ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 червня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/21566/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Губенко Н.М., Кондратова І.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача - Кузьменка В.С.,
відповідача - Андріїшиної Н.П., Куценка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк",
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Барсук М.А., судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)
від 12.10.2021,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Монтана-Естейт"
до Акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк"
про стягнення 1 087 644,82 грн
В С Т А Н О В И В:
у листопаді 2017 року ТОВ "Приватофис" (наразі ТОВ "Монтана-Естейт") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди приміщення від 01.12.2016 в сумі 1087644,82 грн, з яких 1 076 576,00 грн - основний борг, 2 529,95 грн - пеня, 2 079,41 грн - 3% річних та 6 459,46 грн - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань зі сплати орендних платежів за договором оренди за період жовтень - листопад 2017 року у загальній сумі 1 076 576,00 грн, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у вказаній сумі. Також посилається на необхідність стягнення з відповідача 2 529,95 грн пені, 2 079,41 грн 3% річних та 6 459,46 грн інфляційних втрат.
Спір у справі розглядався господарськими судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з АТ "Комерційного банку "ПриватБанк" на користь позивача 2079,41 грн 3% річних, 2529,95 грн пені.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 скасовано частково рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2020 та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з АТ "Комерційного банку "ПриватБанк" на користь ТОВ "Монтана-Естейт" 1 076 576,00 грн заборгованості зі сплати орендної плати, 2 079, 41 грн 3 % річних, 2 529,95 грн пені, 4 844,59 грн інфляційних втрат та судовий збір. В решті позовних вимог відмовлено.
У листопаді 2021 року АТ "Комерційний банк "ПриватБанк" подало касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.02.2018 у справі № 910/4312/17, від 04.07.2018 у справі № 910/16430/16, від 05.07.2018 у справі № 914/3013/16, від 19.07.2018 у справі № 910/14503/16, від 26.09.2018 у справі № 910/20105/17, від 04.04.2019 у справі № 918/329/18. Стверджує, що висновок Верховного Суду щодо застосування ст. ст. 202-204, 601ЦК України у розрізі можливості або неможливості для одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог призвести до юридично значимого наслідку у вигляді зарахування відповідних вимог, якщо до дати вчинення відповідного одностороннього правочину іншою особою вже було вчинено інший дійсний односторонній правочин про зарахування зустрічних однорідних вимог стосовно того ж самого зобов`язання, відсутній. Вказує і на відсутність висновку Верховного Суду стосовно права особи здійснити відмову від раніше вчинених односторонніх правочинів стосовно зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 214 ЦК України. Також скаржник стверджує, що відсутні висновки Верховного Суду стосовно застосування принципу оцінки доказів за критерієм вірогідності, визначеним ст. 79 ГПК України, у сукупності з нормами ст. ст. 6, 627, 1054, 251 - 254 ЦК України, а саме в розрізі правовідносин, коли сторони, користуючись принципом свободи договору та розуміючи правові наслідки таких своїх дій, кредитним договором визначили календарну дату, з настанням якої вони пов`язали настання строку повернення кредитних коштів та процентів за кредитним договором, а тому в такому разі, за відсутності доказів протилежного, необхідно вважати, що строк зобов`язання за кредитним договором настав на відповідну дату у обсязі не меншому, ніж визначено договором, а сума заборгованості є прямопропорційною визначеній відповідно до умов кредитного договору на дату такого настання, що за своїм змістом є більш вірогідним, ніж ненастання строку виконання відповідного зобов`язання у визначену календарну дату, та відповідає принципу вірогідності доказів. Також АТ "Комерційний банк "ПриватБанк" зазначив, що суд апеляційної інстанції помилково здійснював надання оцінки доказам наявним в матеріалах справи, з врахуванням заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1610/1-18 від 16.10.2018 та № 14/11-18 від 14.11.2018, які на момент їх вчинення суперечили вимогам ст. ст. 601, 602 ЦК України та вимогам щодо безспірності вимог, які зараховуються, і без врахування заяв банку про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.11.2017 №Е.65.0.0.0/3-134182 (за жовтень 2017 року) та від 28.11.2017 №Е.65.0.0.0/3- 147662 (за листопад 2017 року), яким оцінки надано не було взагалі.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить закрити касаційне провадження, порушене за касаційною скаргою АТ "Комерційний банк "ПриватБанк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.10.2021 з огляду на таке: постанови суду касаційної інстанції, на які відповідач посилається, не є судовими рішеннями прийнятими у подібних правовідносинах; наявність висновку Верховного Суду у аналогічних правовідносинах, про що свідчить постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/21683/17, в якій було встановлено, що вимоги, визначені згідно з заявою банку від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01, не є безспірними та прозорими. Також вказав про можливість залишення касаційної скарги відповідача без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін з наведених у відзиві мотивів.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що Верховний Суд у своїй постанові викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі.
З огляду на те що у постанові Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 910/21683/17 відсутні висновки щодо права особи здійснити відмову від раніше вчинених односторонніх правочинів про зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 214 ЦК України, колегія суддів не вбачає підстав для закриття касаційного провадження у справі відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. п. 1 та 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, 01.12.2016 між ТОВ "Приватофис" (орендодавець, наразі ТОВ "Монтана-Естейт") та ПАТ "Комерційний банк "Приватбанк" (орендар) було укладено договір оренди приміщення, за умовами якого орендодавець зобов`язувався передати орендареві, а орендар - прийняти у тимчасове користування (оренду) приміщення, визначене у договорі, за плату та на обумовлений строк для здійснення господарської діяльності.
Приміщення, яке передається в оренду за договором, знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Малом`ясницька, 2а, має загальну площу 6728,6 кв.м і належить орендодавцеві на підставі права власності (п. 1.2 договору).
За умовами п. 2.2 договору орендна плата підлягає сплаті до 20 числа поточного місяця за поточний місяць, із розрахунку 80 грн за 1 кв.м, в тому числі ПДВ 13,33 грн, всього 538 288,00 грн (разом з ПДВ) за перший місяць оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації з коефіцієнтом рівним 1 (одиниці). Розмір орендної плати може бути переглянутий два рази на рік та змінений за згодою сторін, про що укладається додаткова угода до даного договору.
У п. 7.1 договору сторони погодили, що він укладається з 01.12.2016 до 31.10.2019.
На виконання умов договору оренди приміщення від 01.12.2016, за актом здачі-приймання приміщення від 01.12.2016 орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення, яке знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Малом`ясницька, 2а, має загальну площу 6728,6 кв.м.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказує, що починаючи з жовтня 2017 року відповідач не виконує зобов`язання зі сплати орендної плати, внаслідок чого у нього виникла заборгованість з оплати орендної плати за договором.
Вирішуючи спір у справі, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача існує заборгованість за договором оренди за жовтень - листопад 2017 року в сумі 1 076 576,00 грн, строк оплати якої настав. Водночас, врахувавши невиконання позивачем своїх зобов`язань за кредитним договором № 08/104/К, строк виконання яких настав 15.12.2018, заяву ПАТ КБ "Приватбанк" від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7693007/01, яка не оскаржена в судовому порядку та є дійсною, дійшов висновку про зарахування зустрічних однорідних вимог та відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 1 076 576,00 грн заборгованості. Також вказав на наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 2 079, 41 грн 3% річних, 2 529, 95 пені. Відмовив у стягненні інфляційних втрат.
Скасовуючи частково рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив з такого:
- відповідач, направляючи заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01, не врахував здійснення позивачем зарахування зустрічних однорідних вимог за заявами № 1610/1-18 від 16.10.2018 та № 14/11-18 від 14.11.2018, зокрема, і за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К та, що зарахування за заявою від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01 фактично може призвести до подвійного зарахування одного й того ж зобов`язання, що суперечить чинному законодавству;
- законність заяв позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1610/1-18 від 16.10.2018 та №14/11-18 від 14.11.2018, зокрема, за кредитним договором № 08/104/К від 17.12.2008, є предметом оскарження в судовому порядку, а тому направлення відповідачем заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 17.12.2018 №20.1.0.0.0/7 693007/01 без урахування вказаних обставин, виключає безспірність та прозорість вимог АТ КБ "Приватбанк" за заявою від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01;
- відповідно до заяви відповідача про зарахування зустрічних вимог від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01, останній повідомив про часткове зарахування вимог відповідача до позивача за кредитним договором № 08/104/К від 17.12.2008, проте матеріали справи не містять доказів, коли саме настав строк виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором від 17.12.2008 № 08/104/К та в якому обсязі, які саме обставини, передбачені договором чи законом, зумовили його настання.
Отже, на думку суду апеляційної інстанції, відповідач не довів припинення свого грошового зобов`язання за договором зі сплати 1 076 576,00 грн заборгованості за користування спірним приміщенням у жовтні-листопаді 2017 року, адже додана ним до матеріалів справи заява від 17.12.2018 № 20.1.0.0.0/7 693007/01 не може свідчити про припинення відповідного зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог з огляду на недоведеність настання строку виконання ТОВ "Приватофис" (наразі ТОВ "Монтана-Естейт") зобов`язання за кредитним договором № 08/104/К від 17.12.2008 з наявністю чого ст. ст. 202, 203 ГК України та ст. 601 ЦК України пов`язують можливість застосування відповідного способу припинення зобов`язання.
Верховний Суд не погоджується з судом апеляційної інстанції в частині вирішення позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованість за договором оренди за жовтень - листопад 2017 року в сумі 1 076 576,00 грн з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Аналогічна норма міститься і у ст. 283 ГК України.
Частиною 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар, зокрема, зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Частина 4 цієї статті визначає, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно з приписами ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України і ст. 193 ГК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.