01.01.2008 по 15.03.2018 (включно) мають бути залишені без розгляду.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.