ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 918/139/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случа О.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Могил С.К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Каспрука Костянтина Сергійовича
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 жовтня 2021 року (головуючий - Крейбух О.Г., судді: Дужич С.П., Юрчук М.І.) у справі
за позовом Фізичної особи-підприємця Каспрука Костянтина Сергійовича
до Фізичної особи-підприємця Самсонюка Сергія Анатолійовича
про усунення перешкод у користуванні майном.
(представники сторін у судове засідання не з`явились)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Хронологія спору
1. Фізична особа-підприємець Каспрук Костянтин Сергійович (далі «Позивач», ФОП Каспрук К.С.) звернувся у Господарський суд Рівненської області із позовом до Фізичної особи-підприємця Самсонюка Сергія Анатолійовича (далі «Відповідач», ФОП Самсонюк С.А.) про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, а саме: (1) частиною будівлі трансформаторної підстанції ТП-457, літ. Е-1 по вул. Тувинських Добровольців, 17 у м. Рівне, що складає її ідеальну частку у розмірі 19/100 або 8,3 кв.м. площі її приміщення, та (2) електрообладнанням у цій підстанції, шляхом зобов`язання Відповідача передати Позивачеві комплект ключів від вхідних дверей будівлі трансформаторної підстанції та зобов`язання не чинити перешкод у здійсненні технічного контролю, технологічного обслуговування, ремонту та заміни належного Позивачеві електрообладнання на власний розсуд.
2. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 06.04.2021 провадження у даній справі було закрито на підставі положень пункту 1 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).
2.1. Приймаючи вказану ухвалу місцевий господарський суд виходив з того, що Позивачем не було доведено того, що майно, належне Відповідачу, а саме - 81/100 частки будівлі трансформаторної підстанції ТП-457 (літ. Т-1) за адресою: м. Рівне, вул. Тувинських Добровольців, 17 останній використовує у підприємницькій діяльності, а сама по собі наявність статусу підприємця жодним чином не свідчить про те, що така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах. Таким чином суд вирішив, що цей спір підлягає розгляду за правилами судочинства цивільного, а не господарського, що в силу вже згаданого пункту 1 частини 2 статті 231 ГПК України є підставою для закриття провадження у справі.
3. За наслідками перегляду ухвали місцевого господарського суду від 06.04.2021 в апеляційному порядку, постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 її було скасовано, а справу № 918/139/21 передано до господарського суду першої інстанції для продовження розгляду.
4. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 27.07.2021 позовні вимоги задоволено частково. Усунуто ФОП Каспруку К.С. перешкоди у здійсненні права користування майном, шляхом надання ФОП Самсонюком С.А. комплекту ключів від вхідних дверей будівлі трансформаторної підстанції ТП-457, по вул. Тувинських Добровольців 17, у м. Рівне. В іншій частині позову відмовлено.
5. Разом з тим, в подальшому постановою Верховного Суду від 07.09.2021 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.05.2021 у цій справі було скасовано, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 06.04.2021 - залишено в силі.
5.1. Здійснивши касаційне провадження у даній справі Верховний Суд погодився із висновком саме господарського суду першої інстанції про те, що спір у ній не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, протилежні ж аргументи апеляційного господарського суду визнав помилковими.
7. Незважаючи на те, що судом касаційної інстанції була підтверджена підставність здійсненого місцевим судом закриття провадження у цій справі, Відповідач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Рівненської області від 27.07.2021 і за результатами її розгляду постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.10.2021 вказане рішення господарського суду першої інстанції було скасовано, апеляційне провадження закрито.
7.1. Приймаючи згадану постанову господарський суд апеляційної інстанції виходив з обставин того, що на час вирішення спору у цій справі місцевим судом по суті та прийняття ним відповідного рішення, підстави для такого розгляду в рамках саме господарського судочинства насправді були відсутні, що знайшло своє підтвердження у постанові Верховного Суду, якою ухвалу господарського суду першої інстанції про закриття провадження у даній справі було залишено в силі.
7.2. За викладеного апеляційний суд вирішив, що рішення Господарського суду Рівненської області від 27.07.2021 має бути скасовано, як таке, що прийнято у справі, яка не підлягала розгляду за правилами господарського судочинства. З цих же підстав суд вважав, що апеляційна скарга Відповідача задоволенню не підлягає, а апеляційне провадження за нею підлягає закриттю.
Касаційна скарга
8. Не погодившись із постановою апеляційного господарського суду, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
9. Скаржник стверджує, що постанову апеляційного господарського суду прийнято з порушенням правових норм, зокрема, приписів ГПК України, якими врегульовано питання юрисдикційної приналежності цього спору та без урахування висновків Верховного Суду, що стосуються цього ж питання у подібних категоріях спорів.
9.1. Обґрунтовуючи наведене Позивач наголошує, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції не було враховано того, що:
- «навіть небажання сторони реалізувати свої процесуальні права не позбавляє суд обов`язку здійснити справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справи з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави» (пункт 129.4. постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17);
- «спір є господарським, якщо його ознаками є, зокрема: (1) участь у спорі суб`єкта господарювання; (2) наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих ЦК та ГК України; (3) наявність у законі норми, що прямо передбачає вирішення спору господарським судом; (4) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції» (пункти 5.29 - 5.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 916/385/19);
- «спори, в тому числі і майнові (п. 6 ч. 1 ст. 20 ГПК України), які порушують права позивача як фізичної особи-підприємця, підлягають розгляду господарськими судами» (постанова Касаційного цивільного суду від 11.08.2021 у справі № 220/1811/20).
9.2. Неврахування апеляційним судом вказаних висновків скаржник пояснює тим, що суд, приймаючи оскаржувану постанову, мотивував її лише посиланням на постанову Верховного Суду від 07.09.2021 у цій справі, однак при цьому проігнорував те, що така постанова була винесена касаційним судом з посиланням на власний висновок із постанови від 14.01.2020 у справі № 904/1908/19, правовідносини у якій були неподібними тим, що склалися між сторонами цього спору та без аналізу фактичних обставин цієї справи, зокрема, дійсного статусу спірної трансформаторної підстанції, яка може використовуватись лише в господарських цілях.
Таким чином, на думку скаржника, апеляційний господарський суд повинен був врахувати саме викладені вище висновки і за результатами дослідження обставин справи або підтвердити висновок Верховного Суду у цій справі або ж відступити від нього. Проте, суд не зробив ні того, ні іншого і тим самим створив умови для розгляду спору між тими ж сторонами, з тим же предметом і з тих же підстав судами різних юрисдикцій.
Відзив
10. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач заперечує проти наведених у ній доводів, скаргу вважає безпідставною та необґрунтованою. У зв`язку з цим у задоволенні касаційної скарги просить відмовити, оскаржувану постанову апеляційного господарського суду - залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції
11. Згідно із частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
12. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо дотримання судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
13. Як вже зазначалося вище, оскаржуваною постановою Північно-західного апеляційного господарського суду було скасовано рішення місцевого господарського суду як таке, що прийнято у справі, яка не підлягала розгляду за правилами господарського судочинства. З цих же підстав господарський суд апеляційної інстанції вважав, що апеляційна скарга Відповідача задоволенню не підлягає, а апеляційне провадження за нею підлягає закриттю.
14. У касаційній скарзі Позивач стверджує, що вчинені апеляційним господарським судом дії є неправомірними, а зроблені ним висновки суперечать правовим позиціям Верховного Суду у подібних правовідносинах.
15. Колегія суддів враховує, що згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема, пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
15.1. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
15.2. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
15.3. Враховуючи наведені вище, запроваджені Великою Палатою Верховного Суду критерії оцінки подібності правовідносин, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що правовідносини, які виникли між сторонами цієї справи не можна вважати подібними тим, що склалися між сторонами спорів у справах № 469/1044/17, № 916/385/19 і № 220/1811/20, оскільки існує ряд істотних відмінностей не тільки в суб`єктах та об`єктах цих правовідносин, а і насамперед у їхньому змісті, що застосовування висновків суду касаційної інстанції із наведених справ в межах даної справи виключає, чим доводи касаційної скарги Позивача безальтернативно спростовує.
16. Так, постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 ухвалена у спорі за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури № 1 в інтересах держави до Коблівської сільської ради Березанського району Миколаївської області, ОСОБА_1 (первинний набувач), ОСОБА_2 (проміжна набувачка), ОСОБА_3 (кінцевий набувач) про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з незаконного володіння.
Зі змісту вказаної постанови від 15.09.2020 убачається, що в частині вимог прокурора про визнання незаконними та скасування рішень Коблівської сільради Велика Палата Верховного Суду дійсно розглядала питання визначення юрисдикції даного спору, а саме можливості його вирішення судами цивільною юрисдикції.