ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 червня 2022 року
м. Київ
Справа № 910/5814/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Львова Б. Ю. (головуючий), Булгакової І. В. і Селіваненка В. П.,
за участю секретаря судового засідання Крапивної А. М.,
представників учасників справи:
позивача - акціонерного товариства «Державна продовольчо-зернова корпорація України» (далі - Корпорація) - Бітюкової І. В.,
відповідача - акціонерного товариства «Аграрний фонд» (далі - Фонд) - Деруги Н. О., Каленської М. А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Корпорації
на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2021 (суддя Лиськов М. О.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021 [колегія суддів: Тищенко О. В. (головуючий), Шаптала Є. Ю., Станік С. Р.]
зі справи № 910/5814/17
за позовом Корпорації
до Фонду
про стягнення 9 735 014,89 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Корпорація звернулась до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Фонду 9 735 014,89 грн. заборгованості за договором складського зберігання зерна від 01.11.2013 № 49-05/13 (далі - Договір).
1.2. Позов мотивовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати вартості наданих позивачем послуг за період з червня 2014 року по лютий 2017 року.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2021, у задоволенні позову відмовлено повністю.
2.2. Судові рішення мотивовані тим, що: у справі № 910/2530/16 суд підтвердив допущення філією Корпорації «Бровківське ХПП» (далі - Філія) погіршення якісних показників зерна пшениці 3 класу 2013 року врожаю в кількості 3 985,080 т, яке належало на праві власності Фонду; встановлене неналежне зберігання зерна та, відповідно, порушення позивачем договірного зобов`язання є преюдиційною обставиною, що не підлягає повторному доказуванню при розгляді даної справи, в силу приписів частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України); з огляду на протиправність поведінки позивача позовні вимоги задоволенню не підлягають.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
Корпорація, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Корпорація посилається на те, що постанову апеляційної інстанції прийнято без урахування висновку щодо застосування норми матеріального права, зокрема, приписів статті 957 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), викладеного в постановах Верховного Суду від 25.04.2019 зі справи № 918/541/18, від 08.07.2021 зі справи № 911/618/20, від 26.08.2021 зі справи № 910/3826/20 та від 06.07.2018 зі справи № 912/3154/14.
Також скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції порушив частину четверту статті 75 ГПК України та не врахував правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 09.03.2021 зі справи № 924/441/20, від 18.06.2021 зі справи № 910/16898/19 та від 24.05.2018 зі справи № 922/2391/16.
4.2. Корпорація на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, посилається на відсутність правового висновку Верховного Суду стосовно того, що після набрання рішенням суду законної сили, яким вирішено спір між сторонами щодо відшкодування вартості неякісного зерна, переданого на зберігання, зерновий склад має право відповідно до статті 957 ЦК України звернутись до поклажедавця з вимогою щодо оплати вартості послуг складського зберігання такого зерна.
4.3. Скаржник, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібраних у справі доказів, а лише послалися на преюдицію, вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням вимог статей 75, 86, 236 ГПК України.
5. Доводи інших учасників
Фонд у відзиві на касаційну скаргу зазначив про безпідставність її доводів та просив оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Стислий виклад обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
6.1. Корпорація в особі Філії (зерновий склад) і Фонд (поклажодавець) уклали Договір, за умовами якого:
поклажодавець за умовами цього Договору зобов`язується передати, а зерновий склад зобов`язується прийняти на зберігання зернові, зернобобові, круп`яні, олійні культури (далі - зерно) в кількості, яка визначається за фактичною кількістю зерна, що надійшло на карточку поклажодавця, і засвідчується складськими квитанціями, та в установлений строк повернути їх поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач відповідно до якісних показників, передбачених діючим ДСТУ (пункт 1.1);
якість зерна, що поставляється на зберігання, повинна відповідати вимогам державних стандартів (пункт 2.1);
зерновий склад зобов`язаний прийняти від поклажодавця зерно фактичної якості, яка відповідає вимогам державних стандартів, забезпечити його належне зберігання в повному обсязі (пункт 4.1.1);
зерновий склад має право вимагати від поклажодавця розрахунок за надані послуги зі зберігання (пункт 4.2.1);
поклажодавець зобов`язаний своєчасно розраховуватись за надані послуги зі зберігання зерна (пункт 4.3.2);
поклажодавець сплачує вартість послуг зі зберігання зерна на підставі наданих зерновим складом у термін до 10 числа наступного за звітним місяцем одним пакетом належним чином оформлених документів (пункт 6.3);
у разі невідповідності фактичної кількості зерна поклажодавця на зерновому складі кількості, що обліковується за даними поклажодавця, чи погіршення його якісних показників, що підтверджується актом наявності, оплата послуг за зберігання зерна поклажодавцем не здійснюється до приведення кількості та якості у відповідність до кількості та якості, зазначених у складських квитанціях (пункт 6.5).
6.2. На підтвердження прийняття на зберігання зерна пшениці 2 та 3 класів Філією Корпорації було видано складські квитанції: від 20.02.2014 № 136 (АУ № 887736) на обсяг 1 509,493 т; від 30.12.2014 № 153 (АУ № 887753) на обсяг 160,725 т; від 04.08.2015 № 161 (АУ № 887761) на обсяг 2 314,862 т; від 30.07.2014 № 149 (АУ № 887749) на обсяг 12,752 т.
Згідно із зазначеними складськими квитанціями показники якості зерна пшениці 3 класу обсягом 3 985,080 т відповідали вимогам ДСТУ, що підтверджено самою Філією.
6.3. Позивач зазначає, що відповідач за послуги за Договором розрахувався тільки за період з листопада 2013 року по травень 2014 року на суму 1 120 389,00 грн.
6.4. На адресу Фонду позивач направив лист-вимогу від 20.04.2016 № 130-2-12/2018 та акти наданих послуг за період з червня 2014 року по лютий 2016 року, з відповідними розрахунками.
6.5. Листом від 20.05.2016 № 02-01/1180 Фонд підтвердив неоплату послуг за Договором, посилаючись на погіршення якості зерна.
6.6. 23.10.2019 господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 910/2530/16 за позовом Фонду до Корпорації про стягнення збитків у зв`язку з порушенням Філією Корпорації умов Договору, яке призвело до погіршення якісних показників зерна пшениці 3 класу 2013 року врожаю в кількості 3 985,080 т, яке належало на праві власності Фонду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого та апеляційного господарських судів
7.1. Причиною виникнення спору стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача заборгованості за Договором за послуги складського зберігання зерна.
7.2. Корпорація в касаційній скарзі зазначає про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема статті 957 ЦК України та порушення норм процесуального права, зокрема статті 75 ГПК України.