ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 922/1010/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случа О.В. - головуючого, Мачульського Г.М., Могил С.К.,
за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16 грудня 2021 року (головуючий - Гребенюк Н.В., судді: Слободін М.М., Шутенко І.А.) і рішення Господарського суду Харківської області від 05 жовтня 2021 року (суддя Смірнова О.В.) у справі
за позовом Державного підприємства "Міжнародний аеропорт "Бориспіль"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепція відпочинку",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
про стягнення заборгованості.
(у судовому засіданні взяв участь представник Третьої особи - Котовський В.М.)
ІСТОРІЯ СПОРУ
Узагальнений зміст позовних вимог і підстав позову
1. Державне підприємство "Міжнародний аеропорт "Бориспіль" (далі "Позивач", ДП "МА "Бориспіль") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог) стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Концепція відпочинку" (далі "Відповідач", ТОВ "Концепція відпочинку") 1 595 508, 23 грн основного боргу, 111 622, 65 грн пені, 26 141, 26 грн - 3 % річних та 82 675, 71 грн інфляційних втрат.
2. Позовні вимоги були мотивовані обставинами невиконання Відповідачем своїх зобов`язань зі сплати орендної плати (з березня 2020 року по квітень 2021 року) за договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна.
Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.10.2021, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.12.2021, у задоволенні позову було відмовлено.
4. Судові рішення аргументовані тим, що Відповідач в силу приписів частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України звільняється від сплати орендної плати у спірному періоді, позаяк у цей період з незалежних від нього причин (введення Урядом карантину на території Україні, забороною використання орендованого майна самим Позивачем) він взагалі не міг користуватися та не користувався орендованим майном.
Касаційна скарга
5. Не погодившись із прийнятими рішеннями, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою у якій просить їх скасувати, а дану справу направити на новий розгляд (за належною територіальною підсудністю) до Господарського суду Київської області.
Узагальнені доводи касаційної скарги
6. Скаржник стверджує, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з неправильним застосовуванням приписів частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, а висновок Верховного Суду щодо правильного застосовування цієї норми у подібних правовідносинам, зокрема, у звязку із запровадженням постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом CARS-CoV-2" на усій території України карантину відсутній.
6.1. Обґрунтовуючи вказане, Позивач наголошує, що питання щодо звільнення орендарів державного майна від сплати орендної плати під час дії карантину було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України від 15.07.2020 № 611 "Про деякі питання сплати орендної плати за державне майно під час дії карантину" в додатку 1 до якої було чітко визначено перелік суб`єктів, що звільняються від сплати орендної плати, однак Відповідач до них не належить, а тому і не міг бути звільнений від орендної плати з цієї підстави.
6.2. В свою чергу умовою для застосовування приписів частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством. Тобто, наймач повинен був довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалось або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Водночас у правовідносинах цієї справи обставини об`єктивної неможливості використання Відповідачем орендованого майна у спірний період були відсутні і орендарем не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження заборони на здійснення ним господарської діяльності та використання орендованого приміщення згідно його цільового призначення, а саме для розміщення зони відпочинку пасажирів без права розміщення торгівельних об`єктів та закладів харчування. Більше того, з 22.05.2020 було дозволено діяльність готелів, що свідчить про те, що Відповідач не був позбавлений можливості користування орендованим державним майном та здійснювати господарську діяльність. Запровадження ж Кабінетом Міністрів України обмежувальних заходів під час карантину само по собі не свідчить про принципову неможливість використання ТОВ "Концепція відпочинку" орендованого майна, а тому висновки судів, які спираються саме на такі заходи є помилковими.
7. Скаржник також вказує, що рішення судів у даній справі прийняті з порушенням правил територіальної юрисдикції, позаяк за правилами виключної підсудності (спір, що виник з приводу нерухомого майна) її розгляд належало здійснити Господарському суду Київської, а не Харківської області. В цій частині також акцентує на правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, який було викладено у постанові від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18 і відповідно до якого спір про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладено щодо користування нерухомим майном є спором, що виник з приводу такого майна, а тому на нього поширюються норми частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України (виключна підсудність справ).
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи в контексті фактичних обставин спору
8. 21.05.2019 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області (орендодавець) та ТОВ "Концепція відпочинку" (орендар) уклали договір оренди індивідуально визначеного (нерухомого) майна № 2256 (далі - Договір оренди) відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - частину приміщення № 278, № 69 на 2-му поверсі будівлі пасажирського терміналу "D" (інв. № 47578), загальною площею 190,0 кв.м, (далі - майно), що розміщене за адресою: Київська область, Бориспільський район, Бориспіль-7, та перебуває на балансі ДП "МА "Бориспіль" (балансоутримувач).
8.1. Умовами вказаного Договору оренди також передбачено, що
- нерухоме майно належить ДП "МА "Бориспіль" на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 33768597, виданого Реєстраційною службою Бориспільського міськрайонного управління юстиції Київської області 17.02.2015, право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 2698099, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 170023532208 (п. 1.1 Договору оренди);
- майно передається в оренду з метою розміщення зони відпочинку пасажирів без права розміщення торгівельних об`єктів та закладів харчування (п. 1.2 Договору оренди);
- орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, визначений у Договорі, але не раніше дати нотаріального посвідчення цього договору та підписання акта приймання-передавання майна (п. 2.1 Договору оренди);
- орендна плата визначена за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку листопад 2018 року 208 030, 00 грн (п.п. 3.1, 3.3 Договору оренди);
- орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до пропорцій розподілу, установлених Методикою розрахунку і чинних на кінець періоду, за який сплачується платіж (п. 3.6 Договору оренди);
- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення перерахування орендної плати (п. 3.7 Договору оренди);
- обов`язок орендаря своєчасно й у повному обсязі сплачувати плату до державного бюджету та балансоутримувачу (п. 5.3 Договору оренди);
- договір укладений строком на 10 років, що діє з 21.05.2019 по 20.05.2029 включно (п. 10.1 Договору оренди).
9. Наказом Фонду державного майна України від 05.08.2019 № 786 "Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України" утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, яке є правонаступником майна, прав та обов`язків, у тому числі, Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області. Таким чином, орендодавцем за Договором оренди стало Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях.
10. На виконання умов Договору оренди балансоутримувач (за березень 2020 року - квітень 2021 року) виставив орендарю рахунки за користування індивідуально визначеним (нерухомим) майном, а саме: №№ 76/465 від 31.03.2020 на суму 263 662, 75 грн; 76/834 від 30.04.2020 на суму 265 772, 06 грн; 76/1035 від 31.05.2020 на суму 266 569, 38 грн; 76/1248 від 30.06.2020 на суму 267102, 52 грн; 76/1447 від 31.07.2020 на суму 265 499, 90 грн; 76/1634 від 31.08.2020 на суму 264 968, 90 грн; 76/1870 від 30.09.2020 на суму 266 293, 74 грн; 76/2065 від 31.10.2020 на суму 268 956, 68 грн; 76/2259 від 30.11.2020; 76/2465 від 31.12.2020 на суму 274 905, 19 грн; 76/397 від 31.01.2021 на суму 278 478, 96 грн; 76/651 від 28.02.2021 на суму 281 263, 75 грн; 76/921 від 31.03.2021 на суму 286 045, 24 грн; 76/1141 від 30.04.2021 на суму 288 047, 56 грн; та акти приймання - здачі виконаних послуг: від 31.03.2020, від 30.04.2020, від 31.05.2020, від 30.06.2020, від 31.07.2020, від 31.08.2020, від 30.09.2020, від 31.10.2020, від 30.11.2020, від 31.12.2020, від 31.01.2021, від 28.02.2021, від 31.03.2021 та від 30.04.2021.
11. Посилаючись на те, що вищевказані рахунки фактури та акти приймання - здачі були отримані Відповідачем, однак після їх отримання останній не надав вмотивованої відмови від підписання та не здійснив відповідної плати за користування орендованим нерухомим майном, Позивач звернувся до суду із позовом у даній справі.
12. В свою чергу Відповідач проти задоволення позову заперечував і вказував, що у період карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" із змінами та доповненнями, він не міг користуватися та не користувався орендованим майном, що свідчить про наявність підстав для його звільнення від сплати орендної плати у спірний період в силу положень частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
13. З оскаржуваних рішень убачається, що застосовуючи вказане положення частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України суди виходили з того, що підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно через обставини, за які орендар не відповідає.
При цьому суди врахували, що при оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили, тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.
13.1. В свою чергу, екстраполюючі вказані висновки на встановлені обставини цього спору, а саме на те, що рішеннями уповноважених державних органів у спірний період було введено імперативну заборону на здійснення Відповідачем діяльності з використанням орендованого ним майна, а також те, що сам Позивач повідомив Відповідача, що з 18.03.2020 він припинив функціонування терміналу "D" в якому розміщено орендоване майно, врахувавши відсутність доказів використання чи навіть можливості використання орендарем таким майном, суди вирішили, що у даному випадку наявні підстави для застосування приписів частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та відповідно для звільнення ТОВ "Концепція відпочинку" від обов`язку сплачувати орендну плату у заявлений період.
14. Як вже зазначалося вище, у касаційній скарзі Позивач стверджує про те, що положення частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України судами були застосовані неправильно і висновок Верховного Суду щодо їх правильного застосування у подібних правовідносинах (в період дії карантинних обмежень) наразі відсутній.
14.1. В той же час, при здійсненні касаційного провадження із вказаних підстав, колегією суддів Верховного Суду з`ясовано, що питання застосування приписів частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України саме в період дії введеного Урядом карантину вже розглядалося та було вирішено судом касаційної інстанції у постанові від 20.10.2021 у справі № 911/3067/20. При цьому, колегія суддів окремо відмічає, що ДП "МА "Бориспіль" було учасником справи (позивачем) № 911/3067/20, а тому об`єктивно не могло не знати про такі обставини.