ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/6676/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. – головуючого, Берднік І. С., Дроботової Т. Б.,
за участю помічника судді, який виконує обов`язки секретаря судового засідання – Мірошниченка К. Є.,
за участю представників:
позивача – Штефана В. О. (самопредставництво в режимі відеоконференції), Лісового Д. О. (адвоката, в режимі відеоконференції),
відповідача – Лютої О. В. (самопредставництво в режимі відеоконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької міської ради
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2021 (колегія суддів: Білецька Л. М. – головуючий, Верхогляд Т. А., Вечірко І. О.) у справі
за позовом Фізичної особи - підприємця Штефана Владислава Олександровича
до Криворізької міської ради
про визнання частини пункту 12 договору оренди земельної ділянки недійсною,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. У грудні 2020 року Фізична особа - підприємець Штефан Владислав Олександрович (далі – ФОП Штефан В. О.) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Криворізької міської ради, в якому просив визнати недійсним пункт 12 договору оренди земельної ділянки від 14.08.2009 (далі – договір оренди), який зареєстрований у Криворізькому відділенні Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 19.09.2009 за № 040910800787, в частині "без внесення змін до цього договору".
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у редакції договору оренди відповідача міститься пункт 12 договору, який не відповідає Типовому договору та суперечить вимогам законодавства.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2021 (суддя Назаренко Н. Г.) у справі № 904/6676/20 відмовлено у задоволенні позовних вимог ФОП Штефана В. О. до Криворізької міської ради про визнання частини пункту 12 договору оренди земельної ділянки недійсною.
2.2. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив із того, що сторони договору оренди самостійно погодили оспорювану редакцію, і на укладення цього договору у відповідній редакції була воля позивача. Крім того, суд зазначив, що позивач не скористався правом внести зміни до договору оренди. Поряд із цим, місцевий господарський суд констатував, що ФОП Штефан В. О. звернувся до господарського суду із цим позовом з порушенням встановленого строку позовної давності, проте суд відмовив у задоволенні позову по суті, а тому дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин позовної давності.
2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2021 апеляційну скаргу ФОП Штефана В. О. на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2021 у справі № 904/6676/20 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2021 у справі № 904/6676/20 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
2.4. Апеляційний господарський суд зазначив, що сторони дійсно погодили і підписали саме таку редакцію договору оренди, однак, причиною оспорювання пункту 12 договору оренди є не відсутність волевиявлення або його дефект, а саме невідповідність його Типовому договору, від умов якого сторони не можуть відступити, крім випадків конкретизації умов договору.
Проте, за висновком апеляційного господарського суду, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що спірні правовідносини між сторонами врегульовані Типовим договором, який не містить такої редакції і не передбачає можливості автоматичного перегляду (змін) орендної плати без внесення змін до договору. Суд першої інстанції, за висновком суду апеляційної інстанції, не дав оцінки цій підставі позовних вимог, та не врахував, що така редакція не є конкретизацією умов Типового договору, що стосуються можливості перегляду (зміни) орендної плати, оскільки вона є істотною умовою договору і зміна її розміру неможлива без внесення змін до договору. У разі її неузгодження сторонами договір не може бути укладено. Отже, за висновком апеляційного господарського суду, словосполучення "без внесення змін до договору", вміщене і вжите сторонами в пункті 12 договору оренди, дійсно суперечить пункту 13 Типового договору, який такого словосполучення не містить, і у зв`язку з цим оспорюваний пункт не відповідає частині 4 статті 179 Господарського кодексу України, яка зобов`язує господарюючих суб`єктів не відступати від змісту Типового договору. Апеляційний господарський суд констатував, що суд першої інстанції не звернув уваги і на те, що підставою позову не є встановлення системного зв`язку між пунктом 12 і пунктом 36 оспорюваного договору, а є саме твердження про невідповідність пункту 12 умовам Типового договору в частині відсутності у ньому слів "без внесення змін до договору", про що в позові прямо зазначено.
Водночас колегія суддів апеляційного суду зазначила, що спірний договір оренди земельної ділянки укладений 14.08.2009 (державна реєстрація від 16.09.2009 № 040910900787), позивачу на час його укладення та підписання були відомі всі узгоджені умови, і у разі наявності підстав для визнання частини пункту договору недійсним, вважаючи свої права порушеними, позивач мав право звернутись до суду з відповідним позовом до 16.09.2012. Натомість позивач звернувся до суду з позовною заявою майже через 8 років – у грудні 2020. Доводи щодо поважності причин пропуску строку позовної давності з посиланням на відповідні докази позивачем наведено тільки в апеляційному суді, а тому колегія суддів не взяла до уваги ці доводи і докази через відсутність їх у суді першої інстанції та необґрунтування поважності причин їх неподання до суду першої інстанції. Оскільки позов у цій справі подано поза межами строку позовної давності, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог саме у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. Не погоджуючись із постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 904/6676/20, до Верховного Суду звернулася Криворізька міська рада з касаційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного господарського суду, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2021 у справі № 904/6676/20 залишити в силі.
3.2. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, Криворізька міська рада зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду ухвалена з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Криворізька міська рада, звертаючись із касаційною скаргою, зазначає, що касаційна скарга подається на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Скаржник наголошує, що апеляційний господарський суд, ухвалюючи оскаржувану постанову, застосував положення статті 179 Господарського кодексу України без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.12.2019 у справі № 918/295/19, від 27.01.2021 у справі № 904/2581/19. Крім того, скаржник також посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 09.09.2020 у справі № 904/2218/19 між тими ж сторонами.
3.3. ФОП Штефан В. О. у відзиві на касаційну скаргу Криворізької міської ради просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду – без змін. На думку ФОП Штефана В. О., правовідносини у справах, на які посилається скаржник, не є подібними із справою, що розглядається.
4. Розгляд касаційної скарги та обставини справи, встановлені судами
4.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2021 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. – головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.
Ухвалою Верховного Суду від 10.01.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Криворізької міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 904/6676/20.
31.01.2022 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ФОП Штефана В. О. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2021, ухвалену за наслідками перегляду в апеляційному порядку рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.04.2021 у справі № 904/6676/20.
На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 31.01.2022 колегії суддів у складі: Багай Н. О. – головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я. передано касаційну скаргу ФОП Штефана В. О. у справі № 904/6676/20.
Ухвалою Верховного Суду від 07.02.2022 касаційну скаргу ФОП Штефана В. О. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 904/6676/20 залишено без руху до 28.02.2022, але строк виконання цієї ухвали не повинен перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові.
Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2022 відкладено розгляд касаційної скарги Криворізької міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 904/6676/20.
Водночас із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан на підставі Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 11.04.2022 № 29.3-02/645 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 904/6676/20 у зв`язку з увільненням судді Чумака Ю. Я. від роботи на час виконання ним державних або громадських обов`язків у зв`язку із участю у добровольчому формуванні територіальної громади.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2022 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. – головуючий, Берднік І. С., Дроботова Т. Б.
11.04.2021 до Верховного Суду від ФОП Штефана В. О. надійшли клопотання про відкладення розгляду справи та письмові пояснення, які враховуються колегією суддів.
Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2022 призначено до розгляду касаційну скаргу Криворізької міської ради на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 904/6676/20 у відкритому судовому засіданні 31.05.2022.
Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2022 заяву ФОП Штефана В. О. про залишення касаційної скарги ФОП Штефана В. О. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 904/6676/20 без розгляду у зв`язку з її відкликанням задоволено в частині відкликання касаційної скарги. Касаційну скаргу ФОП Штефана В. О. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 904/6676/20 повернуто заявнику.
З урахуванням Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, Указів Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 18.05.2022 № 341/2022, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи № 904/6676/20 у розумний строк, тобто такий, що є необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи, з метою забезпечення своєчасного судового захисту.
4.2. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 14.08.2009 між ФОП Штефаном В. О. (далі – орендар) та Криворізькою міською радою (далі – орендодавець) було укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" (далі – договір оренди), про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 16.09.2009 за № 040910800787.
4.3. Відповідно до пункту 1 договору оренди орендодавець на підставі рішення міської ради від 24.06.2009 № 3312 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови для розміщення тимчасової споруди автостоянки, яка знаходиться на вул. Гутовська біля житлових будинків №№ 41 та 57 в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу.
4.4. В оренду передається земельна ділянка площею 0,6480 га (пункт 2 договору оренди). Кадастровий номер земельної ділянки: 1211000000:03:001:0222 (пункт 4 договору оренди).
4.5. Пунктом 6 договору оренди установлено, що він укладається на 3 роки. Після закінчення строку договору орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Поновлення договору здійснюється на підставі ухваленого орендодавцем відповідного рішення.
4.6. Річна орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі незалежно від результатів діяльності орендаря у трикратному розмірі земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю", на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного Криворізьким міським управлінням земельних ресурсів, на рахунок Управління держказначейства м. Кривого Рогу № 332 178 157 000 21, код ЄДРПОУ 24230992, у банку ГУУДК в Дніпропетровській області, МФО 805012 (пункт 7 договору оренди).
4.7. Згідно з пунктом 9 договору оренди орендна плата вноситься щомісячно протягом 30-ти календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного місяця. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою.
4.8. Пунктом 10 договору оренди передбачено, що строки платежу не є сталими і можуть змінюватись відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України" на поточний рік. Розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог діючого законодавства. Орендар самостійно зобов`язується щорічно відповідно до інформації Держкомзему про коефіцієнт індексації грошової оцінки земель, опублікованих в засобах масової інформації, здійснювати індексацію грошової оцінки земельної ділянки. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору.
4.9. Відповідно до пункту 11 договору оренди обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженою Кабінетом Міністрів України формою, що заповнюється під час укладення або зміни умов договору чи продовження його дії.
4.10. Згідно з пунктом 12 договору оренди розмір та сума орендної плати переглядається без внесення змін до цього договору у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором (включно зі зміною мети використання або цільового призначення земельної ділянки); зміни (збільшення або зменшення) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 м2 земель міста, розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами; в інших випадках, передбачених законодавством та цим договором.
4.11. Пунктом 13 договору оренди встановлено, що в разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, яка нараховується на суму боргу по орендній платі за земельну ділянку (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діє на день виникнення такого боргу з орендної плати або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті, включаючи день такого погашення.
4.12. Відповідно до пункту 14 договору оренди орендар (крім громадян) самовільно обчислює суму орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подає відповідній міжрайонній державній податковій інспекції податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частинами за місяцями.
4.13. Суди констатували, що позивач зазначав, що під час укладення договору оренди сторони, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 № 1724 "Про деякі питання оренди земель" та додатками № 1, № 2 до цієї постанови, підписали погоджений розрахунок розміру орендної плати, де узгодили, що річний розмір орендної плати становить 33646,07 грн. Така сума річної орендної плати розрахована з урахуванням витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 982 від 15.09.2008, який згідно з прикінцевими положеннями договору є його невід`ємною частиною.
4.14. Згідно з пунктом 36 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.
4.15. Спір у цій справі виник у зв`язку з незгодою позивача з редакцією договору, яка надає можливість змінювати орендну плату без внесення змін до договору, а відтак – наявністю/відсутністю підстав для визнання частини пункту 12 договору оренди земельної ділянки недійсною.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга повинна бути задоволена з огляду на таке.
5.2. Предметом возову в цій справі є вимоги ФОП Штефана В. О. про визнання недійсним пункту 12 договору оренди земельної ділянки в частині "без внесення змін до цього договору".
5.3. Підставою позовних вимог, на думку позивача, є те, що у редакції договору оренди відповідача міститься пункт 12 договору, який не відповідає Типовому договору, та суперечить вимогам законодавства.
5.4. Правове регулювання спірних правовідносин здійснюється положеннями Земельного Кодексу України, Закону України "Про оренду землі", Цивільним кодексом України.
5.5. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
5.6. Згідно з частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
5.7. За змістом частини 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
5.8. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 Цивільного кодексу України).
5.9. Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина 2) тощо.
5.10. Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
5.11. Отже, наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).
5.12. Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
5.13. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
5.14. Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний право