ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/1929/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Бакуліна С.В., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - Кріля В.Я.,
відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТМА"
про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
при розгляді касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Шапран В.В., судді - Буравльов С.І., Андрієнко В.В.)
від 30.11.2021,
у справі за позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "ТМА"
про стягнення частки в статутному капіталі та прибутку (дивідендів)
В С Т А Н О В И В:
у лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ фірма "ТМА" про стягнення грошових коштів у сумі 224 994,28 грн, що становить 16,30% статутного капіталу відповідача; стягнення ринкової вартості майна ТОВ фірма "ТМА" пропорційно частці у статутному капіталі відповідача станом на момент виходу позивача з товариства; стягнення частини прибутку (дивідендів), одержаного ТОВ фірма "ТМА" за період з 01.01.2017 по 28.12.2017 та за 4 квартал 2016 року; стягнення 3% річних та інфляційних втрат за весь період прострочення сплати заборгованості.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ТОВ фірма "ТМА" на користь позивача 3 501 236,00 грн боргу, 14 100,87 грн 3% річних та 35 012,36 грн інфляційних втрат.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 скасовано частково та ухвалено нове рішення. Позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ фірма "ТМА" на користь ОСОБА_1 248 214,80 грн боргу, 999,66 грн 3% річних, 3 748,03 грн інфляційних втрат.
Додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ фірми "ТМА" 187 358,00 грн витрат на професійну правничу допомогу в апеляційному суді.
У грудні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021, а рішення Господарського суду міста Києва від 27.07.2021 залишити в силі.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми його витрат на професійну правнича допомогу у суді касаційної інстанції у розмірі 150 000,00 грн. Посилаючись на ст. 129 ГПК України зазначив, що докази таких витрат будуть подані суду впродовж п`яти днів після ухвалення рішення Верховним Судом.
Постановою Верховного Суду від 18.05.2022 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.11.2021 залишено без змін.
19.05.2022 ТОВ фірма «ТМА» подала до Верховного Суду докази на підтвердження понесення таких витрат, як того вимагає ч. 8 ст. 129 ГПК України.
27.05.2022 від ОСОБА_1 до касаційного суду надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у якій позивач вважає обґрунтованим та реальним розмір витрат відповідача на правничу допомогу в сумі 45 000,00 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, додані останніми документи на підтвердження понесення цих витрат, Верховний Суд вважає, що заяву ТОВ фірма «ТМА» необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).
Згідно з ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).
Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.